Відкрити головне меню

Орден Червоної Зірки

О́рден Черво́ної Зі́рки — один з перших радянських військових орденів. Впроваджений наказом ВЦВК від 6 квітня 1930 року, одночасно (одним наказом) з орденом Леніна.

Орден Червоної Зірки
Орден Красной Звезды
Order redstar rib.png
Order of the Red Star.jpg
Країна Flag of the Soviet Union (1936–1955).svg СРСР
Тип Орден
Кому вручається військовослужбовці, співробітники органів державної безпеки та інші громадяни СРСР, а також військові частини, з'єднання та об'єднання
Підстава за великі заслуги в справі оборони Союзу РСР як у воєнний, так і в мирний час, в забезпеченні державної безпеки
Статус не існує
Нагородження
Параметри 33,250±1,620 г
Засновано: 6 квітня 1930
Перше: 13 травня 1930
Останнє: 19 грудня 1991
Нагороджено: 3876740
Список нагороджених
[[::Категорія:Кавалери ордена Червоної Зірки|:Категорія:Кавалери ордена Червоної Зірки]] (3117)
Черговість
Старша нагорода Орден Вітчизняної війни
Молодша нагорода Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР»

CMNS: Орден Червоної Зірки на Вікісховищі

За статутом орденом Червоної Зірки нагороджувались військовослужбовці, співробітники органів державної безпеки та інші громадяни СРСР, а також військові частини, з'єднання та об'єднання; окрім того, особи, що не були громадянами СРСР, які особливо відзначились в боях проти ворогів Радянської влади.

Першим кавалером ордену Червоної Зірки став командувач Окремою Червонопрапорною Далекосхідною Армією командарм 1-го рангу (на момент нагородження) В. К. Блюхер (раніше — перший кавалер ордену Червоного Прапора) за ліквідацію в 1929 р. збройного конфлікту на КСЗ.

Зміст

Опис нагородиРедагувати

Орден Червоної Зірки виготовлявся з срібла та являв собою випуклу п'ятикінцеву зірку, вкриту рубиново-червоною емаллю. Відстань між кінцями двох протилежних променів зірки — 47,6 мм. В центрі зірки — зачернений щит з рельєфною фігурою червоноармійця в шинелі, будьонівці та з гвинтівкою напереваги. По контуру щиту надпис: «Пролетарии всех стран, соединяйтесь!» Під фігурою червоноармійця надпис «СССР». Між основами двох нижніх променів зірки — металеве зображення серпу та молоту. Стрічка ордену шовкова муарова, кольору бордо з сірою смугою посередині. На зворотному боці ордену — порядковий номер та гвинтовий штифт з гайкою для прикріплення до одягу.

Спочатку орден носився на лівому боці грудей. З 1943 року, коли ордени, що кріпляться на штифтах, перемістили на правий бік грудей, це стосувалося і ордену Червоної Зірки. На польовій та повсякденній формі замість знаку ордену носиться стрічка. Зовнішній вигляд ордену протягом його існування не змінювався.

Автори проекту нагороди — художник Купріянов В. К. та скульптор Голенецький В. В.

Історія нагородиРедагувати

Це один з перших радянських орденів та другий (після ордену Червоного Прапора) з бойових за часом затвердження.

Після В. К. Блюхера ці ордени отримали всі учасники польоту радянських літаків-розвідників над територіями держав Близького та Середнього Сходу, в тому числі журналіст Михайло Кольцов. До початку Великої Вітчизняної війни число нагороджень досягло 21500 (за війну в Іспанії, в Китаї (льотчики, військові радники), з Японією та Фінляндією, в тому числі 17 частин та організацій — кавалерів ордену). Зокрема, кавалером ордену Червоної Зірки став льотчик, що першим в радянській авіації здійснив аварійну посадку винищувача на фюзеляж (під час боїв в Іспанії), а також викладачі Кремлівських Кулеметних курсів, які розробили бойове самбо. Найбільша кількість нагороджень в цей період (1 935) пов'язана з боями біля озера Хасан в 1938 році.

Загальна кількість нагородженихРедагувати

В роки Великої Вітчизняної війни орден Червоної Зірки став однією з найбільш розповсюджених нагород: більш ніж 2 мільйони осіб отримали 2 860 000 орденів.

Разом з орденом Вітчизняної Війни І та ІІ ступенів орден Червоної Зірки входив до так званого «малого офіцерського набору» — комплекту нагород, доступного молодшим офіцерам (командирам взводів та рот).

Орденом нагороджено 1740 військових частин та організацій Червоної Армії та тилу, в тому числі 14 чехословацьких та польських частин.

З моменту затвердження ордену і до закінчення Другої Світової війни було нагороджено 2 881 500 осіб. З 1945 по 1991 р. було видано близько 900 000 орденів (при цьому більшість — за вислугу років).

ПосиланняРедагувати