Донський театр драми і комедії імені В. Ф. Коміссаржевської

Донський театр драми і комедії імені В. Ф. Коміссаржевської або Козацький драматичний театр — російський театр у місті Новочеркаськ Ростовської області. Заснований в 1825 році, є одним із найстаріших у Наддонні. Нині розташований в будівлі за адресою Платовський проспект, 72, побудованому в 1909 році за проектом архітектора Олексія Бекетова.

Донський театр драми і комедії імені В. Ф. Коміссаржевської

47°24′44″ пн. ш. 40°06′12″ сх. д. / 47.41231700002777671° пн. ш. 40.103510000028° сх. д. / 47.41231700002777671; 40.103510000028Координати: 47°24′44″ пн. ш. 40°06′12″ сх. д. / 47.41231700002777671° пн. ш. 40.103510000028° сх. д. / 47.41231700002777671; 40.103510000028
Країна  Росія
Місто
Назва на честь
(епонім)
Коміссаржевська Віра Федорівна
Тип театр драми
Відкрито 1825
kazak-teatr.ru
Ідентифікатори і посилання

Мапа

CMNS: Донський театр драми і комедії імені В. Ф. Коміссаржевської у Вікісховищі

Історія ред.

Театр драми і комедії засновано у Новочеркаську в 1825 році, спочатку існував у вигляді гастрольних труп і був «величезним дощаним балаганом». У 1866 році отримав власне приміщення (до теперішнього часу не збереглося), мав державний статус, проте не імператорським. Кістяк акторського складу формувався з провідних провінційних артистів півдня Росії, зокрема в різний час тут грали такі відомі театральні діячі, як Михайло Щепкін, Микола Рибаков, Гликерія Федотова, Марія Савіна, Поліна Стрепетова, Олександр Ленський, Микола Рощин-Інсаров, Василь Андрєєв-Бурлак, Іван Киселевський, Митрофан Іванов-Козельський та інші[1].

У 1891-1894 роки директором театру був видатний російський театральний діяч Микола Синельников, під його керівництвом вперше на провінційній сцені була поставлена комедія Лева Толстого «Плоди просвіти» — тут дебютувала на професійному рівні знаменита російська актриса Віра Коміссаржевська (згодом театру присвоїли ім'я). Новочеркаський театр став одним з перших, що в 1896 році поставив «Чайку» Антіна Чехова.

В. А. Вагнер (1840-1914) багато років був директором міського театру[2].

В роки Російської громадянської війни театр був на утриманні Всевеликого війська Донського.

За радянських часів значний вклад в розвиток репертуару Донського театру вніс відомий радянський драматург Костянтин Треньов. З 1964 року театр носить ім'я В. Ф. Коміссаржевської. Серед найвідоміших радянських акторів — заслужені артисти Веніамін Панов, Петро Вельямінов.

У 1966 році театр переїхав у відновлену після німецько-радянської війни будівлю колишнього Будинку Червоної Армії за адресою Платовський проспект, 72 (побудована в 1909 році за проектом архітектора О. Н. Бекетова), в якому знаходиться донині[3].

У 1990-2013 роках посаду директора, а потім і художнього керівника, обймав заслужений діяч мистецтв Леонід Шатохін. Під його керівництвом театр взяв курс на відродження втраченої козацької культури і в 1991 році прийняв другу назву «Козацький драматичний театр». В рамках сформованої творчої лабораторії Шатохін поставив кілька знакових вистав козацької тематики, серед яких «Пугачов» Сергія Єсеніна і «Отаман» місцевого ростовського драматурга В. Я. Пучеглазова. Протягом п'ятнадцяти років при театрі працював філія акторського відділення Ярославського державного театрального інституту — його випускниками стали чотири акторських курси[4].

В 1998 році за відповідність європейським стандартам Козацький театр удостоївся нагороди «Золота пальма» паризької міжнародної асоціації «Партнерство заради прогресу». У 1999 році відзначена спеціальним розпізнавальним призом «Гран-При», потрапивши в число кращих організацій культури і театральних колективів країни. Поставлена в тому ж році п'єса «Одруження Бальзамінова» Олександра Островського удостоєна призу всеросійського фестивалю «Російська комедія». У 2000 році великий успіх мала поставлена Шатохіним «Криваве весілля» Федеріко Гарсіа Лорки — нагороджена всеросійським фестивалем театральних шкіл в Ярославлі, відзначена призом за кращу режисерську роботу «Декаді донських театрів» в Москві та дипломом третього всеросійського фестивалю малих міст Росії. У 2003 році «Отаман» удостоєний диплома першого міжнародного театрального форуму «Золотий Витязь».

Починаючи з 2004 року Донський театр включений в президентську програму підтримки російськомовних театрів. За підтримки Міністерства культури РФ, Союзу театральних діячів РФ і адміністрації міста Новочеркаська тут стартував щорічний міжнародний театральний фестиваль «Комплімент». У 2006 році театр нагороджений дипломом Всеросійського конкурсу вистав, пропагують ідеї патріотизму та любові до Батьківщини. У 2007 році постановка п'єси «Оркестр» французького драматурга Жана Ануя відзначена дипломом за кращий акторський ансамбль.

У 2011 році за результатами роботи організаційного комітету премії «Найкраще підприємство Росії» Козацький драматичний театр увійшов у сотню кращих підприємств країни і став лауреатом Всеросійського конкурсу в номінації «Краща організація культури і відпочинку». У 2012 році театр брав участь в організації IV Всесвітнього конгресу козаків у Новочеркаську. У 2013 році — переможець ростовського обласного Фестивалю театральних капусників «Щукарські байки»[5][6].

Примітки ред.

  1. Казачий драмтеатр всего на 20 лет моложе города. Официальный сайт города Новочеркасск. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016. 
  2. Владимир Александрович Вагнер: Некролог [Архівовано 10 грудня 2017 у Wayback Machine.] // Горнозаводское дело. Харьков, 1914. № 27.
  3. Новочеркасский театр драмы и комедии им. В. Ф. Комиссаржевской. Официальный портал Правительства Ростовской области. Архів оригіналу за 4 березня 2017. Процитовано 21 грудня 2016. 
  4. Новочеркасский казачий театр пригласил зрителей на премьеру. Дон-ТР. 7 листопада 2006. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016. 
  5. Казачий драматический театр. Театры России. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016. 
  6. Донской театр драмы и комедии им. В.Ф. Комиссаржевской. Официальный сайт города Новочеркасск. Архів оригіналу за 22 грудня 2016. Процитовано 21 грудня 2016. 

Посилання ред.