Відкрити головне меню
Циганська кибитка, Кам'янець-Подільський
Александр Орловський «Подорожанин у кибитці, запряженій тройкою», 1819 р.

Киби́тка[1] (від тюрк. кибит, що сходить до араб. قبة‎, куббат — «накриття», «шатро»)[2] — назва критого візка, переважно в кочових народів. В Україні криті вози традиційно називались халабуда (так називали й невелику бідну хатину), буда, будка[3][4][5].

У Росії кибиткою називали й криті сани — вони використовувались для зимових подорожей. Згадується така кибитка в «Євгенії Онєгіні» О. С. Пушкіна:

« Зима!.. Радіючи, в ґринджоли
Конячку селянин запріг;
По первопуттю через поле
Вона чвалає, вчувши сніг;
Пухнаті краючи рівнини,
Кибитка відчайдушна лине:
Візник сидить на передку
В червонім пасі, в кожушку.
»
(переклад М. Т. Рильського)

Інші значенняРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Кибитка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Н. М. Шанский, Т. А. Боброва. Кибитка // Школьный этимологический словарь русского языка. Происхождение слов. — М. : Дрофа, 2004.
  3. Халабуда // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Буда // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Будка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.