Паризький мир (1856)

Паризький мирний договір (трактат) — мирний договір, що завершив Кримську війну 1853—1856 рр. Його обговорення проходило на конгресі, що відкрився 13 (25) лютого 1856 року у столиці Французької імперії. Підписаний в Парижі 18 (30 березня) на заключному засіданні конгресу держав представниками Російської імперії (А.Ф.Орлов, П.І.Бруно), Французької імперії (А.Валевський, Ф.Буркене), Великої Британії (Г.Кларендон, Г.Каулі) , Османської імперії (Алі-паша, Джеміль-бей), Австрійської імперії (К.Буоль, І.Гюбнер), Королівства Пруссія (О.Мантейфель, М.Гарцфельдт), Сардинського королівства (К.Кавур, С.Вілламаріна).

Паризький мир
Congress of Paris 1856.jpg
Тип мирна угода
Підписано 30 березня 1856
Місце
Підписанти Російська імперія, Османська імперія, Друга французька імперія, Сполучене Королівство і Сардинське королівство
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Treaty of Paris 1856 - 1.jpg
Treaty of Paris 1856 - 2.jpg

Поразка Російської імперії у війні привело до серйозного обмеження її прав й інтересів. Однак використовуючи протиріччя між переможцями та їх ускладнення у зв'язку з великими втратами під Севастополем, російська дипломатія домоглася пом'якшення умов миру.

Основні положенняРедагувати

Чорне море оголошувалося нейтральним із забороною Російській імперії мати там військовий флот і арсенали. Проголошувалась свобода плавання по Дунаю під контролем міжнародних комісій. В той же час територіальні втрати Російської імперії були мінімальні — вона передавала Молдовському князівству гирло Дунаю та частину південної Бессарабії і таким чином перестала безпосередньо межувати з Османською імперією в Європі. Також Російська імперія повертала Османській імперії Карс в обмін на Севастополь та інші кримські міста, зайняті союзниками. Російська імперія відмовлялася від протекторату над Валахією, Молдовським князівством і Князівством Сербія.

Держави, зобов'язуючись не втручатися у справи Османської імперії, гарантували автономію Князівству Сербія, Молдовському князівству та Валахії в рамках Османської імперії. Але фактично, окрім Карсу, Османська імперія мало що отримувала.

КонвенціїРедагувати

До договору додавалися три конвенції.

Перша підтверджувала Лондонську конвенцію 1841 про закриття чорноморських проток Босфору і Дарданеллів для іноземних військових кораблів у мирний час.

Друга конвенція встановлювала число легких військових суден Російської й Османської імперій на Чорному морі для вартової служби.

Третя конвенція зобов'язувала Росію не споруджувати військових укріплень на Аландських островах у Балтійському морі).

НаслідкиРедагувати

Паризький мирний договір 1856 року повністю змінив міжнародну обстановку в Європі, знищивши європейську систему, що спиралася на віденські трактати 1815 року. Він послабив позиції російського царату в Європі та на Близькому Сході, призвів до подальшого загострення "східного питання". У 1859—1862 роках Молдовське князівство та Валахія за підтримки Російської та Французької імперій об'єдналися в єдине Румунське королівство. Це було відхиленням від умов миру, яке, однак, не викликало заперечень західних держав.

У 1870—1871 роках Російська імперія відмовилася визнавати статті договору, які забороняли їй мати на Чорному морі військовий флот і арсенали, і західні держави мусили визнати новий стан речей. Так були підписані циркуляри Горчакова та Лондонська конвенція 1871 року. Перемога Російської імперії в Російсько-турецькій війні 1877—1878 років сприяла заміні паризького миру Берлінським трактатом, ухваленим на Берлінському конгресі 1878 року.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати