Єрмилов Василь Дмитрович
Васи́ль Дми́трович Єрми́лов (нар. 9 (21) березня 1894, Харків — † 6 січня 1968, Харків) — український живописець, графік, монументаліст, художник-конструктор, представник українського авангарду.[1][2] Автор багатьох проектів: збірних кіосків, агітаційних і книжкових фургонів, трибун-реклам. Працював у промисловій графіці: розробляв і створював ескізи оформлення упаковок, сірникових коробок, заводських і фабричних марок і ін. Займався обробкою шрифтів, створив новий шрифт. Також малював обкладинки для книг («Ладомир» В. Хлебникова. — Харків: 1920 та ін.) І журналів («Колосся» — 1918, № 17; «Нове мистецтво» — 1927; «Авангард»- 1928-30-е;«Культура і пропаганда»- 1933). Створив багато станкових робіт — жанр, портрет і особливо пейзаж. Роботи знаходяться в музеях США, Німеччини і Франції; продаються на міжнародних аукціонах — Сотбіс а ін.
Василь Дмитрович Єрмилов | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
9 (21) березня 1894 Харків | |||
Смерть | 6 січня 1968 (73 роки) | |||
Харків | ||||
Національність | українець | |||
Громадянство |
![]() | |||
Жанр | живопис, графіка | |||
Навчання | Харківській навчально-ремісничій майстерні декоративного живопису | |||
Діяльність | художник | |||
Напрямок | Авангардизм | |||
Вплив | кубофутуризм, супрематизм, конструктивізм | |||
Член | Спілка художників СРСР | |||
| ||||
![]() |
ЖиттєписРедагувати
Народився 22 березня 1894 року в Харкові.
Навчався в Харківській навчально-ремісничій майстерні декоративного живопису (1905–1909) у Л. Тракала, Харківській художній школі (1910–1911) у М. Федорова, приватній студії Є. Штейнберга, О. Грота (1913–1914), Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1913), студії І. Машкова, П. Кончаловського (1912—1913; Москва).
Жив у Харкові, учасник виставок з 1909 р. («Товариство харківських художників» і ін.), міжнародних з 1928. Був членом харківської групи «Союз семи» (1917).
Член «Асоціації революційного мистецтва України» (АРМУ) (1927–1932), харківської організації Спілки Художників України з 1939. Викладав у Харківському художньому технікумі (1921—1922), Харківському художньому інституті (1922-35; 1963-67). Серед учнів — Ісак Хотінок.
У 1949 році Єрмилова було виключено зі Спілки художників за космополітизм, але згодом рішення було скасоване.[3]
Помер 6 січня 1968 р. в Харкові.
22 березня 2012 року в Харкові відкрився перший центр сучасного мистецтва, який отримав назву «ЄрміловЦентр».[4]
Персональні виставкиРедагувати
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ 'Єрмилов', «Словник Художників України», Головна редакція Української Радянської Енциклопедії — Київ 1973
- ↑ 'Ермилов, Василий Дмитриевич (1894—1968)[недоступне посилання з лютий 2019] Энциклопедия «Кругосвет» (рос.)
- ↑ Дмитро Горбачов. Мої зустрічі з генієм дизайну[недоступне посилання з червень 2019] // Art Ukraine, 14 червня 2011.
- ↑ У Харкові відкрили перший центр сучасного мистецтва // Дзеркало тижня, 23 березня 2012.
ДжерелаРедагувати
- Художники Харківщини, Єрмилов Василь Дмитрович
- Фогель З. Василий Ермилов. М., 1975
- Павлова Т. В. Василий Ермилов ожидает весну. — К.: Родовід, 2012. — 110с. ISBN 978-966-7845-70-4
- Василь Сонцвіт (наст. имя: Валеріан Поліщук): Художник індустріальних ритмів // Авангард (Харків), 1929, № 3.
- Василь Седляр: Майстер Василь Єрмілов // Авангард (Харків), 1929, № 3.
- В. Полiщук: Василь Єрмiлов. — Харків: «Рух», 1931.
- Лагутенко О. А. Українська графіка першої третини ХХ століття. — К.: Грані-Т, 2006. — 240 с. ISBN 966-2923-14-4
ПосиланняРедагувати
- (укр.) Дмитро Горбачов. Творчість Василя Єрмилова // Авторська екскурсія «Малевич й Україна».
- (укр.) Тетяна Павлова. Василь Єрмилов. Нотатки до портрета[недоступне посилання з червень 2019] // Art Ukraine, 15 червня 2011.
- (укр.) Софія Кущ. Проект «Василь Єрмілов. Ретроспектива» // Свідомо, 21 червня 2011.
- (укр.) Влада Сошкіна. Космополіт: лаконічне мистецтво «для всіх» Василя Єрмилова // Український Тиждень.
- (укр.) Олег Бутирський. Граціозний «апостол» конструктивізму // Уніан. Культура, 5 липня 2011.