Олександр II (російський імператор)
Олекса́ндр ІІ (17 [29] квітня 1818 — 1 [13] березня 1881) — російський імператор з 1855 до 1881 року. Старший син Миколи І.
| Олександр II Миколайович Александр Николаевич Романов | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 18 лютого (2 березня) 1855 — 1 (13) березня 1881 | |||
| Попередник: | Микола I | ||
| Спадкоємець: | Олександр III | ||
| Народження: |
17 (29) квітня 1818 Москва | ||
| Смерть: |
1 (13) березня 1881 (62 роки) Санкт-Петербург | ||
| Громадянство: | Російська імперія | ||
| Віросповідання: | православ'я | ||
| Династія: | Романови | ||
| Батько: | Микола I | ||
| Мати: | Олександра Федорівна | ||
| У шлюбі з: | Марія Олександрівна[1][2] і Catherine Dolgorukov[d] | ||
| Діти: | Микола, Олександр, Володимир, Олексій, Сергій, Павло, Олександра, Марія | ||
| Автограф: | 
| ||
| Нагороди: |             | ||
|
Медіафайли у Вікісховищі? | |||
.svg){kind=small}
ПравлінняРедагувати
Здійснив ряд реформ: військову, земську, судову, у 1861 скасував кріпосне право. Ця реформа, яку апологети самодержавства представляли як велике благодійництво, насправді була здійснена в максимальних інтересах землевласників і боляче вдарила по селянах. Класик української літератури Панас Мирний назвав її «Голодною волею»[3]. З 1863 року перейшов до ще більш реакційної внутрішньої політики, на його життя неодноразово відбувалися замахи, і в 1881 він був убитий терористичною групою народовольців, т. зв. нігілістами.
Поразка Російської імперії у Кримській війні 1853—1856, криза економічного розвитку країни, національно-визвольний рух поневолених народів, примусили Олександра ІІ провести ряд реформ: відміна кріпосного права 1861, земельна, судова, міська та ін. У листопаді 1866 року підписав указ про ліквідацію військово-кріпосницького режиму на Іжевському заводі. У зовнішній політиці Олександр ІІ дотримувався німецької орієнтації, особливу увагу приділяв т. зв. східному питанню, поневоливши гірські народи Кавказу, що яскраво описано Тарасом Шевченком у його програмній поемі.
.jpg)
У 1877—1878 роках прагнучи зміцнити позиції Російської імперії на Балканах, вів війну з Османською імперією.
За Олександра ІІ до Росії було приєднано Північний Кавказ, завойовано значну частину Середньої Азії. В 1863—1864 жорстоко придушив національно-визвольне повстання у Польщі.
Вбитий 1 березня 1881 у Петербурзі народовольцем І. Гриневицьким.
На його честь було названо багато вулиць у різних містах імперії, але з приходом до влади більшовиків ці вулиці було перейменовано, залишились тільки в Софії та Тампере.
Українське питанняРедагувати
Щодо України проводив агресивну шовіністичну політику (див. Валуєвський указ 1863, Емський акт 1876).
Скасував кріпосне право, за що отримав у російській історіографії епітет Визволитель, проте насправді його указ був лише вимушеним кроком, як відповідь на постійні національно-визвольні повстання українського народу.
Див. такожРедагувати
- Александровськ-Сахалінський — місто, назване на честь імператора.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Александр II // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. Андреевский — Санкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. I. — С. 402–411.
- ↑ Мария Александровна // Энциклопедический словарь — Санкт-Петербург: Брокгауз — Ефрон, 1896. — Т. XVIIIа. — С. 636–637.
- ↑ Панас Мирний почав писати художні твори в середині 60-х років, коли селянство після скасування кріпаччини одержало «голодну волю». Чотири пореформені десятиріччя — суцільний процес повільного болісного вмирання. Селяни постійно недоїдали і під час неврожаїв десятками тисяч умирали від голоду та епідемій.
ДжерелаРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Олександр II (російський імператор) |
- Сербіна Н. Ф. Олександр II // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 2. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Шандра В. Олександр II // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К. : Парламентське видавництво, 2011. — С. 511. — ISBN 978-966-611-818-2.
- Шандра В. М. Олександр II // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 566. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- Воткинск: Летопись событий и фактов. — Устинов, 1985. (рос.)
- Столетие Вятской губернии. — Вятка, 1880. — Т. 1. (рос.)
- Тарасов Н. О Высочайшем путешествии Государя императора // Русская старина. — 1872. — № 3. (рос.)
- Удмуртская республика : энциклопедия / гл. ред. В. В. Туганаев. — Ижевск : Удмуртия, 2000. — 800 с. — 20 000 экз. — ISBN 5-7659-0732-6. (рос.)
ПосиланняРедагувати
- Олександр II // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Біографічна довідка (рос.)