Відкрити головне меню
Вікіпедія

Єрмилов Василь Дмитрович

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Єрмилов.

Васи́ль Дми́трович Єрми́лов (нар. 9 (21) березня 1894(18940321), Харків — † 6 січня 1968, Харків) — український живописець, графік, монументаліст, художник-конструктор, представник українського авангарду.[1][2] Автор багатьох проектів: збірних кіосків, агітаційних і книжкових фургонів, трибун-реклам. Працював у промисловій графіці: розробляв і створював ескізи оформлення упаковок, сірникових коробок, заводських і фабричних марок і ін. Займався обробкою шрифтів, створив новий шрифт. Також малював обкладинки для книг («Ладомир» В. Хлебникова. — Харків: 1920 та ін.) І журналів («Колосся» — 1918, № 17; «Нове мистецтво» — 1927; «Авангард»- 1928-30-е;«Культура і пропаганда»- 1933). Створив багато станкових робіт — жанр, портрет і особливо пейзаж. Роботи знаходяться в музеях США, Німеччини і Франції; продаються на міжнародних аукціонах — Сотбіс а ін.

Василь Дмитрович Єрмилов
Yermilov Vasyl.png
Народження 9 (21) березня 1894(1894-03-21)
Харків
Смерть 6 січня 1968(1968-01-06) (73 роки)
  Харків
Національність українець
Громадянство СРСР СРСР
Жанр живопис, графіка
Навчання Харківській навчально-ремісничій майстерні декоративного живопису
Діяльність художник
Напрямок Авангардизм
Вплив кубофутуризм, супрематизм, конструктивізм
Член Спілка художників СРСР
Commons-logo.svg Єрмилов Василь Дмитрович у Вікісховищі?

ЖиттєписРедагувати

 
Ескіз обкладинки журналу «Авангард». 1929

Народився 22 березня 1894 року в Харкові.

Навчався в Харківській навчально-ремісничій майстерні декоративного живопису (1905–1909) у Л. Тракала, Харківській художній школі (1910–1911) у М. Федорова, приватній студії Є. Штейнберга, О. Грота (1913–1914), Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1913), студії І. Машкова, П. Кончаловського (1912—1913; Москва).

Жив у Харкові, учасник виставок з 1909 р. («Товариство харківських художників» і ін.), міжнародних з 1928. Був членом харківської групи «Союз семи» (1917).

Член «Асоціації революційного мистецтва України» (АРМУ) (1927–1932), харківської організації Спілки Художників України з 1939. Викладав у Харківському художньому технікумі (1921—1922), Харківському художньому інституті (1922-35; 1963-67). Серед учнів — Ісак Хотінок.

У 1949 році Єрмилова було виключено зі Спілки художників за космополітизм, але згодом рішення було скасоване.[3]

Помер 6 січня 1968 р. в Харкові.

22 березня 2012 року в Харкові відкрився перший центр сучасного мистецтва, який отримав назву «ЄрміловЦентр».[4]

Персональні виставкиРедагувати

 
Обкладинка журналу «Літстрой», 1933

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ↑ 'Єрмилов', «Словник Художників України», Головна редакція Української Радянської Енциклопедії — Київ 1973
  2. ↑ 'Ермилов, Василий Дмитриевич (1894—1968)[недоступне посилання з лютий 2019] Энциклопедия «Кругосвет» (рос.)
  3. ↑ Дмитро Горбачов. Мої зустрічі з генієм дизайну[недоступне посилання з червень 2019] // Art Ukraine, 14 червня 2011.
  4. ↑ У Харкові відкрили перший центр сучасного мистецтва // Дзеркало тижня, 23 березня 2012.

ДжерелаРедагувати

  • Художники Харківщини, Єрмилов Василь Дмитрович
  • Фогель З. Василий Ермилов. М., 1975
  • Павлова Т. В. Василий Ермилов ожидает весну. — К.: Родовід, 2012. — 110с. ISBN 978-966-7845-70-4
  • Василь Сонцвіт (наст. имя: Валеріан Поліщук): Художник індустріальних ритмів // Авангард (Харків), 1929, № 3.
  • Василь Седляр: Майстер Василь Єрмілов // Авангард (Харків), 1929, № 3.
  • В. Полiщук: Василь Єрмiлов. — Харків: «Рух», 1931.
  • Лагутенко О. А. Українська графіка першої третини ХХ століття. — К.: Грані-Т, 2006. — 240 с. ISBN 966-2923-14-4

ПосиланняРедагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Єрмилов_Василь_Дмитрович&oldid=25965108