Відкрити головне меню

Харківське гвардійське вище танкове командне училище

Харківське гвардійське вище танкове командне ордена Червоної Зірки училище імені Верховної Ради Української РСР (рос. Харьковское гвардейское высшее танковое командное училище) — один з провідних навчальних закладів у системі військової освіти Міністерства оборони СРСР, який спеціалізувався на підготовці кадрів для танкових військ.

ІсторіяРедагувати

Училище вело свою історію з часів Громадянської війни в Росії від 13-го механізовано полку Донської кавалерійської козачої дивізії.

У 1938 році полк було переформовано у легкотанковий (з 1940 року — танковий). У 1939—1940 роках особовий склад полку брав участь у радянсько-фінській війні, після чого був передислокований у Закавказзя. У 1941 році полк виконує спеціальне завдання на території Ірану. Наприкінці року, полк переформовується в 56-ту окрему танкову бригаду.

Бойове хрещення особовий склад окремої танкової бригади прийняв на Керченському півострові. З липня 1942 року бригада веде наполегливі оборонно-наступальні бої на Сталінградському напрямі. За проявлений героїзм, відвагу і мужність бригада отримала почесне звання «Гвардійська» й була перейменована в 33-тю гвардійську окрему танкову бригаду.

Гвардійці-танкісти брали участь в розгромі Котельниковського угруповання супротивника, вели бої за Новочеркаськ і Ростов-на-Дону. Влітку 1943 року бригада в запеклих боях проривала оборону німців на річці Міус, брала участь у визволенні Східної України. Свої бойові дії бригадира закінчила під легендарною Каховкою.

23 серпня 1944 року у відповідності до наказу заступника Наркома оборони СРСР на базі 33 гв. окремої танкової бригади було сформовано Харківське гвардійське танкове училище (лейтенантів). Заняття почалися 1 жовтня, яке і стало офіційним днем утворення військового навчального закладу.

З січня 1946 року училище переводиться на 3-річний період навчання, а в 1960 році воно перейменовується в Харківське гвардійське танкове училище.

З вересня 1966 року училище стає вищим військовим навчальним закладом з 4-х річним терміном навчання. Випускникам видається Диплом про інженерну освіту загальнодержавного зразка.

З огляду на велику роботу з підготовки висококваліфікованих офіцерських кадрів, заслуги, пов'язані із звільненням України в роки Німецько-радянської війни, у зв'язку з 25-річчям училищу в 1969 році було присвоєно ім'я Верховної Ради Української РСР.

У 1970, 1972, 1991 роках за високі результати в бойовій і політичній підготовці колектив училища нагороджується перехідним Червоним прапором Військової Ради Червонопрапорного Київського військового округу. Перехідний Червоний прапор навічно залишено в училищі й зберігається в музеї Бойової слави.

У 1975 році за великі заслуги в підготовці офіцерських кадрів для збройних сил і в зв'язку з 30-річною перемоги в німецько-радянській війні училище було нагороджено орденом Червоної Зірки.

12 січня 1992 року особовий склад училища в урочистій атмосфері склав Присягу на вірність українському народові. Один взвод випускного курсу, переведений до ХГвВТКУ з Ульяновського гвардійського танкового командного училища (у зв'язку з його розформуванням) відмовилися присягати українському народу, обґрунтувавши це тим, що солдат (офіцер) складає присягу на вірність Батьківщині один раз у житті. Після цього вони повернулися до Росії і там продовжили навчання.

У вересні 1997 року училище було переформовано в Харківський інститут танкових військ імені Верховної Ради України.

КерівництвоРедагувати

Відомі випускникиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати