Інтеркультуралізм

Інтеркультуралізм підтримує міжкультурний діалог та боротьбу з тенденціями до автосегрегації всередині культур[1]. Міжкультуралізм передбачає вихід за межі простого пасивного прийняття факту мультикультурності багатьох культур, які ефективно існують у суспільстві, і натомість сприяє діалогу та взаємодії між культурами[2].

ПоходженняРедагувати

Інтеркультуралізм виник у результаті критики існуючої політики мультикультуралізму її неспроможність включити різноманітні культури в суспільство. Натомість, вона поділила суспільство шляхом легітимізації на окремі спільноти, які себе ізолювали і підкреслили свою специфічність[1]. Інтеркультуралізм заснований на визнанні як відмінностей, так і подібності між культурами[3]. Також була звернена увага на ризик створення абсолютного релятивізму в постмодернізмі та в мультикультуралізмі[3].

ВизначенняРедагувати

Філософ Марта Нуссбаум у своїй роботі «Культивуючи людство» описує інтеркультуралізм як «визнання загальних людських потреб у різних культурах, а також дисонанс і критичний діалог всередині культур». Вона звертає увагу на те, що міжкультуралісти «відкидають твердження політики ідентичності, що тільки члени певної групи мають здатність зрозуміти точку зору цієї групи»[4].

ЗастосуванняРедагувати

У 2005 році Агентство ООН ЮНЕСКО прийняло конвенцію про захист та сприяння різноманітності форм культурного самовираження, яка заявляє про підтримку міжкультуралізму. В Німеччині всі університети зобов'язані включати розділ про інтеркультурну компетентність у свої програми соціальної роботи, який передбачає, що студентів можуть відкрито слухати; комунікація з людьми різного культурного походження не є обмежена; отримання знань про походження різних культурних груп; існування стереотипів, а також упереджень про культурні групи, й критерії іншого характеру[3]. Салман Чима, керівник відділу маркетингу та комунікації Британської Ради, розповів про подію організовану Британською радою та Канадським Інститутом Досліджень Публічної Політики у статті під назвою "Від мультикультуралізму до міжкультуралізму—британська перспектива".

11-го квітня 2013 року, у Монреалі, Квебек, Канада, прихильник міжкультуралізму Філ Вуд заявив, що мультикультуралізм зіткнувся з серйозними проблемами, які потрібно вирішувати за допомогою до-інтеркультуралістичного, монокультуралістичного суспільства[5]. Через декілька днів у Монреалі Нова Демократична Партія Канади наголосила підтримку інтеркультуралізму в преамбулі своєї конституції, прийнявши федеральну конвенцію, яка відбулася у Монреалі 14-го квітня, 2013 року.[6]

СприйняттяРедагувати

Інтеркультуралізм має як прихильників, так і опонентів серед людей, які задобрюють мультикультуралізм[1]. Геральд Деланті вважає інтеркультуралізм спроможним на поєднання з мультикультуралізмом[7]. Алі Раттансі наводить аргумент у своїй книзі "Мультикультуралізм: Скорочений вступ (2011)", що інтеркультуралізм пропонує більше можливостей різним етнічним групам співіснувати в атмосфері, яка заохочує між-етнічне розуміння й цивілізованість. Раттансі надає приклади, як міжкультурні проекти у Великій Британії виявилися корисними у розвитку мульти-етнічної цивілізованості. Виходячи з результатів об'ємного дослідження, він надає нове значення глобальній історії, яке демонструє, що концепції толерантності не обмежуються на Заході, і до чого зазвичай відносяться як до унікальної Західної культури, треба розглядати як досягнення всієї Євразії. Алі Раттансі пропонує більш інтеркультуралістичний погляд на глобальну історію, який змінить відношення людей до "зіткнення цивілізацій".

Більш того, Нуссбаум відокремлює інтеркультуралізм від мультикультуралізму, наголошуючи, що ідея інтеркультуралізму переважала серед деякі професорів гуманітарних наук, тому що вони "асоціювали мультикультуралізм з політикою релятивізму й ідентичності"[4].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Multiculturalism's Double-Bind: Creating Inclusivity Cosmopolitanism and Difference. Ashgate Publishing, Ltd., 2009. P. 169.[1]
  2. ^ Ibanez B. Penas, Ma. Carmen López Sáenz. Interculturalism: Between Identity and Diversity. Bern: Peter Lang AG, 2006. P. 15.[2]
  3. ^ Jump up to:a b c Hans van Ewijk. European Social Policy and Social Work: Citizenship-Based Social Work. Oxon, England, UK; New York, New York, USA: Routledge, 2010. P. 136.[3]
  4. ^ Jump up to:a b Femi James Kolapo. Immigrant Academics and Cultural Challenges in a Global Environment. Amherst, New York, USA: Cambria Press, 2008. P. 134.[4]
  5. ^ http://www.britishcouncil.ca/our-team Background on Salman Cheema[5]
  6. ^ UNESCO Convention on the Protection and Promotion of the Diversity of Cultural Expressions, Article 4 Paragraph 8.[8]
  7. ^ "NDP convention: A new preamble is approved". Macleans.ca. 14 April 2013.[6]
  8. ^ Gerald Delanty. Community: 2nd edition. Routledge, 2009. P. 71.[7]

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Інтеркультуралізм

  1. а б в г Multiculturalism's Double-Bind: Creating Inclusivity Cosmopolitanism and Difference. Ashgate Publishing, Ltd., 2009. P. 169.
  2. а б Ibanez B. Penas, Ma. Carmen López Sáenz. Interculturalism: Between Identity and Diversity. Bern: Peter Lang AG, 2006. P. 15.
  3. а б в г Jump up to:a b c Hans van Ewijk. European Social Policy and Social Work: Citizenship-Based Social Work. Oxon, England, UK; New York, New York, USA: Routledge, 2010. P. 136.
  4. а б в Jump up to:a b Femi James Kolapo. Immigrant Academics and Cultural Challenges in a Global Environment. Amherst, New York, USA: Cambria Press, 2008. P. 134.
  5. а б http://www.britishcouncil.ca/our-team Background on Salman Cheema
  6. а б "NDP convention: A new preamble is approved". Macleans.ca. 14 April 2013.
  7. а б Gerald Delanty. Community: 2nd edition. Routledge, 2009. P. 71.
  8. UNESCO Convention on the Protection and Promotion of the Diversity of Cultural Expressions, Article 4 Paragraph 8.