Бляха
Гофрована бляха
Бля́ха (від нім. Blech через пол. blacha)[1], також жерсть (від рос. жесть, запозиченого з тюркських мов, епентичне «р», очевидно, під впливом «шерсть»)[2] — тонкий листовий метал (сталь, алюміній та ін.) з антикорозійним покриттям[3]. Товщина бляшаного листа 0,08—0,90 мм. Найбільш поширена біла бляха, покрита оловом. Невкрита оловом відпалена бляха називається «чорною»[3]. Бляху виробляють у листах 512—1000 X 712—2000 мм або в рулонах шириною до 1 м, масою до 15 т.
Окрім олова, для покриття бляхи застосовують цинк, хром, спеціальні лаки.
Див. такожРедагувати
Джерела і посиланняРедагувати
- Бляха // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
- ↑ а б ДСТУ 2924-94 Прокат чорних металів. Терміни та визначення.