Відкрити головне меню

Володимир Григорович Сергєєв
Сергєєв Володимир Григорович.jpg
Народився 5 березня 1914(1914-03-05)
Російська імперія Москва
Помер 29 квітня 2009(2009-04-29) (95 років)
Харків, Україна Україна
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Україна Україна, Харків
Діяльність astronautical engineer
Відомий завдяки конструктор ракетної техніки
Alma mater Московський технічний університет зв'язку й інформатикиd (1940)
Науковий ступінь доктор технічних наук
Заклад Хартрон
Учасник німецько-радянська війна
Членство НАН України
Посада Народний депутат України
Військове звання Q60190791?, Воєнтехнік 2 рангу і капітан
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці
Ленінська премія Державна премія СРСР
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Богдана Хмельницького III ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Трудового Червоного Прапора
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Володи́мир Григо́рович Сергє́єв (рос. Владимир Григорьевич Сергеев, * 5 березня 1914 р., Москва, Російська імперія — † 29 квітня 2009 р.[1], Харків, Україна) — радянський конструктор ракетної техніки, двічі Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської і Державної премій, доктор технічних наук, академік Національної академії наук України. Останні роки свого життя мешкав у Харкові, Почесний громадянин міста з 1999 року. Депутат Верховної Ради УРСР 8-11-го скликань. Член ЦК КПУ у 1976 — 1990 р.

Під його керівництвом і за його безпосередньою участю були створені чотири покоління високоефективних систем управління бойових ракет-носіїв, космічних апаратів і ракетно-космічного комплексу «Буран».

БіографіяРедагувати

Народився в родині робітника. У 1930 р. закінчив 7 класів і вступив до ФЗУ електрозаводу в Москві. З лютого 1932 р. працював слюсарем на фабриці «Москвашвей». У вересні 1934 р. вступив до Московського інституту інженерів зв'язку (зараз — Московський технічний університет зв'язку й інформатики), який закінчив у серпні 1940 р. У вересні-листопаді 1939 р. проходив службу в Червоній Армії командиром взводу зв'язку, у листопаді 1939 — серпні 1940 рр. працював старшим техніком «Проектзв'язокбуду» Палацу Рад. З вересня 1940 по червень 1941 рр. — інженер контори зв'язку в місті Бологоє (рос. Бологое, Тверська область).

У червні 1941 р. мобілізований до Червоної Армії і призначений інженером відділу зв'язку штабу VIII армії. У листопаді призначений помічником начальника зв'язку з постачання 91-ї гвардійської стрілецької дивізії. З березня 1942 р. — начальник майстерні зв'язку гвардійської стрілецької дивізії, з листопада 1942 р. — помічник командира окремої роти зв'язку, із серпня 1943 р. — командир окремої роти зв'язку. Із серпня 1944 р. служив на посаді заступника командира 449-го окремого лінійного батальйону зв'язку, з лютого 1946 р. — командир батальйону. Із січня 1947 р. — офіцер із телеграфної і телефонної служби відділу зв'язку штабу 39-ї армії. У березні 1947 р. був демобілізований, у червні того ж року прийшов у НДІ-885 Міністерства промисловості засобів зв'язку, де працював на посадах молодшого наукового співробітника, старшого інженера, керівника групи, начальника лабораторії, заступника начальника відділу, начальника лабораторій. Член КПРС з 1956 року. 1957 р. удостоєний Ленінської премії.

У 1960 р. призначений начальником — головним конструктором ОКБ-692 (Конструкторське бюро електроприладобудування). У 1961 р. був удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці.

З 1978 до 1986 рр. — генеральний директор, головний конструктор НВО «Електроприлад» (зараз — «Хартрон»), із 1986 р. працював на підприємстві науковим консультантом.

Увічнення пам'ятіРедагувати

 
Меморіальна дошка В. Г. Сергєєву

Меморіальна дошка В. Г. Сергєєву була встановлена 21 серпня 2009 року в Харкові на будинку, в якому він жив, по вул. Сумська, 36/38. Барельєф із зображенням В. Г. Сергєєва виконаний із бронзи, а основа — із чорного граніту[2].

11 квітня 2014 року на честь 100-річного ювілею Національний банк України випустив пам'ятну монету.

Особисті відомостіРедагувати

ВідзнакиРедагувати

Двічі удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці (1961, 1976), луареат Ленінської премії (1957), Державної премії СРСР (1967) і Державної премії УРСР (1979), нагороджений п'ятьма орденами Леніна (1961, 1966, 1974, 1976, 1984), орденами Жовтневої революції (1971), Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, «За заслуги» ІІІ ступеня (1999), Вітчизняної війни І ступеня (1944), трьома орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня (1943, 1944, 1985), орденами Червоної Зірки (1942), Трудового Червоного Прапора (1959), дванадцятьма медалями.

ДжерелаРедагувати

ПриміткиРедагувати