Відкрити головне меню

Плотников Борис Григорович

російський актор

Плотников Борис Григорович (нар. 2 квітня 1949) — радянський, російський актор театру і кіно. Заслужений артист Російської Федерації (1992). Народний артист Росії (1998). Кавалер ордена Пошани (2005)[1].

Плотников Борис Григорович
Плотников Борис Григорьевич
Борис Плотников у 2012
Борис Плотников у 2012
Народився 2 квітня 1949(1949-04-02) (70 років)
Нев'янськ, Свердловська область, СРСР
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Діяльність актор театру і кіно
Alma mater Єкатеринбурзький державний театральний інститут[d] (1970) і Уральський державний університет ім. А. М. Горького
Заклад Q4174320?, Московський академічний театр сатири, Центральний академічний театр Російської армії[d] і Moscow Art Theatre[d]
IMDb ID 0687450
Нагороди та премії
орден Пошани
Народний артист Росії Заслужений артист Росії

Плотников Борис Григорович у Вікісховищі?

Закінчив Свердловське театральне училище (1970) і Уральський державний університет.

19691978 рр. — актор Свердловського ТЮГу.
19781988 рр. — актор Московського театру Сатири.
19882002 рр. — актор Центрального академічного театру Радянської Армії.
З 1999 року — актор Театру-студії під керівництвом О.П. Табакова.
З 2002 року — актор МХТ ім. А.П. Чехова.

Дебютував в кіно головною роллю Сотникова у стрічці режисера Л. Шепітько «Сходження» (1976, озвучив Олександр Дем'яненко). Картина отримала ряд міжнародних кінопремій[2].

Глибокий, тонкий драматичний актор. Зіграв у фільмах і телесеріалах близько сімдесяти ролей.

Знімався у фільмах: «Напередодні прем'єри» (1978, к/ст ім. Довженка; Андрій Лагутін), «Дике полювання короля Стаха» (1979), «Дульсінея Тобоська» (1980, Луїс), «Ліс» (1980), «Дублер починає діяти» (1983, Костін), «Звинувачення» (1983, к/ст ім. Довженка; Бутенко), «Неймовірне парі, або Істинна пригода, що благополучно завершилася сто років тому» (1984, студент-юрист), «Петро Великий»/Peter the Great (1986, телесеріал США; царевич Олексій Петрович), «Холодне літо п'ятдесят третього…» (1987), «Перша зустріч, остання зустріч» (1987, винахідник Куклін), «Собаче серце» (1988, доктор Борменталь), «Фізики» (1988, Йоганн Мебіус), «Записки божевільного» (1990, фільм-спектакль), «Гамбрінус» (1990, Одеська кіностудія), «Цвіркун за вогнищем» (2001), «Євлампія Романова. Слідство веде дилетант» (2003, Федір Бурлевський), «Пушкін. Остання дуель» (2006), «Сплачено смертю» (2007, телесеріал, Босх), «Експерти» (2007, телесеріал) та ін.

Працює на озвучуванні фільмів — документальних і анімаційних («Хто?» (1986), «У тиші» (1989), «Дівчинка з сірниками» (1996), «Казки старого піаніно» (2011) та ін.)[3].

Лауреат премії «Московська прем'єра» Фонду К.С. Станіславського та премії Благодійного фонду Олега Табакова (2003)[4].

Автор книги (рос.) «Моя надежда, мука и награда…» (АСТ-Пресс Книга 2004).

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.324.

ПосиланняРедагувати