Новочеркаськ

місто в Росії

Новочерка́ськ (рос. Новочеркасск) — місто в Росії в Ростовській області на річках Тузлов і Аксай, залізнична станція. Населення 176 542 осіб (2009). Був столицею Донського козацького війська з 1805 по 1920 рік.

місто Новочеркаськ
Новочеркасск
Coat of arms of Novocherkassk.JPG Flag of Novocherkassk (Rostov oblast).png
Герб Новочеркаська Прапор Новочеркаська
Novoch Triumph arc.JPG
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ростовська область
Код ЗКАТУ: 60 427
Код ЗКТМО: 60727000001
Основні дані
Час заснування 1805
Населення 176 542 ос. (2009)
Площа 100 км²
Поштові індекси 3464xx
Телефонний код +7 8635
Географічні координати: 47°25′20″ пн. ш. 40°05′38″ сх. д. / 47.42222222224977202° пн. ш. 40.09388888891677283° сх. д. / 47.42222222224977202; 40.09388888891677283Координати: 47°25′20″ пн. ш. 40°05′38″ сх. д. / 47.42222222224977202° пн. ш. 40.09388888891677283° сх. д. / 47.42222222224977202; 40.09388888891677283
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Висота над рівнем моря 100 м
Водойма р. Тузлов і Аксай
Найближча залізнична станція Новочеркаськ
Влада
Адреса м. Новочеркаськ, пр-т Платовський, 59б
Веб-сторінка Новочеркаська міськрада
Міський голова Волков Анатолій Панфілович
Мапа
Новочеркаськ (Росія)
Новочеркаськ
Новочеркаськ

Новочеркаськ (Ростовська область)
Новочеркаськ
Новочеркаськ


CMNS: Новочеркаськ у Вікісховищі

Новочеркаськ — один з найбільших промислових центрів Ростовської області. У місті працює Новочеркаський електровозобудівний завод. Заснований 1936 року як паровозобудівний завод, після завершення Другої світової війни, в 1946 році, завод був перепрофільований в електровозобудівний.

ІсторіяРедагувати

1805 року отаман Матвій Платов заснував Новочеркаськ. 1806 року столиця Землі війська Донського перенесена з Черкаської станиці до Новочеркаська.

Перепис 1873 рокуРедагувати

Місто Новочеркаськ в 1873 році складалося з 3-ьох станиць: Верхньоновочеркаської, Середньоновочеркаської й Нижньоновочеркаської. До станиць відносилися 21 віддалений хутір. Місто Новочеркаськ тоді було як центром Області війська Донського, так й Черкаського округу. Положення самого міста над річкою Тузлов (Тузлів) при впадінні у протоку Дону Аксай.[1]

У самому місті було 3802 садиб, 33397 осіб (17542 чоловіків й 15855 жінок), 2712 коней, 4121 корів.[1]

У місті Новочеркаську разом з хуторами станиць було 4490 садиб й 13 кибиток, 37924 осіб (19848 чоловіків й 18076 жінок), 3617 коней, 5108 волів, 11205 корів й 6180 вівці.[1]

Хутори 3-х станицьРедагувати

До 3-х станиць Новочеркаська відносилися хутори:

  • Соколово-Кундрючівський, над річкою Кундрюча за 45 верст від Новочеркаська, 7 верст від станції Сулинівської; 120 садиб, 814 осіб (431 чоловіків й 383 жінок);
  • Олександрівсько-Кундрючівський, над річкою Кундрюча за 50 верст від Новочеркаська, 20 верст від станції Сулинівської; 94 садиб, 814 осіб (334 чоловіків й 326 жінок);
  • Гукове-Гнилушинський, над річкою Гнилушинською за 60 верст від Новочеркаська, 20 верст від станції Сулинівської; 13 садиб, 97 осіб (42 чоловіків й 55 жінок);
  • Садковсько-Миколаївський, над річкою Садки за 65 верст від Новочеркаська, 30 верст від станції Грушівські шахти; 194 садиб, 1360 осіб (702 чоловіків й 658 жінок);
  • Власів, над річкою Грушівка за 42 верст від Новочеркаська, 7 верст від станції Шахтинської; 71 садиб, 630 осіб (404 чоловіків й 226 жінок);
  • Гривін, над річкою Грушівка за 57 верст від Новочеркаська, 22 верст від станції Шахти; 3 садиби, 18 осіб (7 чоловіків й 11 жінок);
  • Миколаївсько-Журавський, над річкою Грушівка за 47 верст від Новочеркаська, 12 верст від станції Горна; 43 садиби, 298 осіб (157 чоловіків й 141 жінок);
  • Персіяновський, над річкою Грушівка за 10 верст від Новочеркаська, 1 версту від станції Персіянівка; 24 садиб, 161 особа (86 чоловіків й 75 жінок);
  • Татарський, над річкою Тузлів у 2 верстах від Новочеркаська, 5 верстах від станції Новочеркаська; 21 садиб, 108 осіб (59 чоловіків й 49 жінок);
  • Власів, над річкою Кундрюча за 50 верст від Новочеркаська, 7 верст від станції Сулинської; 5 садиб, 33 осіб (19 чоловіків й 14 жінок);
  • Завод Норкіна, над річкою Тузлів за 5 верст від міста й станції Новочеркаська; 1 садиба, 23 осіб (20 чоловіків й 3 жінок);
  • Дар'євський, над річкою Кріпка за 45 верст від міста й станції Новочеркаська; 39 садиб, 208 осіб (103 чоловіків й 105 жінок);
  • Малонесвітайський, над річкою Малий Несвітай за 35 верст від міста Новочеркаська та за 18 верст від станції Шахти; 89 садиб, 707 осіб (378 чоловіків й 329 жінок);
  • Макарів, над річкою Малий Несвітай за 34 версти від міста та станції Новочеркаська; 1 садиба, 26 осіб (12 чоловіків й 14 жінок);
  • Мишкинський, над річкою Аксай за 8 верст від міста та станції Новочеркаська; 78 садиб, 422 особи (218 чоловіків й 204 жінок);
  • Великолозький, над балкою Великий Лог за 16 верст від міста Новочеркаська та за 8 верст від станції Аксай; 20 садиб, 113 осіб (58 чоловіків й 55 жінок);
  • Краснодвірський, між річками Василева та Караїч за 17 верст від міста й станції Новочеркаська; 37 садиб, 205 осіб (107 чоловіків й 98 жінок);
  • Красноіванівський, над річкою Кундрюча за 59 верст від міста та станції Новочеркаська; 8 садиб, 54 осіб (25 чоловіків й 29 жінок);
  • Великий Несвітай, над річкою Великий Несвітай за 47 верст від міста й станції Новочеркаська та за 18 верст від станції Шахти; 89 садиб, 707 осіб (378 чоловіків й 329 жінок);
  • Мало-Несвітайський, над балкою Кізеїти й річкою Малий Несвітай за 45 верст від міста та станції Новочеркаська; 89 садиб, 1 осіб (3 чоловіків й 5 жінок);
  • Каплиця, верхів'я балок Великого Логу у степу за 12 верст від міста та станції Новочеркаська; 1 садиба, 2 особи (1 чоловік й 1 жінка)[1].

Українське відродження початку 20 сторіччяРедагувати

В 1907—1913 роках у місті існувало українське товариство «Просвіта», в 1917—1919 діяла українська «Нова громада».

Українською мовою тих часів назва міста писалася як Новочеркаське.[2][3]

Новочеркаський розстрілРедагувати

1—2 червня 1962 року у місті стався страйк робочих головних підприємств міста, спровокований діями керівництва КПРС та місцевої влади: були підвищення норми виробітку на 30 % та одночасно значно підвищені ціни на основні продукти харчування на 25-30 %. Страйк було жорстоко придушено силою із використанням частин Радянської армії і танків. Внаслідок дій армії, КДБ та МВС 26 страйкарів було вбито, близько 90 звернулось у лікарні із пораненнями вогнепальною зброєю. Після придушення страйку відбувся таємний суд над активними страйкарями, що засудив до страти ще сімох «призвідників безладів»; понад 100 осіб було ув'язнено на великі терміни.

КультураРедагувати

ТеатриРедагувати

КінотеатриРедагувати

МузеїРедагувати

Пам'яткиРедагувати

ХрамиРедагувати

  • Вознесенський військовий патріарший собор — патріарший кафедральний собор Патріарха Московського і всієї Русі (з 2014 року). Побудований у 1904 році у ново-візантійському стилі. Він піднявся на висоту близько 75 метрів. Розміри храму: довжина від лінії зовнішніх стін — 52 метри, з порталом — 65 метрів, ширина — 36 метрів, з порталами — 62 метри; висота від землі до яблука хреста — 56 метрів, з яблуком і хрестом — 61 метр. На кожному порталі передбачалося розмістити по 6 колон заввишки 13 метрів і діаметром 1,5 метра. Витрати на будівництво склали близько 2 мільйонів рублів (1904). На дзвіниці розмістили 9 дзвонів загальною вагою близько 33-х тонн. Дзвони піднімали їх вручну канатами. Собор вписується в прямокутник 62х70 метрів, вміщує 5 000 парафіян.
  • Церква Святого благовірного князя Олександра Невського. Побудована в 1894 році. Олександро-Невський храм побудований в ново-візантійському стилі, уміщував 1500 осіб.
  • Свято-Дмитрівський храм. Побудований у 1857 році.
  • Свято-Георгіївський храм. Побудований в 1890 році. Архітектор В. М. Куликов. Побудований в пам'ять порятунку життя Государя Імператора Олександра III і Його Найяснішого Сімейства при аварії царського поїзда 17 жовтня 1888 року.
  • Лютеранська кірха, найбільша протестантська (баптистська) церква в місті Новочеркаськ. Побудований у 1898 році. Архітектор Миколи Іванович Ролер.
  • Храм Донської ікони Божої Матері. Церква побудована в традиціях російської храмової архітектури[4].

Архітектурні пам'яткиРедагувати

Відомі людиРедагувати

УродженціРедагувати

ПеребувалиРедагувати

У Новочеркаськ 1884 року був засланий Іван Карпенко-Карий. Тут написав свою першу драму «Чабан» («Бурлака») та інші твори.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г Список населенных мест Области Войска Донского по переписи 1873 года (російська). Новочеркаськ: Область Войска Донского. 1875. с. 275. 
  2. Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. ‒ Х., 1932.
  3. Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 1 квітня 1933 р. ‒ Х., 1933.
  4. Храм Донской иконы Божией Матери
  5. Атаманский дворец (ru). Официальный сайт города Новочеркасск. Процитовано 2016-12-31. 

ЛітератураРедагувати

  • Географический энциклопедический словарь. Москва. «Советская энциклопедия». 1989. стор. 343(рос.)