Вікіпедія

Кернес Геннадій Адольфович

український політик, колишній міський голова Харкова
Запит «Гепа» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Генна́дій Адо́льфович Ке́рнес (27 червня 1959, Харків, Українська РСР, СРСР — 16 грудня 2020, Берлін[5], Німеччина)  — український політичний діяч проросійських поглядів[6], міський голова Харкова (2010—2020), до того в. о. міського голови (2010)[7]. Голова регіональної політичної партії Блок Кернеса — Успішний Харків (2016—2020).

Геннадій Адольфович Кернес
5-й міський голова Харкова
24 листопада 2010 — 16 грудня 2020
(в. о. з 18 березня 2010)
Попередник Добкін Михайло Маркович
Наступник Терехов Ігор Олександрович
Секретар Харківської міської ради
11 квітня 2002 — 28 травня 2002
Попередник Петренко Микола Якович
Наступник Воронов Марк Миколайович
Секретар Харківської міської ради
26 березня 2006 — 24 листопада 2010
Попередник Воронов Марк Миколайович
Наступник Новак Олександр Миколайович
Народився 27 червня 1959(1959-06-27)
м. Харків, УРСР, СРСР
Помер 16 грудня 2020(2020-12-16) (61 рік)
Берлін, Німеччина
Похований Міське кладовище № 2
Відомий як Гепа[3][4]
Країна СРСР і Україна
Національність єврей
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого і ХНЕУ ім. С. Кузнеця
Політична партія Партія регіонів → Партія «Відродження»
Батько Кернес Адольф Лазарович
Мати Кернес Ганна Абрамівна
У шлюбі з Василенко Оксана Володимирівна
(колишня дружина)
Привалова Галина Сергіївна
(колишня співмешканка)
Гайсинська Оксана Юріївна[1][2]
Діти Кирило (1982), Данило (1988)
Професія кресляр-конструктор
слюсар
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Підпис
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Секретар Харківської міської ради (2002, 2006—2010). Кандидат наук з державного управління (2013)[8]. Член Партії Регіонів (2005—2014). Кавалер ордена «За заслуги» II ступення (2005).

Життєпис

Народився в єврейській родині Кернеса Адольфа Лазаревича (1934 р. н.) та Кернес Ганни Абрамівни (1935 р. н.). Мав сестру, 1976 року закінчив середню школу № 76 Харкова. Після закінчення школи від армії був звільнений за статтею 7-Б (психопатія)[9][10][11].

1976 року пішов працювати на завод «Світло шахтаря». У 1977 році вступив до ПТУ № 14, і закінчив його у 1979 р. за спеціальністю «кресляр-конструктор». Був направлений до ВНДІ «Електроапарат», знову пішов на завод «Світло шахтаря» слюсарем[12].

Після 7 місяців роботи на заводі пішов працювати на молочний комбінат зливальником-розливальником молока. Після 4 місяців пішов на роботу учнем майстра по ремонту годинників. Згодом отримав власну кваліфікацію майстра, працював в різних майстернях і мав власний пункт ремонту (до 1984 р.).

1982 року одружився з Василенко Оксаною Володимирівною, того ж року народився син Кирило. З дружиною розлучився 1985 року.

1986 — отримав патент на індивідуальну трудову діяльність, відкрив майстерню з пошиття одягу. Пізніше перейшов працювати до кооперативу «Ікар», де займався виготовленням одягу.

Початок кримінальної діяльності

1984 року, звільнившись з роботи в годинниковій майстерні (як згодом зізнавався слідчому, через низьку зарплату), підробляв на дрібних роботах. Почав кримінальну діяльність. Як записано у протоколі допиту, займався тим, що називалося «ламати чеки» — скуповував за номіналом чеки мережі магазинів «Берізка», де продавалися дефіцитні речі, й збував їх на чорному ринку дорожче від номіналу[12].

1988 року у Кернеса і його співмешканки Привалової Галини Сергіївни народився син Данило. В цей час почав займатися шахрайством — видурював гроші як наперсточник (хоча в протоколі допиту записано: займався цим щонайбільше місяць-півтора)[12].

Був звинуваченим у шахрайстві на території Росії (Тула, Москва) за використання фальшивих чеків і недоплату грошей, була порушена кримінальна справа, але до в'язниці не потрапив.

14 серпня 1992 року за вироком Харківського обласного суду був визнаний винним у скоєнні пограбування та шахрайства (за ст. 143 ч. 2 КК України) та засуджений до 3 років позбавлення волі у виправно-трудовій колонії суворого режиму з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю, за намагання привласнити гроші від фіктивного продажу автомобіля, а також за хуліганські дії. Але в процесі слідства «сприяв встановленню істини, покаявся». З урахуванням цього, а також строку, проведеного за час слідства в ув'язненні (понад два роки), суд звільнив Г. Кернеса з-під варти[13].

Після звільнення займався приватизацією підприємств енергетичного комплексу, співпрацював з батьком майбутнього мера Харкова М́арком Добкіним. Відкрив власну юридичну компанію.[14]

Політика

На початку 2000-х років почав цікавитися політикою. Одружився з Оксаною Гайсинською  — дочкою колишнього заступника Генпрокурора України Юрія Гайсинського. Став співвласником телевізійної компанії «Тоніс-центр» та газети «Вечірній Харків».

Піддавав гострій критиці тодішню владу міста. Фінансував молодіжне об'єднання «Новий Харків», де за його словами готує нове покоління політиків Харкова і України. Став депутатом Харківської міської ради, брав участь у роботі комісії з питань планування бюджету та фінансів, а також в комісії по контролю за виконанням бюджету.

2002 року обраний секретарем міської ради більшістю депутатського корпусу, але через місяць був звільнений з цієї посади тією ж більшістю (за наполяганням тодішнього мера Харкова Володимира Шумілкіна).

Восени 2004 року, спільно з Арсеном Аваковим, брав участь у подіях Помаранчевої революції в Харкові (на боці «помаранчевих»)[15].

На початку 2006 року фінансував передвиборчу кампанію кандидата на посаду міського голови Михайла Добкіна й фактично очолював його передвиборчий штаб. За його дорученням Добкіну вдалося переконати чинного мера Володимира Шумілкіна, що він є виключно технічним кандидатом, проте його більше цікавить мандат народного депутата (Добкін паралельно балотувався у парламент по списку Партії регіонів). Це дозволило Кернесу виграти час та згодом розвернути потужну передвиборчу кампанію, яка запам'яталась багатьом по телевізійному ролику «Міша, у тєбя скучноє ліцо, тєбє нікто дєнєг нє даст», що швидко став інтернет-мемом[16].

2006 року обраний секретарем міської ради.

Був власником нерухомості та підприємств у Харкові — володіє готелем «Національ», заводом «Металіст» і декількома іншими підприємствами. Член Партії Регіонів, очолював Харківську міську організацію партії.[17]

 
Кернес, 2010 рік

Березень 2010 — після призначення Михайла Добкіна главою Харківської ОДА Кернес почав виконувати обов'язки міського голови Харкова.

31 березня 2010 року введений[18] до складу[19] Харківського регіонального комітету з економічних реформ.

За результатами місцевих виборів в Україні, що відбулися 31 жовтня 2010 року, Геннадій Адольфович Кернес — кандидат від Партії Регіонів на посаду харківського міського голови одержав перемогу — за нього проголосували 130 352 виборці. Харківський міський виборчком оприлюднив результати виборів мера Харкова, згідно з якими переміг Кернес, 5 листопада 2010 року[20].

У грудні 2010 року номінований Українською Гельсінською спілкою з прав людини на антипремію «Будяк року-2010»[21][22].

28 серпня 2013 року він таємно захистив кандидатську дисертацію «Механізми впливу регіональної еліти на державне управління України»[23].

Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційний блок» на парламентських виборах 2019 року, № 3 у списку[24][25].

Замах

У понеділок, 28 квітня 2014 року на Геннадія Кернеса було скоєно замах[26]. Близько 12:00, під час велопрогулянки, йому завдали кульового поранення. Станом на 1 травня 2014 року мер Харкова прийшов до тями в одній з ізраїльських клінік, куди його перевезли після нападу[27]. Міліція поки веде слідчі дії щодо пошуку замовників і виконавця замаху.

4 травня 2014 року, Геннадій Кернес з'явився у інтернет-сервісі Instagram, де опублікував фото з лікарняної палати ізраїльської клініки «Рамбам», про що свідчить логотип на білизні, і подякував за підтримку[28].

Згодом близького друга Геннадія Кернеса, який разом з Михайлом Добкіним організував серед місцевих бізнесменів збір коштів на його операцію в Ізраїлі, було застрелено у Харкові[29].

Хвороба

 
Прощання з Кернесом (23 грудня 2020)

Востаннє Кернес був на публіці на святкуванні Дня Харкова 23 серпня 2020 року і був без маски. Після цього він не з'являвся на публіці.[30][31][32][33] А 26 серпня була опублікована фотографія останньої зустрічі Кернеса — з боксером Олександром Усиком[30]. За спостереженнями, вже на заходах до Дня міста міський голова Харкова мав поганий вигляд[32] 3 вересня у соцмережах з'явилась інформація про захворювання Кернеса на коронавірусну хворобу, але керівник пресслужби Харківської міськради Юрій Сидоренко заперечив це, заявивши, що харківський міський голова здоровий[34]. 12 вересня 2020 року «Суспільне. Харків» з посиланням на власні джерела повідомило, що Геннадій Кернес перебуває Харківській міській клінічній лікарні № 17, яка була однією з опорних для приймання хворих на коронавірусну хворобу. До цього кілька днів у Харківській міськраді ігнорували звернення журналістів щодо здоров'я міського голови[30].

14 вересня 2020 року видання ZN.UA поширило інформацію, що Кернеса госпіталізовано до 17-ї міської клінічної лікарні із двостороннім запаленням легенів через COVID-19, на який захворів на початку вересня і який протікає у нього у дуже складній формі. Також він перебуває у комі[31]. У Харківській міськраді підтвердили, що міський голова Харкова на лікарняному з 10 вересня і його обов'язки виконує Олександр Новак[35], проте жодної коми немає, Кернес контролює ситуацію в місті, а поширення такої інформації пов'язали «з загостренням амбіцій „не надто вдалих“ політиків»[36].

Наступного дня, 15 вересня, керівник пресслужби Харківської міської ради Юрій Сидоренко офіційно підтвердив госпіталізацію Геннадія Кернеса до 17-ї міської лікарні через двостороннє запалення легенів через коронавірусну хворобу. При цьому він заявив, що особисто спілкувався з мером Харкова та заперечив твердження про його кому чи набряк мозку[37][38]. Проте 16 вересня 2020 року те саме видання ZN.UA, з посиланням на оточення Геннадія Кернеса оприлюднило інформацію, що у нього стався комі через інсульт, спричинений коронавірусною хворобою і йде пошук лікарні за кордоном, яка прийняла би його на лікування[39]. Пізно ввечері того ж дня літак із Геннадієм Кернесом вилетів із Харкова і вночі його доставили до німецької клініки «Шаріте» через ускладнення від коронавірусу[40][41][42].

У Харківській міськраді 17 вересня відбулась пресконференція, на якій було повідомлено, що Харківський міський голова нормально переніс політ у спеціальній капсулі для пацієнтів із коронавірусом, він у свідомості, був підключений до апарату високопотокової подачі кисню. Погіршення його здоров'я, яке сталося за кілька днів перед цим, пов'язано із замахом на життя Кернеса у квітні 2014 року. Також сам він не хотів їхати з Харкова, але це було рішення його рідних[43]. Це не завадило Кернесу, жодного разу не з'явившись перед виборцями, 24 жовтня втретє виграти вибори міського голови[44], а його партії — отримати більше всіх мандатів у міськраді та облраді[45].

9 листопада Поліція Харкова відкрила справу за фактом зникнення Кернеса за ч. 1 ст. 115 ККУ (умисне вбивство) з приміткою «безвісти зниклий»[46]. 9 грудня в Харкові на першій сесії нового складу міської ради Кернеса визнали таким, що вступив на посаду мера, хоча він перебував у Німеччині[47].

Смерть

11 грудня, за даними прессекретаря Кернеса Юрія Сидоренка, у Кернеса відмовили обидві нирки[48]. Помер в берлінській клініці Шаріте вночі проти 17 грудня 2020 року внаслідок ускладнень, викликаних COVID-19[49][50][51]. Того ж дня у Харкові оголосили триденну жалобу. Згодом один день жалоби перенесли на день похорону міського голови. 21 грудня літак із тілом Кернеса прибув із Берліна до Харкова[52].

Як пише історик Шимон Бріман (Ізраїль), «рабину відмовили у похороні єврея по-єврейськи». Натомість Кернеса відспівували у найбільшому кафедральному соборі Східної Європи, а потім на його могилу поставили православний хрест[53]. Відспівування Кернеса у Благовіщенському соборі відбулося за християнською традицією, після чого труну мера Харкова перевезли до Харківського національного театру опери та балету. Незважаючи на погоду та карантин, за п'ять годин з очільником міста прийшли попрощатися понад 100 тис. харків'ян, відстоявши на морозі кілометрову чергу до Оперного театру[54].

 
Кернеса назвали «кращим мером в історії міста» і запровадили триденну жалобу мегаполісу – востаннє таке робили для Брежнєва.

Єврейська Панорама[55]

 

Один з синів покійного мера Кирило Кернес заявив в інтерв'ю у листопаді 2023 року, що причиною смерті Геннадія Кернеса стало відключення його від системи життєзабезпечення 14 грудня 2020 року. Воно було здійснено без згоди родини. Після цього не витримало серце. За словами сина, Генадій Кернес помер 16 грудня 2020 року, а не 17 грудня, як було оголошено офіційно. У якості доказа цього він продемонстрував документ з клініки Шаріте про смерть.[56]

Рік по тому

Майже одразу ж після похорону мера з міськради звільнилися всі його радники. У січні 2021 р. було звільнено очільника КП «Харківські теплові мережі» Сергія Андрєєва, що «не виправдав довіри та не показав за роки роботи позитивних результатів»[57], а навесні — директора департаменту будівництва і дорожнього господарства Володимира Чумакова, що просидів у міськраді майже так само довго, як і сам Кернес. Незабаром посаду покинув і заступник Чумакова. Новим мером Харкова став Ігор Терехов, який довгі роки пропрацював у Геннадія Кернеса заступником. Не минуло й року, як Терехов призначив 12-м заступником міського голови Семена Сироту, втім перед виборами у жовтні 2021 року звільнив його і з заступництва, і з департаменту житлово-комунального господарства (до речі, за Кернеса цих департаментів було два)[58].

Між тим, досудове розслідування у справі за фактом замаху на колишнього харківського мера, що стався 28 квітня 2014 року, триває, адже смерть потерпілого не є причиною для припинення кримінального впровадження[59][60]. Слідчі зібрали понад 40 томів матеріалів кримінального провадження, стверджує адвокат померлого міського голови Олександр Гунченко. «У листопаді 2020 року була завершена комплексна судова медико-криміналістична експертиза в Головному бюро судово-медичних експертиз Міністерства охорони здоров'я України в м. Києві», — повідомив він. Проте, за словами адвоката, з цього моменту до 28 квітня 2021 року не було проведено жодної слідчої розшукової дії[61][62].

Скандали

 
Країни, в яких Кернес був під санкціями

Сварка з Кандауровим

На нараді комісії з надзвичайних ситуацій Кернес обізвав голову Харківміськліфта «сучим псом».

 
Ти! Кандауров! Ану підведись! Дивися, сучий пес! Якщо ти — уважно слухай те, що я тобі кажу — ще раз так поставишся до своїх обов'язків, ще раз я дізнаюся про те, що ти особисто, як директор не проконтролював ті обіцянки й зобов'язання, які ти взяв на себе, я тебе помножу на нуль, ти... тобі ясно чи ні?! [63]
Оригінальний текст (рос.)
Ты! Кандауров! А ну встань! Смотри, сучий пёс! Если ты... — внимательно слушай то, что я тебе говорю — ещё раз так отнесёшься к своим обязанностям, ещё раз я узнаю о том, что ты лично как директор не проконтролировал те обещания и обязательства, которые ты взял на себя, я тебя умножу на ноль, ты... тебе ясно или нет?!
  

При цьому видання АТН відзначає, що не дуже зрозуміло, за що дісталося саме Кандаурову[64].

«Кооперативна схема»

15 вересня 2016 року співробітники Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України провели обшуки в приміщеннях, що належали Геннадію Кернесу[65], у зв'язку з кримінальною справою щодо організації схеми з розкрадання 654 га землі Харкова на суму 4 млрд гривень.

Надбавки та доплати працівникам міськради

У Харківській міській раді відмовилися надавати інформацію на запит громадських активістів про суму надбавок, премій та доплат до заробітної плати Геннадія Кернеса, зазначивши, що ці дані є конфіденційними[66].

Конфлікт з активістами з приводу тарифів

Під час сесії Харківської міської ради 27 лютого 2019 року Геннадій Кернес відмовився надавати слово представникам громадськості, невдоволеним підвищенням тарифів на проїзд у громадському транспорті, назвавши їх «буйно-гучними дебілами»[67].

Також він назвав колишнього депутата міської ради і громадського активіста Дмитра Мариніна «кнопкою».

 
Послухай, ти, негіднику, ти не вмієш розмовляти з людьми, ти розумієш це чи ні? Виведи свою групу людей звідси. І досить тут взагалі нам вказувати. Ти кнопка, бл*дь, ти зрозумів чи ні?[68][69]
Оригінальний текст (рос.)
Послушай, ты, негодяй, ты не умеешь разговаривать с людьми, ты понимаешь это или нет? Выведи свою группу людей отсюда. И хватит нам здесь вообще указывать. Ты кнопка, бл*дь, ты понял или нет?
  

Конфлікт із Фельдманом

27 лютого 2020 року на території ринку сталися сутички між активістами руху «Стоп-дорога» та невідомими молодиками, що хотіли допомогти комунальникам знести вхідну арку на територію торговельного ринку «Барабашово». Внаслідок сутичок постраждали кілька людей. До поліції для з'ясування обставин доставили близько 20 молодих людей. За словами міського голови Геннадія Кернеса, комунальні служби виконували припис щодо демонтажу об'єкта (арки над дорогою), і все було погоджено з правоохоронцями. Під час пресконференції він повідомив журналістам, що конфлікт на території поблизу ринку «Барабашово» слід розглядати, як протистояння господаря ринку з містом.

 
Ніякого протистояння між Кернесом і Фельдманом немає. Я Харківський міський голова, він — почесний президент концерну «АВЕК». Наскільки я розумію, ринок, який годує його, годує і родини підприємців, але документи мають бути у відповідності до чинного законодавства[70]
 

Кернес в чергове продемонстрував Генеральний план Харкова та низку рішень і погоджень, відповідно до яких, через «Барабашово» має бути збудована нова дорога. Він зазначив, що подальші дії будуть виваженими і те, що розпочато буде доведено до кінця: «Дорога буде побудована». Міський голова наголосив, що її будівництво розпочнеться після проведення відповідного тендера. Про темпи будівництва дороги можна казати тоді, коли не буде спротиву, додав він[71].

Курйози

У вересні 2007 року на YouTube з'явилося відео зйомок передвиборчого кліпу Михайла Добкіна, що балотувався на посаду міського голови Харкова. Режисером зйомки виступає на той час секретар міськради Харкова Геннадій Кернес в бузковому шарфу, асистуючи йому та з-за кадру даючи настанови, щиро оздоблюючи свою мову лайкою та блатним жаргоном[72]. Окремі фрази з цього відео на деякий час стали інтернет-мемами. До сьогодні відео набрало понад 4 мільйони переглядів. Як з'ясувалося згодом, замовником змонтованого ролика були політичні опоненти Добкіна і Кернеса — брати Протаси, які придбали це відео через одного з режисерів 7 каналу, що належав на той момент Кернесу з Аваковим. Втім його оприлюднення, за словами медіаменеджера мера Ростислава Касьяненка,[73] попри очікування опонентів, не завдало значної шкоди політичній репутації ані Добкіна, ані Кернеса. Їхні медійники, навпаки, прийняли рішення сприяти розповсюдженню скандального ролика. Після того, як на відео наклали англійські субтитри, ролик на 23 дні зайняв перше місце в англомовному YouTube[74][75].

Нагороди

Примітки

  1. ↑ ТОП-20 самых влиятельных женщин Харькова. Архів оригіналу за 16 Липня 2017. Процитовано 3 Липня 2017.
  2. ↑ Жена Кернеса похвасталась спортивной фигурой. Архів оригіналу за 18 Липня 2017. Процитовано 3 Липня 2017.
  3. ↑ Гепа Харьківський // Украина криминальная, 24.05.2004. Архів оригіналу за 20 Жовтня 2014. Процитовано 19 Серпня 2011.
  4. ↑ У місті, де владарює Гепа, люди з відчаю покінчують із життям. Архів оригіналу за 17 Жовтня 2014. Процитовано 13 Січня 2014.
  5. ↑ Тетяна Федоркова, Ірина Гнатюк (22 грудня 2020). Кернеса поховають навпроти Кушнарьова. Суспільне. Архів оригіналу за 31 Січня 2021. Процитовано 23 грудня 2020.
  6. ↑ Харків більше не афішує проросійські симпатії, але й не вірить у Європу. nv.ua (укр.). Архів оригіналу за 25 Лютого 2022. Процитовано 26 грудня 2020.
  7. ↑ Про дострокове припинення повноважень Харківського міського голови // Рішення Харківської міської ради від 19.03.2010. Архів оригіналу за 21.12.2013. Процитовано 20.06.2010.
  8. ↑ Кернес Геннадій Адольфович. irbis-nbuv.gov.ua. Архів оригіналу за 3 Березня 2022. Процитовано 17 грудня 2020.
  9. ↑ «Шизоїдний психопат»: в інтернет злили діагноз мера Харкова Кернеса (документ) (рос.)
  10. ↑ Луценко заявив, що у нього є довідка про шизофренію Кернеса [Архівовано 27 Грудня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  11. ↑ Луценко каже, що в нього є довідка про шизофренію Кернеса. Архів оригіналу за 27 Грудня 2013. Процитовано 29 Січня 2014.
  12. ↑ а б в Аркадій Шульц. Знайомтеся: Геннадій Адольфович. Ким є основний претендент на крісло мера Харкова [Архівовано 14 Грудня 2011 у Wayback Machine.] // Український тиждень, № 40 (153), 01.10.2010
  13. ↑ Зураб Аласанія. Як посварилися Євген Петрович із Володимиром Андрійовичем? // Дзеркало тижня, № 1 (426), 11.01.2003
  14. ↑ Гражданин Кернес [Архівовано 15 Червня 2013 у Wayback Machine.] // inform.media-objektiv.com, 10.02.2003
  15. ↑ Андрій Карпінський. Хід Кернесом [Архівовано 14 Грудня 2011 у Wayback Machine.] // Український тиждень, № 40 (153), 01.10.2010
  16. ↑ Журналістка розповіла, як з'явився ролик з Добкіним і Кернесом. Цензор.нет. 31.10.2017.
  17. ↑ Андрій Бармін. Побочное дитя от «брака по-енакиевски» [Архівовано 4 Листопада 2007 у Wayback Machine.] // Обком, 16.04.2007
  18. ↑ Харківська обласна державна адміністрація. Розпорядження № 181 від 31 березня 2010 року «Про утворення Харківського регіонального Комітету з економічних реформ»
  19. ↑ Склад Харківського регіонального Комітету з економічних реформ
  20. ↑ Міський виборчком оприлюднив результати виборів мера Харкова, переміг Г.Кернес // повідомл. за 5 листопада 2010 року від ІА «РБК-Україна»
  21. ↑ Номінанти Антипремії Будяк року-2010. Архів оригіналу за 26 Січня 2011. Процитовано 8 Грудня 2010.
  22. ↑ Антипремія Будяк року від УГСПЛ. Архів оригіналу за 2 Грудня 2010. Процитовано 8 Грудня 2010.
  23. ↑ Кернес под охраной три часа тайно защищал «Механизмы влияния региональных элит» [Архівовано 13 Квітня 2014 у Wayback Machine.] // Главное, 28.08.2013 (рос.)
  24. ↑ Кернес, Труханов і ще три мера йдуть в Раду у першій п'ятірці «Опоблоку» [Архівовано 24 Червня 2019 у Wayback Machine.] // Дзеркало тижня, 10.06.2019
  25. ↑ Центральна виборча комісія. Архів оригіналу за 24 Червня 2019. Процитовано 24 Червня 2019.
  26. ↑ Замах на Кернеса: міліція назвала основну версію. Архів оригіналу за 1 Травня 2014. Процитовано 1 Травня 2014.
  27. ↑ Кернес прийшов до тями [Архівовано 6 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // pravda.com.ua, 01.05.2014
  28. ↑ «Всем спасибо! Я вернусь!», — Кернес выложил в Instagram фото с больничной палаты, 01.05.2014
  29. ↑ Близкий к Кернесу бизнесмен Димент застрелен в Харькове. Цензор.нет.
  30. ↑ а б в Софія Цвєткова, Юлія Давидова, Марина Верещака, Світлана Стеценко (12 вересня 2020). Суспільне. Харків https://web.archive.org/web/20210128125631/https://suspilne.media/62205-kernes-tri-tizni-ne-zavlaetsa-na-publici-v-miskradi-ne-vidpovidaut-de-mer/. Архів оригіналу за 28 Січня 2021. Процитовано 18 грудня 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  31. ↑ а б Міський голова Харкова Кернес перебуває в комі - джерела. ZN.UA. 14 вересня 2020. Архів оригіналу за 18 Листопада 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  32. ↑ а б Олена Павленко (23 жовтня 2020). Свідки Кернеса. Що відбувається з харківським мером?. Kharkiv Today. Архів оригіналу за 28 Листопада 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  33. ↑ Олександр Вовк (17 грудня 2020). Коронавірус та відмова нирок: Що відомо про смерть мера Харкова Геннадія Кернеса. Depo. Харків. Архів оригіналу за 17 Грудня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  34. ↑ Мерія спростувала інформацію соцмереж про захворювання Кернеса коронавірусом. Харків Times. 3 вересня 2020. Архів оригіналу за 19 Січня 2021. Процитовано 18 грудня 2020.
  35. ↑ Софія Цвєткова (14 вересня 2020). Мер Харкова Геннадій Кернес перебуває на лікарняному. Суспільне. Харків. Архів оригіналу за 2 Березня 2021. Процитовано 18 грудня 2020.
  36. ↑ Софія Цвєткова (14 вересня 2020). Перший заступник мера Харкова спростував інформацію про те, що Кернес в комі. Суспільне. Харків. Архів оригіналу за 26 Листопада 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  37. ↑ Міськрада офіційно підтвердила захворювання Кернеса на COVID-19, спростувавши відомості про кому чи набряк мозку. Харків Times. 15 вересня 2020. Архів оригіналу за 31 Січня 2021. Процитовано 18 грудня 2020.
  38. ↑ Тетяна Федоркова (15 вересня 2020). У Кернеса коронавірус і двостороннє запалення легень — офіційно. Суспільне. Харків. Архів оригіналу за 2 Грудня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  39. ↑ Кілька днів тому у Кернеса стався інсульт, викликаний коронавірусом — джерела. ZN.UA. 16 вересня 2020. Архів оригіналу за 27 Вересня 2020. Процитовано 18 грудня 2020.
  40. ↑ Олександра Новосел (16 вересня 2020). Літак, у якому, ймовірно, перебуває Кернес, вилетів з харківського аеропорту. Суспільне Харків. Архів оригіналу за 2 Березня 2021. Процитовано 18 грудня 2020.
  41. ↑ Тетяна Федоркова (17 вересня 2020). Кернеса доправили в берлінську клініку "Шаріте" — Фукс. Суспільне Харків. Архів оригіналу за 14 Січня 2021. Процитовано 18 грудня 2020.
  42. ↑ {{cite web}}: Порожнє посилання на джерело (довідка)
  43. ↑ Марина Верещака, Тетяна Федоркова (17 вересня 2020). Кернес переніс переліт нормально — міськрада. Суспільне Харків. Архів оригіналу за 2 Березня 2021. Процитовано 18 грудня 2020.
  44. ↑ Кернеса зареєстрували як мера Харкова: заяву надіслав поштою. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 28 Вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  45. ↑ Похорон Кернеса. Українська правда (укр.). Архів оригіналу за 8 Лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  46. ↑ Поліція Харкова відкрила справу за фактом зникнення Кернеса. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 10 Листопада 2020. Процитовано 10 листопада 2020.
  47. ↑ Харківська міськрада змінила регламент, щоб провести засідання без Кернеса. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 30 Січня 2022. Процитовано 11 грудня 2020.
  48. ↑ Стан Кернеса погіршився: відмовили обидві нирки. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 11 Грудня 2020. Процитовано 11 грудня 2020.
  49. ↑ Помер Геннадій Кернес: мер Харкова, який виграв вибори з реанімації. BBC Україна. 17 грудня 2020. Архів оригіналу за 17 грудня 2020. Процитовано 17 листопада 2020.
  50. ↑ Олена Перепадя (17 грудня 2020). Мер Харкова Геннадій Кернес помер. dw.com (укр.). Deutsche Welle 1. Процитовано 17 грудня 2020.
  51. ↑ Чому помер Геннадій Кернес: все, що відомо. РБК-Україна (рос.). Архів оригіналу за 21 Грудня 2020. Процитовано 23 грудня 2020.
  52. ↑ Кернеса похоронили в Харькове (фото, видео). www.unian.net (рос.). Архів оригіналу за 8 Лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  53. ↑ Кернес как еврей. Еврейский журнал (рос.). 18 січня 2021. Архів оригіналу за 8 Лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  54. ↑ В Оперном театре Харькова прошла церемония прощания с Кернесом (фото, видео). www.unian.net (рос.). Архів оригіналу за 8 Лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  55. ↑ Шимон Бриман. Горький парадокс: потомок Короны умер от «короны»…. Еврейская Панорама.
  56. ↑ Кирило Кернес: Батько не піддавався лікуванню: його мучили, насильно тримали, аби захопити владу у Харкові. Главком | Glavcom (укр.). 27 листопада 2023. Процитовано 27 листопада 2023.
  57. ↑ Гендиректор "Харьковских теплосетей" уволен, поскольку "не оправдал доверия" - секретарь горсовета. Интерфакс-Украина (рос.). Архів оригіналу за 8 Лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  58. ↑ Інші часи. Що змінилося у Харкові через рік після смерті Кернеса. 2day.kh.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 Лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  59. ↑ Смерть Кернеса: адвокат рассказал, что будет с делом о покушении на мэра Харькова. ФОКУС (рос.). 18 грудня 2020. Архів оригіналу за 8 Лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  60. ↑ Адвокат рассказал, что будет с делом о покушении на Кернеса после его смерти. 2day.kh.ua (рос.). Архів оригіналу за 8 Лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  61. ↑ Розслідування замаху на екс-мера Харкова Кернеса продовжується, -- адвокат – новини Харкова. www.depo.ua (укр.). Архів оригіналу за 8 Лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  62. ↑ Федосенко, Павел (28 квітня 2021). Годовщина покушения на Кернеса: 40 томов дела и ни одного подозреваемого. NewsRoom (ru-RU) . Архів оригіналу за 8 Лютого 2022. Процитовано 8 лютого 2022.
  63. ↑ Цитата Геннадія Кернеса на нараді комісії з надзвичайних ситуацій. на YouTube
  64. ↑ Кернес: Сучий пес, я тебе помножу на нуль. Архів оригіналу за 3 Грудня 2013. Процитовано 30 Листопада 2013.
  65. ↑ У Харкові будинки Добкіна і Кернеса обшукують разом з «Альфою». ukranews.com. Українські новини. 15 вересня 2016. Архів оригіналу за 19 Вересня 2016.
  66. ↑ Павел Федосенко (19 лютого 2019). В мэрии отказались сообщить, сколько Кернес зарабатывает за год. NewsRoom. Архів оригіналу за 26 Вересня 2020. Процитовано 29 квітня 2019. (рос.)
  67. ↑ Кернес назвав «дебілами» активістів, які вимагали виконати рішення суду про замороження цін на транспорт - відео. Новое время. 27 лютого 2019. Архів оригіналу за 25 Лютого 2022. Процитовано 29 квітня 2019.
  68. ↑ Цитата Геннадія Кернеса на сесії міської ради на YouTube
  69. ↑ "Ти негідник, ти кнопка, б***ь": мер Харкова Кернес у міськраді зірвався на активіста. Еспресо. 27 лютого 2019. Процитовано 29 квітня 2019.
  70. ↑ Бійка на «Барабашово»: Кернес заявляє, що не має особистісного конфлікту з Фельдманом. Depo Харків. 27 лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
  71. ↑ Кернес прокоментував конфлікт на "Барабашово". www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 27 Лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
  72. ↑ Мэр города Харькова Михаил Добкин [Архівовано 10 Грудня 2015 у Wayback Machine.] // Канал користувача detserva на YouTube — 27 вересня 2007
  73. ↑ «Текст по-дебильному написан»: журналистка поведала, как появился ролик с Добкиным и Кернесом. mediaua.com.ua. Архів оригіналу за 27 Лютого 2020. Процитовано 27 лютого 2020.
  74. ↑ «Текст по-дебильному»: как возник ролик Добкина и Кернеса. Цензор.нет.
  75. ↑ Видеообращение мэра Харькова вошло в число самых популярных роликов YouTube. lenta.ru. Архів оригіналу за 23 Січня 2021. Процитовано 27 лютого 2020.
  76. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №435/2012. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 27 Лютого 2021. Процитовано 17 грудня 2020.
  77. ↑ а б Сьогодні у Харкові оголошено траур у зв’язку з похованням міського голови Геннадія Адольфовича Кернеса – Головне управління Держпраці у Харківській області. kh.dsp.gov.ua. Архів оригіналу за 25 Лютого 2021. Процитовано 26 грудня 2020.
  78. ↑ УПЦ МП нагородила Кернеса за організацію візиту Кіріла. tyzhden.ua (англ.). Архів оригіналу за 25 Лютого 2022. Процитовано 26 грудня 2020.
  79. ↑ Геннадій Кернес нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради. www.city.kharkov.ua (укр.). Офіційний сайт Харківської міської ради, міського голови, виконавчого комітету. Архів оригіналу за 1 Вересня 2013. Процитовано 26 грудня 2020.
  80. ↑ Геннадій Кернес став міським головою року. Архів оригіналу за 18 Грудня 2013. Процитовано 23 Лютого 2014.

Посилання

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Кернес Геннадій Адольфович
 
Wikinews
Вікіновини мають подію, пов'язану з цією статтею:
Попередник: Міський голова Харкова
(2010—2020) 		Наступник:
Добкін Михайло Маркович
(2006—2010)
 		Вакансія
Терехов Ігор Олександрович
(в.о. з 2020)
Попередник: Секретар Харківської міської ради
(2002) 		Наступник:
Петренко Микола Якович
(1998—2002) 		Воронов Марк Миколайович
(2002—2006)
Попередник: Секретар Харківської міської ради
з 2006 		Наступник:
Воронов Марк Миколайович
(2002—2006) 		Новак Олександр Миколайович
з 2010
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кернес_Геннадій_Адольфович&oldid=41015706