Новочеркаськ

місто в Росії

Новочерка́ськ (рос. Новочеркасск) — місто в Росії в Ростовській області на річках Тузлов і Аксай, залізнична станція. Населення 176 542 осіб (2009). Був столицею Донського козацького війська з 1805 по 1920 рік.

місто Новочеркаськ
Новочеркасск
Герб Новочеркаська Прапор Новочеркаська
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ростовська область
Код ЗКАТУ: 60 427
Код ЗКТМО: 60727000001
Основні дані
Час заснування 1805
Населення 176 542 ос. (2009)
Площа 100 км²
Поштові індекси 3464xx
Телефонний код +7 8635
Географічні координати: 47°25′20″ пн. ш. 40°05′38″ сх. д. / 47.42222222224977202° пн. ш. 40.09388888891677283° сх. д. / 47.42222222224977202; 40.09388888891677283Координати: 47°25′20″ пн. ш. 40°05′38″ сх. д. / 47.42222222224977202° пн. ш. 40.09388888891677283° сх. д. / 47.42222222224977202; 40.09388888891677283
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Висота над рівнем моря 100 м
Водойма р. Тузлов і Аксай
Найближча залізнична станція Новочеркаськ
Влада
Адреса м. Новочеркаськ, пр-т Платовський, 59б
Вебсторінка Новочеркаська міськрада
Міський голова Волков Анатолій Панфілович
Мапа
Новочеркаськ (Росія)
Новочеркаськ
Новочеркаськ

Новочеркаськ (Ростовська область)
Новочеркаськ
Новочеркаськ

Мапа


CMNS: Новочеркаськ у Вікісховищі

Новочеркаськ — один з найбільших промислових центрів Ростовської області. У місті працює Новочеркаський електровозобудівний завод. Заснований 1936 року як паровозобудівний завод, після завершення Другої світової війни, в 1946 році, завод був перепрофільований в електровозобудівний.

Історія ред.

1805 року отаман Матвій Платов заснував Новочеркаськ. 1806 року столиця Землі війська Донського перенесена з Черкаської станиці до Новочеркаська.

Перепис 1873 року ред.

Місто Новочеркаськ в 1873 році складалося з 3-ьох станиць: Верхньоновочеркаської, Середньоновочеркаської й Нижньоновочеркаської. До станиць відносилися 21 віддалений хутір. Місто Новочеркаськ тоді було як центром Області війська Донського, так й Черкаського округу. Положення самого міста над річкою Тузлов (Тузлів) при впадінні у протоку Дону Аксай.[1]

У самому місті було 3802 садиб, 33397 осіб (17542 чоловіків й 15855 жінок), 2712 коней, 4121 корів.[1]

У місті Новочеркаську разом з хуторами станиць було 4490 садиб й 13 кибиток, 37924 осіб (19848 чоловіків й 18076 жінок), 3617 коней, 5108 волів, 11205 корів й 6180 вівці.[1]

Хутори 3-х станиць ред.

До 3-х станиць Новочеркаська відносилися хутори:

  • Соколово-Кундрючівський, над річкою Кундрюча за 45 верст від Новочеркаська, 7 верст від станції Сулинівської; 120 садиб, 814 осіб (431 чоловіків й 383 жінок);
  • Олександрівсько-Кундрючівський, над річкою Кундрюча за 50 верст від Новочеркаська, 20 верст від станції Сулинівської; 94 садиб, 814 осіб (334 чоловіків й 326 жінок);
  • Гукове-Гнилушинський, над річкою Гнилушинською за 60 верст від Новочеркаська, 20 верст від станції Сулинівської; 13 садиб, 97 осіб (42 чоловіків й 55 жінок);
  • Садковсько-Миколаївський, над річкою Садки за 65 верст від Новочеркаська, 30 верст від станції Грушівські шахти; 194 садиб, 1360 осіб (702 чоловіків й 658 жінок);
  • Власів, над річкою Грушівка за 42 верст від Новочеркаська, 7 верст від станції Шахтинської; 71 садиб, 630 осіб (404 чоловіків й 226 жінок);
  • Гривін, над річкою Грушівка за 57 верст від Новочеркаська, 22 верст від станції Шахти; 3 садиби, 18 осіб (7 чоловіків й 11 жінок);
  • Миколаївсько-Журавський, над річкою Грушівка за 47 верст від Новочеркаська, 12 верст від станції Горна; 43 садиби, 298 осіб (157 чоловіків й 141 жінок);
  • Персіяновський, над річкою Грушівка за 10 верст від Новочеркаська, 1 версту від станції Персіянівка; 24 садиб, 161 особа (86 чоловіків й 75 жінок);
  • Татарський, над річкою Тузлів у 2 верстах від Новочеркаська, 5 верстах від станції Новочеркаська; 21 садиб, 108 осіб (59 чоловіків й 49 жінок);
  • Власів, над річкою Кундрюча за 50 верст від Новочеркаська, 7 верст від станції Сулинської; 5 садиб, 33 осіб (19 чоловіків й 14 жінок);
  • Завод Норкіна, над річкою Тузлів за 5 верст від міста й станції Новочеркаська; 1 садиба, 23 осіб (20 чоловіків й 3 жінок);
  • Дар'євський, над річкою Кріпка за 45 верст від міста й станції Новочеркаська; 39 садиб, 208 осіб (103 чоловіків й 105 жінок);
  • Малонесвітайський, над річкою Малий Несвітай за 35 верст від міста Новочеркаська та за 18 верст від станції Шахти; 89 садиб, 707 осіб (378 чоловіків й 329 жінок);
  • Макарів, над річкою Малий Несвітай за 34 версти від міста та станції Новочеркаська; 1 садиба, 26 осіб (12 чоловіків й 14 жінок);
  • Мишкинський, над річкою Аксай за 8 верст від міста та станції Новочеркаська; 78 садиб, 422 особи (218 чоловіків й 204 жінок);
  • Великолозький, над балкою Великий Лог за 16 верст від міста Новочеркаська та за 8 верст від станції Аксай; 20 садиб, 113 осіб (58 чоловіків й 55 жінок);
  • Краснодвірський, між річками Василева та Караїч за 17 верст від міста й станції Новочеркаська; 37 садиб, 205 осіб (107 чоловіків й 98 жінок);
  • Красноіванівський, над річкою Кундрюча за 59 верст від міста та станції Новочеркаська; 8 садиб, 54 осіб (25 чоловіків й 29 жінок);
  • Великий Несвітай, над річкою Великий Несвітай за 47 верст від міста й станції Новочеркаська та за 18 верст від станції Шахти; 89 садиб, 707 осіб (378 чоловіків й 329 жінок);
  • Мало-Несвітайський, над балкою Кізеїти й річкою Малий Несвітай за 45 верст від міста та станції Новочеркаська; 89 садиб, 1 осіб (3 чоловіків й 5 жінок);
  • Каплиця, верхів'я балок Великого Логу у степу за 12 верст від міста та станції Новочеркаська; 1 садиба, 2 особи (1 чоловік й 1 жінка)[1].

Українське відродження початку 20 сторіччя ред.

В 1907—1913 роках у місті існувало українське товариство «Просвіта», в 1917—1919 діяла українська «Нова громада».

Українською мовою тих часів назва міста писалася як Новочеркаське.[2][3]

Новочеркаський розстріл ред.

1—2 червня 1962 року у місті стався страйк робочих головних підприємств міста, спровокований діями керівництва КПРС та місцевої влади: були підвищення норми виробітку на 30 % та одночасно значно підвищені ціни на основні продукти харчування на 25-30 %. Страйк було жорстоко придушено силою із використанням частин Радянської армії і танків. Внаслідок дій армії, КДБ та МВС 26 страйкарів було вбито, близько 90 звернулось у лікарні із пораненнями вогнепальною зброєю. Після придушення страйку відбувся таємний суд над активними страйкарями, що засудив до страти ще сімох «призвідників безладів»; понад 100 осіб було ув'язнено на великі терміни.

Культура ред.

Театри ред.

Кінотеатри ред.

Музеї ред.

Пам'ятки ред.

Храми ред.

  • Вознесенський військовий патріарший собор — патріарший кафедральний собор Патріарха Московського і всієї Русі (з 2014 року). Побудований у 1904 році у ново-візантійському стилі. Він піднявся на висоту близько 75 метрів. Розміри храму: довжина від лінії зовнішніх стін — 52 метри, з порталом — 65 метрів, ширина — 36 метрів, з порталами — 62 метри; висота від землі до яблука хреста — 56 метрів, з яблуком і хрестом — 61 метр. На кожному порталі передбачалося розмістити по 6 колон заввишки 13 метрів і діаметром 1,5 метра. Витрати на будівництво склали близько 2 мільйонів рублів (1904). На дзвіниці розмістили 9 дзвонів загальною вагою близько 33-х тонн. Дзвони піднімали їх вручну канатами. Собор вписується в прямокутник 62х70 метрів, вміщує 5 000 парафіян.
  • Церква Святого благовірного князя Олександра Невського. Побудована в 1894 році. Олександро-Невський храм побудований в ново-візантійському стилі, уміщував 1500 осіб.
  • Свято-Дмитрівський храм. Побудований у 1857 році.
  • Свято-Георгіївський храм. Побудований в 1890 році. Архітектор В. М. Куликов. Побудований в пам'ять порятунку життя Государя Імператора Олександра III і Його Найяснішого Сімейства при аварії царського поїзда 17 жовтня 1888 року.
  • Лютеранська кірха, найбільша протестантська (баптистська) церква в місті Новочеркаськ. Побудований у 1898 році. Архітектор Миколи Іванович Ролер.
  • Храм Донської ікони Божої Матері. Церква побудована в традиціях російської храмової архітектури[4].

Архітектурні пам'ятки ред.

Відомі люди ред.

Уродженці ред.

Перебували ред.

У Новочеркаськ 1884 року був засланий Іван Карпенко-Карий. Тут написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака») та інші твори.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г Список населенных мест Области Войска Донского по переписи 1873 года (російська). Новочеркаськ: Область Войска Донского. 1875. с. 275. 
  2. Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. ‒ Х., 1932.
  3. Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 1 квітня 1933 р. ‒ Х., 1933.
  4. Храм Донской иконы Божией Матери
  5. Атаманский дворец (рос.). Официальный сайт города Новочеркасск. Процитовано 31 грудня 2016. 

Література ред.

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 343(рос.)