Відкрити головне меню

Листовий метал

метал у формі листів та широкиx листовиx смуг, що виготовляються вальцюванням

Листовий метал — метал в формі листів та широкиx листовиx смуг, що виготовляється прокаткою (або, рідше, куванням).

КласифікаціяРедагувати

За товщиноюРедагувати

Розрізняють тонколистові та товстолистові метали. Гранична товщина між ними, в залежності від матеріалу, знаходиться в діапазоні від 2 до 5 міліметрів. Верхньою межею товщини для сталевих листів зазвичай вважається 160 мм (іноді межа проводиться на 75 мм). Плоскі вироби більшої товщини називаються слябами.

Тонка (0,2-0,5 мм) сталь називається бляхою .

Властивості окремих металів (таких, як алюміній, свинець, мідь) дозволяють виготовляти дуже тонкі аркуші (фольгу товщиною менше 0,2 мм).

За способом прокаткиРедагувати

При виготовленні листових металів розрізняють гарячекатані та холоднокатані. Холодну прокатку використовують для тонколистових металів, гарячу — для тонко- і товстолистових.

За матеріаломРедагувати

Спільна прокатка пакетів із заготовок різних металів дозволяє отримувати шаровані біметалічні листи.

ІсторіяРедагувати

Листовий метал застосовувався людством з найдавніших часів. Одним з видатних досягнень в цій області є бронзові Балаватські ворота), Виготовлені в Ассирії в IX столітті до н. е.

У Стародавній Греції листовий метал (зазвичай бронза, рідше срібло, латунь, вкрай рідко — золото) виготовлявся за допомогою ручного кування і мав порівняно невеликі розміри; після нанесення рельєфного зображення за допомогою карбування застосовувався для виготовлення металевих посудин і прикрашення фризів. Щити воїнів іноді покривалися листовим залізом .

У Стародавньому Римі листової свинець застосовувався для:

  • виготовлення жолобів, водостоків, труб за допомогою паяння;
  • покриття дерев'яних деталей суден.

Технологія прокатки в античні часи не застосовувалася. Поява прокатки відноситься до ранньомодених часів (перша відома згадка відноситься до XVI століття і міститься в паперах Леонардо да Вінчі[1]); спочатку за її допомогою виготовлялися мідні листи для картин (такі листи, виготовлені спочатку куванням, а потім вже прокаткою, відомі вже на початку XVII століття[2]). Масове застосування прокатки почалося в Європі у XIX столітті.

ОбробкаРедагувати

Обробка листового металу — одна з технологій металообробки, пов'язана з обробкою листового металу. Включає в себе технології розкрою (механічну, лазерне і плазмове різання), згинання, пробивну технологію, а також комбіновані технології, що включають в себе кілька послідовних перерахованих операцій. Класичними інструментами механічного різання металу є ножиці по металу та гільйотина . Пробивають і згинають листовий метал за допомогою пресів.

ПриміткиРедагувати

  1. The Grove Encyclopedia of Materials and Techniques in Art. Oxford University Press, 2008. С. 376.
  2. Paul Craddock. Scientific Investigation of Copies, Fakes and Forgeries. Routledge, 2009<. С. 157.

ЛітератураРедагувати

  • Листовой металл. // Большой энциклопедический политехнический словарь. 2004.
  • Листовой металл. Словарь античности. — Перевод с немецкого. М.: Прогресс. Лейпцигский Библиографический институт. 1989.
  • Листовая сталь. // Грингауз Ф. И. Слесарь-жестянщик по промышленной вентиляции. Изд. 3-е, переработ, и доп. М., Госстройиздат, 1959.
  • Pearce, R. 4000 Years of Sheet Metal Forming. // Formability of Metallic Materials— 2000 A. D., ASTM STP 753. ASTM, 1982. С. 3-18.