Петро́ III Гольштейн-Готторп (рос. Пётр III Гольштейн-Готторп; 10 (21) лютого 1728(17280221) — 6 (17) липня 1762) — імператор Росії (1761—1762). Представник династії Гольштейн-Готторп-Романових. Чоловік Катерини II. Батько російського імператора Павла I. Убитий заколотниками з відома своєї дружини.

Петро III Гольштейн-Готторп
Петро III Гольштейн-Готторп
Петро III Гольштейн-Готторп
Коронаційній портрет Петра III
Л. К. Пфанцельт, 1761
Петро III Гольштейн-Готторп
Імператор Всеросійський
25 грудня 1761 (5 січня 1762) — 28 червня (9 липня) 1762
Коронація: 25 листопада (6 грудня) 1796 (посмертно)
Попередник: Єлизавета Петрівна
Наступник: Катерина II
Герцог Гольштейн-Готторпский
18 червня 1739 — 17 липня 1762
Попередник: Карл Фрідріх
Наступник: Павло I
 
Ім'я при народженні: нім. Karl Peter Ulrich von Schleswig-Golstein-Gottorf
Народження: 10 (21) лютого 1728[1][2]
Кіль, Німеччина[3][4][…]
Смерть: 6 (17) липня 1762[3] (34 роки)
Ропша, Петергофський повітd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[6][7][…]
Причина смерті: невідомо
Поховання: Петропавлівський собор, Олександро-Невська лавра і Благовіщенська церква Олександро-Невської лавриd
Національність: німець
Релігія: лютеранствоправослав'я
Рід: Гольштейн-Готторп-Романови
Батько: Карл Фрідріх
Мати: Анна Петрівна
Шлюб: Катерина II
Діти: Павло I
Автограф:
Монограма: Монограма
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни
Орден Святої Анни
Орден Чорного орла
Орден Чорного орла
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден Білого Орла (Річ Посполита)
Орден Білого Орла (Річ Посполита)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Імена ред.

  • Петро́ III, або Пьотр ІІІ (рос. Пётр III) — російське тронне ім'я із порядковим номером правителя.
  • Петро́ Фе́дорович (рос. Пётр Фёдорович) — за московською традицією.
  • Карл-Петер-Ульріх Гольштайн-Готторпський нім. Karl Peter Ulrich von Holstein-Gottorp) — справжнє німецьке ім'я.
  • Карл-Петер-Ульріх Шлезвіг-Гольштайн-Готторпський (нім. Karl Peter Ulrich von Schleswig-Holstein-Gottorf)

Ранні роки ред.

Народився у місті Кіль (Німеччина). Син герцога Карла-Фрідріха Гольштайн-Ґотторпського і дочки Петра І Анни. Готувався зайняти шведський престол, але з 1742 був проголошений імператрицею Єлизаветою Петрівною (його тітка) спадкоємцем російського престолу, незабаром охрещений за православним обрядом і названий Петром Федоровичем.

У 1745 одружений з принцесою Софією Фридерикою Ангальт-Цербстською (нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg, майбутня російська імператриця Катерина II).

Правління ред.

У січні 1762 вступив на російський престол. За правління Петра III у внутрішній політиці проведено ряд заходів, що розширили привілеї дворянства (1762), ліквідував Таємну канцелярію, заборонив селянам подавати скарги на їх власників тощо.

Ставлення до України ред.

Петро III підтримував сімейну традицію прихильного ставлення до України: його батько був добрим знайомим Пилипа Орлика, а при голштинському дворі служили українці. Серед його найближчого оточення було чимало вихідців з Гетьманщини — генерал-ад'ютант Андрій Гудович, флігель-ад'ютант Василь Ханенко, Степан Карнович, Михайло Будлянський та інші, що сприяли формуванню проукраїнських настроїв у новообраного імператора.

Зовнішня політика ред.

У зовнішній політиці орієнтувався на зближення з прусським королем Фрідріхом II. За Петра III Російська імперія припинила воєнні дії проти Пруссії у Семирічній війні 1756–1763. У перший день воцаріння з відповідною місією новий монарх направив до прусського короля Андрія Гудовича[9]. Згодом було укладено союзний договір. Петро III, готуючись до війни з Данією (в союзі з Гольштейном), оголосив про набір в Україні добровольців до так званого Голштинського корпусу.

Зовнішня політика Петра III, запровадження прусських порядків в армії, призвело до створення опозиції в російській гвардії, яку очолила його дружина Катерина. Внаслідок палацового перевороту 1762 року був усунений від влади, ув'язнений у Ропші й незабаром, з відома Катерини II, убитий.

Образ в культурі ред.

  • «Кривава імператриця» (1934) — Сем Джаффе
  • «Піднесення Катерини Великої» (1934) — Дуглас Фербенкс мл.
  • «Катерина Російська» / Caterina di Russia (1963) — Рауль Грасс
  • «Михайло Ломоносов» (1986) — Борис Плотніков
  • «Віват, гардемарини!» (1991) — Михайло Єфремов
  • «Молода Катерина» (1991) — Ріс Дінсдейл
  • «Фаворит» (2005) — Данило Шигальов
  • «Срібний самурай» (2007) — Данило Співаковський
  • «Пером і шпагою» (2007) — Сергій Барковський
  • «Романови» (2013) — Ілля Щербінін
  • «Катерина» (2014 року) — Олександр Яценко
  • «Велика» (2015) — Павло Дерев'янко
  • «Кривава бариня» (2018) — Євген Кулаков
  • «Велика» (2020) — Ніколас Холт

Примітки ред.

  1. R. N. B. Peter III. // Encyclopædia Britannica: a dictionary of arts, sciences, literature and general information / H. Chisholm — 11 — New York, Cambridge, England: University Press, 1911. — Vol. 21. — P. 291.
  2. F. v. Krogh. Peter III. // Allgemeine Deutsche BiographieL: 1887. — Vol. 25. — S. 469–473.
  3. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118740180 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. http://www.princeton.edu/~achaney/tmve/wiki100k/docs/Peter_III_of_Russia.html
  5. http://russiapedia.rt.com/prominent-russians/the-romanov-dynasty/peter-iii/
  6. http://www.wikipedia.or.ke/index.php/Catherine_the_Great
  7. http://www.ukessays.com/essays/sociology/catherine-of-russia.php
  8. М. П—в Петр III Федорович // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXIIIа. — С. 496–497.
  9. Вирський Д. С. Гудович Андрій Васильович // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — С. 245

Джерела та література ред.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Петро III