Вальтер Антон Карлович

Антон Карлович Вальтер (24 грудня 1905, Петербург — 13 липня 1965, Харків) — український фізик, академік АН УРСР (1951), заслужений діяч науки УРСР (1955).

Вальтер Антон Карлович
ValterAK19051965.JPG
Народився 24 грудня 1905(1905-12-24)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 13 серпня 1965(1965-08-13) (59 років)
Харків, СРСР
Поховання
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність фізик, фізик-теоретик, фізик-ядерник
Alma mater Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого
Галузь ядерна фізика
Заклад Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН
Науковий керівник Обреїмов Іван Васильович
Членство НАН України
Діти Вальтер Антон Антонович
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія України в галузі науки і техніки

БіографіяРедагувати

У 1926 закінчив Ленінградський політехнічний інститут.

У 19251930 у лабораторії Ленінградського фізико-технічного інституту, яку очолював А. Іоффе, досліджував електричні і механичні властивості діелектриків, створив першу фізичну теорію діелектричних втрат.

У 19301965 працював в Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР (сучасна назва — Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»): 1932—1936 — науковий керівник, 1936—1944 — вчений секретар, від 1941 — завідувач відділу, від 1944 — заступник директора з наукової роботи.

1932 спільно з К. Д. Синельниковим, О. І. Лейпунським і Г. Д. Латишевим уперше в СРСР здійснив розщеплення атомного ядра штучно прискореними частинками. Керував і брав безпосередню участь у спорудженні ряду прискорювачів електронів, зокрема електростатичного на 2,5 МеВ (1935–36), лінійного на 1,8 ГеВ (1968), і постановці та проведенні експериментів з фізики ядра та елементарних частинок.

Брав безпосередню участь у створенні унікальних на той час прискорювачів іонів та елементарних часток. З допомогою створених прискорювачів виконав разом зі співробітниками серію досліджень з ядерної спектроскопії, відкрив близько 20 нових ізомерів, вивчив розсіювання протонів ядрами, поляризацію нуклонів у ядерних реакціях.

Одночасно працював професором Харківського механічно-машинобудівного інституту (1932—1935), Харківського автомобільно-дорожнього інституту (1935—1937).

У 19371965 працював професором Харківського університету. У 1946 році заснував в ньому кафедру експериментальної ядерної фізики.

Основні праці з фізики діелектриків і напівпровідників, техніки високих напруг і техніки вакууму, прискорювальної техніки.

РодинаРедагувати

Син — Антон Антонович Вальтер[1], український вчений-мінералог, доктор геолого-мінералогічних наук, завідувач відділу фізичних методів дослідження руд Інституту прикладної фізики НАН України[2].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати