Харківський художній музей

Ха́рківський худо́жній музе́й — художній музей (один з найбільших в Україні) в місті Харкові, значне зібрання творів образотворчого і ужиткового мистецтва України, Росії та західних країн.

Харківський художній музей Pictogram infobox palace.png
Kharkov art museum.jpg
50°00′22″ пн. ш. 36°14′59″ сх. д. / 50.00625800002777765° пн. ш. 36.24983300002777753° сх. д. / 50.00625800002777765; 36.24983300002777753Координати: 50°00′22″ пн. ш. 36°14′59″ сх. д. / 50.00625800002777765° пн. ш. 36.24983300002777753° сх. д. / 50.00625800002777765; 36.24983300002777753
Тип художня галерея
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Харків, вул. Жон Мироносиць, 11
Засновано 1920 рік
Директор Валентина Мизгіна (2017)
Сайт Харківський художній музей
Харківський художній музей. Карта розташування: Харківська область
Харківський художній музей
Харківський художній музей (Харківська область)

CMNS: Харківський художній музей у Вікісховищі


Харківський художній музей розташований за адресою: вул. Жон Мироносиць, 11, м. Харків (Україна). Міститься в колишньому маєтку промисловця-мільйонера Ігнатищева (до Жовтневого перевороту 1917 року володів Іванівським пивзаводом) — будівля зводилась як житлове приміщення (для однієї родини) 1912 року за проектом академіка архітектури А. М. Бекетова в стилі класицизм з елементами бароко і модерну.

Низка приміщень художнього музеяРедагувати

За часів СРСР художній музей розмістили в приміщеннях покинутого харківського Покровського монастиря, вологих, без опалення, ніяк не пристосованих до зберігання музейних речей. Лише згодом мистецька колекція отримала п'ятиповерховий будинок, а музей отримав назву Українська державна картинна галерея (УДКГ). Картинна галерея у Харкові в роки окупації обслуговувала німецьких офіцерів, та слугувала безкоштовним складом художніх речей, котрі забирали для декорування офіцерського казино та їдальні. штабів, житлових приміщень офіцерів. Частка музейних експонатів вивзилась до Німеччини. Швидкий наступ Червонох Армії у серпні 1943 року примусив окупантів помститися місту, коли був спалений п'ятиповерховий будинок разом із усіма експонатами та меблями. Будівля була поруйнована, втратила всі дахи, залишки мурів стояли на смітнику і згарищі.

Евакуйована (мізерна частина ексонатів) перебувала в місті Новосибірськ, туди вдалося вивезти близько 4700 експонатів з 75000 довоєнної колекції. Повернуті у Харків, експонати вимушено розмістили на теперішній вулиці Жон Мироносиць, 11 (колишня радянська назва вулиця Раднаркомівська), в колишньому домі-палаці для почесного громадянина Харкова Івана Єгоровича Ігнатищева, власника пивоварного заводу. Будинок-палац у два поверхи теж був пошкоджений, були пошкоджені фасади, вибиті вікна. Музею первісно віддали лише другий поверх.

Будинок-палац Івана ІгнатищеваРедагувати

З історії музеюРедагувати

Засновником майбутнього музея в Харкові став Василь Назарович Каразін [1]. Попри піклування про створення в місті університету, він діяльно сприяв придбанню для університетських збірок художніх творів. Вдалим було і перше значиме придбання Василя Каразіна, так він став власником вартісної колекції графіки, що належала вихователю дітей російського імператора Фрідріха Аделунга – бібліографа та видавця з Петербурга [2]. Російська імперія століттями не мала облаштованих доріг, тому придбані колекції Василь Каразін вивіз з Петербурга до Харкова санями взимку, оминувши і багно, і пилюку[3]. Небагатий на той час Василь Каразін був вимушений не дарувати, а продати художню збірку Правлінню щойно створеного університету. Правління вагалося, бо імператорський університет на той час існував на благодійні внески, але знайшов кошти, зберігся запис (російською) «За эстампы и оригинальные рисунки, коих числом 2477, заплачено 5000 руб.»

Художня збірка Харківського університета відразу набула значення не приватного, а суспільно-значимого зібрання. Зо збірок Харківського університету потрапили гравюри Луки Джордано, Джованні Кастільоне, Гверчіно, Пітера Брейгеля старшого, Хендріка Гольциуса молодшого, Антоніса ван Дейка. Перлиною збірки були оригінали німецького майстра Альбрехта Дюрера[4], котрі вдалося зберігти до початку 21 сторіччя попри всі негаразди і біди, які зазнав музей.

Харківський художній музей створений 1920 року, існував під різними назвами: спочатку Церковно-Історичний Музей, основою якого були колекції Харківського і Волинського єпархіальних сховищ старожитностей та Харківського університету.

Музей поповнено церковними цінностями, зібраними по церквах і монастирях Харкова й околиць під час реєстрації історичних пам'яток.

З 1922 Музей діяв під назвою Музею Українського Мистецтва. Тоді мав 3 відділи: малярський, (стінопис княжої доби, збірка ікон 16 — 19 вв., портрети, нар. картини, малярство з 19 ст. до сучасности); відділ скульптури; архітектурний. 1931 з музею вилучено твори образотворчого мистецтва й створено Національну українську картинну ґалерію; у 1930-их pp. Музей не був відкритий для публіки. 1944 року почав діяти як Музей Українського Мистецтва, 1949—1965 під назвою Державний Музей Образотворчого Мистецтва, згодом Харківський художній музей.

Експозиція і фондиРедагувати

Експозиція Харківського художнього музею займає 25 заль, складена з відділів дореволюційного українського і російського мистецтва, радянського, закордонного і декоративно-прикладного мистецтва.

Твори визначних українських майстрів: В.Боровиковського, Д.Левицького, А.Лосенка, І. Айвазовського, М.Ярошенка та ін. експонуються у відділі рос. мистецтва.

В укр. відділі значне місце займає зб. творів С.Васильківського, картини П.Мартиновича, П.Левченка, М.Беркоса, Д.Безперчого, М.Ткаченка, Т.Шевченка (автопортрет).

Окрему кімнату приділено І. Рєпіну (варіант картини «Запорожці пишуть листа …»).

У відділі радянського мистецтва експонуються всуміш українські та російські мистці; з укр. помітніші твори М.Самокиша, М.Бурачека, О.Сластіона, Ф.Кричевського, О.Мурашка, М.Дерегуса, І.Їжакевича, Ю.Нарбута, М.Пимоненка, Т.Яблонської, М. Федорова та ін.

Під час війни музей був значно пошкоджений.

У 1980-х pоках у фондах мав близько 20 000 творів митців.

Харківський художній музей влаштовує індивідуальні, тематичні та пересувні виставки.

Український, російський, радянський живопис у харківському художньому музеїРедагувати

 
Генріх Семирадський, «Схованка піратів у печері, розподіл здобичі», 1880 р., Харківський художній музей

Західноєвропейський живопис і графіка в Харківському художньому музеїРедагувати

 
Альбрехт Дюрер. Прогулянка (Він, вона та смерть з пісочним годинником), до 1498 року. Харківський художній музей

Західноєвропейський живопис прийшов у збірки тоді ще університетського музея ще у 19 ст. Іван Бецький, сам випускник Імператорського харківського університету, видавець місцевого часопису «Молодик», досяг певного матеріального рівня, котрий дозволив купувати картини. 1835 року університетський статут офіційно зафіксував дарунок від Івана Бецького: п'ятсот сорок три (543) картини. Серед подарованого були також гравюри, видання з художніх технологій та монографії. Серед подарованих творів —

Первісно живопис використовували як учбові посібники та свідоцтва розквіту культури країн, що пройшли епохи розвитку відродження, маньєризму, бароко. З 1861 року університет зробив збірки живопису доступною не тільки для студентства, а й для широкого загалу, що сповістило про появу загально доступного музея на землях України.

1873 року пан Аркадій Алфьоров (1818-1890), ще один випускник університету, гравер, дослідник і колекціонер, передав за заповітом університету п'ятдесят (50) картин та понад три тисячі п'ятсот (3500) творів графіки. Перші дарунки від Івана Бецького надійшли ще 1855 року. Вони призначались для малювального класу університету [5]. В університетську збірку прийшли —

  • Ян ван Скорель «Апостол Філіп хрестить ефіопського вельможу»
  • Симон де Влігер «Морський краєвид»
  • Франс Флорис «Сусанна і старці»
  • Ханс ван Санта (натюрморт «Сніданок») та ін.

Графічна збірка Аркадія Алфьорова принесла безліч оригінальних аркушів західноєвропейських майстрів, серед котрих і графічні шедеври Луки Лейденського, Альбрехта Дюрера, Франческо Парміджаніно, Пітера Молейна, Яна ван Гойєна, Бертеля Торвальдсена. Голландський відділок колекції А. Алфьорова став найвизначнішим на землях України[6].

Західноєвропейську невелику частину збережених картин нині репрезентують —

Нові атрибуціїРедагувати

  • Дослідження останнього періоду принесли і нові артибуції. Перегляд і вивчення графічної колекції Альбрехта Дюрера принесло звістку, що там опинились і копії, створені італійським гравером Маркантоніо Раймонді. Так кількість гравюр Альбрехта Дюрера в музеї трохи зменшилась, але додалося ім'я ще одного італійського майстра.
  • Реставрація «Пейзажа» з підписом Пітера Брейгеля молодшого, принесла сюрприз, підпис виявився фальшивим, аби продати картину якамога дорожче. Нове дослідження дозволило віднести картину до творів Есайяса ван де Вельде (1590-1630).
  • Серед нових за часом надходжень - подарована картина, корту віднесли до творів фламандського майстра Гілліса ван Тильборха ( бл. 1625 - бл. 1678).

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

Див. такожРедагувати

  1. Харківський державний музей образотворчого мистецтва. Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1960
  2. http://artmuseum.kh.ua/mizgina_-direktor-muzeyu_-zasluzhenij-pratsivnik-kulturi-ukrayini.html
  3. http://artmuseum.kh.ua/mizgina_-direktor-muzeyu_-zasluzhenij-pratsivnik-kulturi-ukrayini.html
  4. http://artmuseum.kh.ua/ru/news/albrekht-dyurer.html
  5. http://artmuseum.kh.ua/ru/fisan.html
  6. http://artmuseum.kh.ua/mizgina_-direktor-muzeyu_-zasluzhenij-pratsivnik-kulturi-ukrayini.html
  7. http://artmuseum.kh.ua/ru/events/zakhidnoyevropejske-mistetstvo-xv---khikh-stolit.html