Олексій Степанович Данилов (29 березня 1921 — 16 грудня 2005) — радянський військовий. Учасник Великої Вітчизняної війни. Герой Радянського Союзу (1943). Гвардії полковник.

Данилов Олексій Степанович
Народження29 березня 1921(1921-03-29)
Пугачов, Самарська губернія, РСФРР
Смерть16 грудня 2005(2005-12-16) (84 роки)
Харків, Україна
ПохованняМіське кладовище № 2
ОсвітаСаратовське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ (1941) і Військова академія бронетанкових військ імені Маршала Радянського Союзу Р. Я. Малиновського (1956)
Звання Полковник
Війни / битвинімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки медаль «За відвагу» медаль «За оборону Сталінграда» медаль «За взяття Берліна» медаль «За визволення Праги» Орден Богдана Хмельницького орден Богдана Хмельницького III ступеня

Життєпис

ред.
 
Меморіальна дошка у Харкові

Олексій Степанович Данилов народився 29 березня 1921 року в повітовому місті Пугачову Самарської губернії РРФСР (нині районний центр Саратовської області Російської Федерації) в сім'ї робітника. Росіянин. Закінчив 8 класів Пугачівської середньої школи. У 1939 році вступив до 1-о Саратовського Червонопрапорного танкового училища. Після закінчення училища в 1941 році лейтенант Олексій Данилов був направлений до 42-ї танкової дивізії Московського військового округу, де його призначили командиром взводу 42-го окремого розвідувального батальйону. Перед початком війни дивізія дислокувалася в селищі Ідріца Калінінської (наразі Псковської області).

В боях з німецько-фашистськими загарбниками лейтенант Олексій Данилов з 29 червня 1941 року у складі 42-ї танкової дивізії 21-го механізованого корпусу Північно-Західного фронту. Бойове хрещення прийняв у боях під Даугавпілс. 3 липня 1941 року Олексій Степанович брав участь у розгромі колони дивізії СС «Мертва голова» під Дагдою. 10 липня 1941 року 21-й механізований корпус був включений до складу 27-ї армії і вів оборонні бої на річках Велика і Ловать. До осені 1941 року 42-я танкова дивізія втратила всю матеріальну частину і 5 вересня 1941 року була розформована. 30 вересня 1941 року лейтенант Олексій Данилов отримав призначення у 116-й окремий танковий батальйон 27-ї армії Північно-Західного фронту, де отримав під командування танковий взвод. Однак до 20 жовтня 1941 року батальйон втратив всі танки і був розформований. 18 листопада 1941 року Олексій Степанович був направлений у 137-й окремий танковий батальйон 146-ї танкової бригади 16-ї армії Західного фронту, в складі якої брав участь у битві за Москву на істрінському напрямку. 26 листопада 1941 року командир танка Мк-3 «Валентайн» 1-ї танкової роти лейтенант Данилов в бою під селом Степаньково знищив 2 протитанкові гармати і до 30 військовослужбовців вермахту. 30 листопада 1941 року в бою під Дєдовськом він знищив два ворожих танки. 24-25 грудня 1941 року лейтенант Данилов чотири рази ходив в атаку, знищивши ворожий міномет, два кулемети з розрахунками і до взводу німецької піхоти.

У січні 1942 року Олексій Данилов брав участь у Ржевско-В'яземській операції. 27 січня 1942 року в боях у районі Козельська він був поранений і евакуйований до шпиталю. Швидко відновившись, Олексій Степанович повернувся в свою частину у званні старшого лейтенанта, проте 25 березня в боях на Гжатському напрямку він був поранений вдруге. З госпіталю Олексій Степанович був направлений у 27-ю танкову бригаду, де був призначений на посаду заступника командира 436-го окремого танкового батальйону. У квітні 1942 року бригада вирушала на Брянський фронт, де була включена у 2-й танковий корпус. У червні-липні 1942 року корпус брав участь у Воронезько-Ворошиловградській стратегічній оборонній операції спочатку у складі 5-ї танкової армії, потім у фронтовому підпорядкуванні.

На початку серпня 1942 року 2-й танковий корпус був перекинутий на Південно-Західний фронт і включений до складу 62-ї армії. Олексій Степанович брав участь у Сталінградській битві. 29 серпня 1942 року під час боїв у Сталінграді він був тяжко контужений і до кінця 1942 року перебував на лікуванні. У листопаді 1942 року Олексію Данилову було присвоєно чергове військове звання — капітан, а в січні 1943 року він отримав призначення в 45-й гвардійський танковий полк 9-ї гвардійської механізованої бригади 3-го гвардійського механізованого корпусу 51-ї армії, який воював на Південному фронті. Командир танкової роти гвардії капітан Олексій Данилов брав участь у зимовому наступі фронту, в ході якого був звільнений Ростов-на-Дону. В кінці липня 1943 року 3-й механізований корпус був перекинутий на Воронезький фронт і включений до складу 47-ї армії і брав участь у Бєлгородсько-Харківській операції Курської битви, по закінченні якої гвардії капітан Олексій Данилов був призначений помічником начальника штабу 45-го гвардійського танкового полку з оперативної роботи.

Після розгрому німецьких військ на Курській дузі війська Воронезького фронту рушили до Дніпра. В ході Сумсько-Прилуцькою операції 15 вересня 1943 року зведена танкова група 3-го гвардійського механізованого корпусу під командуванням гвардії капітана Олексія Данилова в бою за висоту 160,4 знищила до 120 солдатів і офіцерів противника і захопила 4 гармати. 16 вересня група потрапила на мінне поле і не чекаючи саперів, сама виконала в ньому прохід, забезпечивши високий темп наступу. Гвардії капітан Данилов особисто зняв до 40 протитанкових мин. Після цього танкісти Данилова прорвали ворожу оборону, знищивши 2 протитанкові гармати противника, 2 вогневі точки і до взводу піхоти. 30 вересня 1943 року зведена група Данилова форсувала Дніпро в районі села Студенець, захопила плацдарм і, відбивши контратаку противника, забезпечила переправу через Дніпро інших частин корпусу. В бою за утримання плацдарму Олексій Степанович знищив 5 ворожих танків. 5 жовтня 1943 року гвардії капітану Данилову Олексію Степановичу указом Президії Верховної Ради СРСР було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, а 21 листопада 1943 року йому було присвоєно звання гвардії майора.

В кінці листопада 1943 року 3-й гвардійський механізований корпус був виведений в резерв Ставки Верховного Головнокомандування. 20 березня 1944 року гвардії майор Олексій Данилов був відправлений на бронетанкові курси удосконалення командного складу. На фронт він повернувся в кінці зими 1944 року. На посаді начальника штабу 29-го окремого гвардійського важкого танкового полку 4-го гвардійського танкового корпусу 5-ї гвардійської армії 1-го Українського фронту Олексій Степанович брав участь у Верхньо-Сілезькій, Берлінській і Празькій операціях. Бойовий шлях він закінчив на території Чехословаччини.

Після війни Олексій Данилов продовжив службу в бронетанкових і механізованих частинах Радянської армії. У 1956 році він закінчив Військову академію бронетанкових військ. Служив заступником начальника Харківського вищого танкового училища. 31 березня 1972 року полковник Данилов був звільнений у запас. Після звільнення з армії Олексій Степанович жив у Харкові, працював викладачем у Харківському вищому танковому училищі. 16 грудня 2005 року він помер. Похований в Харкові на міському кладовищі № 2.

Нагороди та звання

ред.
медаль «За відвагу» (09.10.1943);
медаль «За оборону Сталінграда»;
медаль «За взяття Берліна»;
медаль «За визволення Праги»;

Література

ред.
  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Румянцев, Н. М. Люди легендарного подвига: краткие биографии и описание подвигов Героев Советского Союза, тех, кто родился, жил и живёт в Саратовской области. — Саратов : Приволжское книжное издательство, 1968. — С. 122—123.
  • Герои-освободители Черкасщины. 2-е изд., доп. и испр / сост.: А. А. Березовский, А. Н. Зудина. — Днепропетровск : Промінь, 1980. — С. 110—111.

Документи

ред.
  • Общедоступный электронный банк документов «Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.». Архів оригіналу за 13 березня 2012.
Указ Президиума Верховного Совета СССР о присвоении звания Героя Советского Союза. Архів оригіналу за 22 вересня 2012.
Орден Отечественной войны 2-й степени (наградной лист и приказ о награждении от 03.06.1945). Архів оригіналу за 22 вересня 2012.
Орден Отечественной войны 2-й степени (наградной лист и приказ о награждении от 12.04.1945). Архів оригіналу за 22 вересня 2012.
Орден Красной Звезды (наградной лист и приказ о награждении). Архів оригіналу за 22 вересня 2012.
Медаль «За отвагу» (наградной лист и приказ о награждении). Архів оригіналу за 22 вересня 2012.

Примітки

ред.

Посилання

ред.