Вікіпедія

Міське кладовище № 2 (Харків)

кладовище в Харкові

Міське́ кладови́ще № 2[1] (раніше Лютерано-католицьке кладовище[2])  — некрополь на території Харкова, який складається з двох частин, розділених Журавлівським узвозом. Традиційно служить для поховання найбільш заслужених харків'ян. Південна частина старіша, є нині найдавнішим серед наявних кладовищ Харкова.

Міське кладовище № 2 (Харків)
Брама старої частини некрополя і колишня лютеранська каплиця. 2017 р.
Брама старої частини некрополя і колишня лютеранська каплиця. 2017 р.
Брама старої частини некрополя і колишня лютеранська каплиця. 2017 р.
Інформація про цвинтар
50°00′35″ пн. ш. 36°15′17″ сх. д.H G O
КраїнаУкраїна Україна
РозташуванняХарків
Відкрито1830
Станзакрите[1]
СкладКонтора, а раніше лютеранська каплиця (1880-ті)
Площа16,9 га[1]
Адреса:
вулиця Григорія Сковороди, 102
Мапа
Міське кладовище № 2 (Харків). Карта розташування: Харківський район
Міське кладовище № 2 (Харків)
Міське кладовище № 2 (Харків)
Міське кладовище № 2 (Харків) (Харківський район)

Побутують та зустрічаються в документах і літературі також назви: Харківське міське кладовище № 2, 2-ге міське кладовище (Харків), Харківський цвинтар № 2[3], 2-й міський цвинтар[4].

Історія некрополя

ред.
 
Лютеранська каплиця (нині контора), пам'ятка архітектури 1880-х років[5]

Перші поховання на території некрополя здійснювала лютеранська громада Харкова. На північно-східній околиці міста від початку ХІХ століття селилися лютеранські та католицькі родини; сучасна вулиця Григорія Сковороди спершу називалася Німецькою. У 1830 році в цій місцевості було споруджено кірху (не збереглася); приблизно тоді ж пастор Йоган Розенштраух домігся дозволу на відкриття на віддаленій частині Німецької вулиці лютеранського кладовища. У 1880-ті роки біля входу до кладовища було споруджено цегляну каплицю (тепер — приміщення контори).

За радянського часу лютеранський некрополь було перетворено на 2-ге міське кладовище. Його стара частина має площу близько 7 га. Після кровопролитних боїв за Харків у ході Другої світової війни було упродовж 1943—1948 років сформовано військовий меморіал з братських і окремих могил воїнів Червоної армії (Воїнська меморіальна дільниця міського кладовища № 2) площею 900 кв. м[6]. Його розташували північніше від старої частини 2-го кладовища, за узвозом Весніна (тепер Журавлівським узвозом). Тут склалася нова частина 2-го кладовища площею близько 10 га, з цехом для виробництва надгробків. Деякі поховання було перенесено на 2-ге кладовище внаслідок ліквідації розташованого на протилежному боці вулиці Григорія Сковороди 1-го кладовища (тепер його місце займає Молодіжний парк) та деяких інших некрополів.

Відтоді на міському кладовищі № 2 (переважно на його північній частині) здійснювалися поховання Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, очільників області й міста, керівників значних підприємств, старих більшовиків, видатних діячів науки, техніки, культури і мистецтва. Чимало надгробків являють собою виразні твори меморіальної пластики, виконані професійними митцями.

Нині кладовище закрите для поховань[1], ділянки під могили надаються лише у виняткових випадках. Утримувачем кладовища є комунальне підприємство «Ритуал» Харківської міської ради[1].

Лютерано-католицьке кладовище було переважно знесене у радянські часи, старих могил майже не залишилося. Серед найстаріших — надгробок Григорія Квітки-Основ'яненка, перенесений з Холодногірського цвинтаря (нині стадіон)[7] (1843), Гіршмана Леонарда Леопольдовича (1921), Трінклера Миколи Петровича (1925) та Бокаріуса Миколи Сергійовича (1931).

Поховання

ред.
Головна категорія: Поховані на харківському міському кладовищі № 2
 

На території старої та нової частин цвинтаря загалом поховані:

Державні, політичні та громадські діячі

ред.

Військові діячі Радянського Союзу

ред.

Військові України

ред.

Діячі науки і техніки

ред.

Літератори

ред.

Актори, режисери

ред.

Художники, архітектори

ред.

Композитори, музиканти

ред.

Герої Радянського Союзу (крім згаданих вище)

ред.

Герої Соціалістичної Праці (крім згаданих вище)

ред.

Герої України (крім згаданих вище)

ред.

Об'єкти культурної спадщини

ред.

Значна кількість поховань міського кладовища № 2 перебуває під охороною держави як пам'ятки історії. Зокрема, надгробок Григорія Квітки-Основ'яненка є пам'яткою національного значення; на кладовищі налічуються 188 індивідуальних та 7 комплексних чи братських поховань у статусі пам'яток місцевого значення (за станом на липень 2017 р.[8]), визначено низку щойно виявлених пам'яток. Будинок колишньої лютеранської каплиці вважається пам'яткою архітектури місцевого значення.

Світлини

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д Лист Харківського комунального підприємства «Ритуал» Харківської міської ради від 6 вересня 2017 року № 12 стосовно міських кладовищ, які обслуговуються підприємством (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 вересня 2017. Процитовано 8 вересня 2017.
  2. ↑ Истории Старого Харькова. www.facebook.com. Процитовано 5 липня 2024.
  3. ↑ Див. табличку на брамі некрополя.
  4. ↑ Павличенко О., Артамонов М. Цьогоріч виповнюється 240 років від дня народження українського письменника Григорія Квітки-Основ'яненка [Архівовано 14 січня 2021 у Wayback Machine.] // Вечірні новини. — 2018. — 29 лист.
  5. ↑ Наказ Міністерства культури і туризму України від 30 грудня 2008 року № 1642/0/16-08 «Про затвердження меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України»
  6. ↑ Некрополі України, 1999, с. 35..
  7. ↑ Забуті могили [Архівовано 13 Січня 2021 у Wayback Machine.] // Станиславівське слово. — 1943. — Р. ІІІ. — Ч. 22 (53, 3 січня). — С. 4.
  8. ↑ За даними Харківського науково-методичного центру охорони культурної спадщини (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 9 серпня 2017. Процитовано 19 липня 2017.

Джерела

ред.

Посилання

ред.
  У Вікіпедії є проєкт
«Український некрополь»
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Міське_кладовище_№_2_(Харків)&oldid=43397240