Відкрити головне меню

Космополітизм — ідеологія, згідно з якою всі люди належать до єдиної спільноти, заснованої на спільній моралі. Людину, яка ідентифікує себе з ідеєю космополітизму або з якоюсь з його форм називають космополітом.

Космополітичне суспільство може базуватись на інклюзивній моралі, спільних економічних взаємовідносинах або політичній структурі, що охоплює різні країни. У космополітичному суспільстві люди з різних місць (наприклад, націй-держав) утворюють взаємозв'язки, що ґрунтуються на взаємоповазі. До прикладу, Кваме Ентоні Аппіа[en] припускає можливість космополітичного суспільства, в якому індивіди з різних місць (фізичних, економічних тощо) входять у взаємовідносини, незважаючи на різницю в поглядах (релігійних, політичних тощо).

Різні міста та місця, минулі чи сучасні, раніше або і зараз називають «космпополітичними», що не обов'язково означає, що всі або майже всі їхні мешканці свідомо перейняли вказану філософію. Скоріше, місце можна назвати «космополітичним» лише через те, що люди з різним етнічним, культурним і/або релігійним походженням живуть у безпосередній близькості та взаємодіють між собою.

Первинно, космополітизм передбачає створення космополісу або світової держави, яка б охопила все людство. Космополітична філософія відстоює мир і гармонію між народами, засновані на співрозумінні, толерантності та взаємозалежності.

Зміст

ЕтимологіяРедагувати

Слово походить із давньогрецької мови: κοσμοπολίτης або kosmopolitês, утворене із κόσμος, космос, тобто світ, всесвіт та πολίτης, «політес», тобто громадянин чи [особа] з міста. Сучасне використання визначає термін як громадянин світу.

Поняття космополітизм визначене Діогеном (за іншими даними, слово космополіт вперше вжито Гераклітом), відштовхуючись від Космосу, універсальності, полісу. У релігійній думці ідеї космополітизму розвинули Св. Павло (еклесія) та Бл. Августин (град Божий). Поняття виражає можливість бути жителем певного місця, водночас належачи до універсальності світу, не заперечуючи його партикуляризм та своєрідність. Так, у XVIII ст. виникає термін «людина світу». Серед визначних космополітів Нового часу є Гійом Постель, Фужере де Монброн, Монтеск'є, Вольтер, Шефтсбері, Дідро, Шарль Піноен Дюкло, князь де Лінь, Грімм, Галіані, Бонваль, Казанова, Караччіолі, Томас Пейн, Кант, Жак Фреско.

СутністьРедагувати

Космополітизм — це співіснування та взаємодія численних ідентичностей і почуття приналежності до світового громадянства за рамками націй, не будучи ними скутим. Не плутати з метисажем, що є змішанням різних культур.

Такі мислителі, як Георг Зіммель, Ульрих Бек та Антоніо Негрі виступають за розрив з методологічним націоналізмом з метою заснування нової космополітичної соціології. Космополітизм (від грец. kosmopolites — громадянин світу) — ідеологія т. зв. світового громадянства, яка проповідує байдуже ставлення до батьківщини, до свого народу, його національної культури заради створення «світової держави», встановлення «світового громадянства».

За свідченням Діогена Лаертія термін «космополітизм» вперше використав Діоген Синопський. Плутарх вважав, що це зробив Зенон із Кітіона. Епіктет доводив, що автором слова «космополітизм» був Сократ, який заявляв: «Я не афінянин чи коринфянин, я космополіт». У різні часи поняття «космополітизм» мало різний зміст. Утворення різноплемінної імперії Олександра Македонського зумовило появу різних за змістом космополітичних світоглядів. Космополітизм кініків виявляв негативне ставлення до міста-поліса. Стоїки в космополітичному ідеалі шукали суспільну форму, яка зробила б можливим життя кожної людини за єдиним всесвітнім законом. Космополітичні ідеї кіренаїків виражалися у вислові «ubi bene, ibi patria» («Де добре, там і вітчизна»). За Середньовіччя носієм космополітичних тенденцій була католицька церква.

Історичний аспектРедагувати

За доби Відродження і Просвітництва ідеал світового громадянства був спрямований проти феодальної роздрібненості й обстоював визволення індивіда від феодальних оков (Данте, Кампанелла, Лессінг, Кант, Рабле, Фіхте та ін.). В ході капіталістичного розвитку ідеї космополітизму використовувалися у спробах обґрунтувати необхідність створення наднаціональних співтовариств. Космополітичні ідеї створення світової держави чи світової федерації висувалися пацифістами (наприклад, пропозиція щодо перетворення ООН на світову державу). Комуністи заявляли, що ведуть непримиренну боротьбу з будь-якими виявами космополітизму, що він несумісний з «пролетарським інтернаціоналізмом», але на практиці проповідували необхідність «злиття націй» у всесвітньому масштабі. У повоєнні роки в СРСР під гаслом боротьби з «антирадянським космополітизмом», під яким розумілося доброзичливе ставлення до традицій та цінностей народів поза межами СРСР, здійснювалися масові репресії.

У сучасному значенні космополітизм — ідеологія, що проповідує зречення національних традицій, культури, патріотизму, заперечує державний і національний суверенітет[джерело?].

Традиційним антагоністом космополітизму є патріотизм та націоналізм.

Письменники-космополіти: Поль Моран, Стефан Цвейг.

Боротьба з космополітизмом в СРСРРедагувати

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Кристева, Юлія. Самі собі чужі. — К.: «Основи», 2004.

ЛітератураРедагувати

  • Даниленко В. М. Космополітизм // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  • С. Кульчицький. Космополітизм // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.369 ISBN 978-966-611-818-2
  • Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. — Х. : Право, 2015
  • КОСМОПОЛІТИЗМ //ЕСУ