Семирі́чна війна́ (17561763) — великий військовий конфлікт XVIII століття, один з наймасштабніших конфліктів Нового часу.

Семирічна війна
Kunersdorff.jpg
А. Коцебу. «Кунерсдорфський бій» (1848)
Дата: 17 травня 175615 лютого 1763
Місце: Європа (Королівство Пруссія, Сілезія), Африка, Північна Америка, Індія, Філіппіни, Південна Америка
Результат: Королівство Великої Британії завдало поразки Королівству Франція у колоніальній боротьбі; Королівство Пруссія підтвердило своє право на сілезькі землі.
Сторони
Велика Британія Королівство Великої Британії
Королівство Пруссія
Flag of Portugal (1640).svg Португалія
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Австрійська монархія
Flag of Russia (bordered).svg Російська імперія
Pavillon royal de la France.svg Королівство Франція
Курфюрство Саксонія (і Річ Посполита, що була в унії із Саксонією)
Sweden-Flag-1562.svg Швеція
Командувачі
Фрідріх II, Роберт Клайв, Фрідріх Зейдліц Карл Лотаринзький

Маршал Нейперг С. Ф. Апраксін П. С. Салтиков

У шведській історіографії війна відома як «Померанська війна» (швед. Pommerska kriget), у Німеччині — як «Третя Сілезька війна» (нім. Dritter Schlesischer Krieg), в Канаді — як «Завойовницька війна» (англ. The War of the Conquest) і в Індії — як «Третя Карнатська війна» (англ. The Third Carnatic War). У Північній Америці — відома під назвою Франко-індіанська війна.

Хід війниРедагувати

Англо-французьке колоніальне суперництво в Північній Америці переросло у відкрите збройне протистояння у травні 1756 року, коли Велика Британія оголосила війну Франції. Для того, щоб убезпечити своє положення в Європі, Британія підписала союзний договір з Пруссією, яка з приходом на престол Фрідріха II стала потужною державою. Розуміючи невідворотність війни з Австрією, в якої Пруссія захопила Сілезію, Фрідріх розраховував на влив Англії на Росію, щоб запобігти її підтримці Марії-Терезії і, тим самим, війни на два фронти.

Підписання англо-прусського договору спонукало Австрію звернутися за підтримкою до свого старого ворога — Франції. Навесні 1756 року у Версалі підписали австро-французький оборонний союз. Розуміючи, що Росія вбачає в Пруссії загрозу своїм прибалтійським інтересам і має з Австрією союзницький договір ще з 1746 року, 29 серпня 1756 року Фрідріх II першим почав військові дії та окупував Саксонію. 11 вересня Росія оголосила війну Пруссії, що не зупинило її, і на початку наступного року прусські війська увійшли в Богемію та захопили Прагу.

Весною 1757 року у війну вступила Франція. Вона захопила Ганновер, спадкове володіння англійського короля на континенті, а 5 листопада відбулась битва з прусськими військами біля Росбаху (Саксонія). У липні у війну вступила Росія — її війська увійшли в Курляндію і Східну Пруссію. Спроба генерал-фельдмаршала Йоганна фон Левальда зупинити її біля Гросс-Егерсдорфа 30 серпня 1757 завершилася невдало. Проте російський командувач генерал-фельдмаршал Степан Апраксін відвів свої війська до Польщі, що звело нанівець результати кампанії та зірвало наступальні плани шведських союзників. Наприкінці 1757 російські війська захоплюють Кенінгсберг, а вже в 1758 році за наказом Єлизавети Петрівни Східна Пруссія входить до складу Російської імперії. В цьому ж році під командуванням Вілліма Фермора сталося ще один великий бій у Цоріндорфа. Фермор втік з поля бою, але німецька армія знову зазнала поразки.

У 1759 році французи програють англійцям велику битву близько Квебека, а потім втрачають Канаду, а пізніше зазнають невдачі і в Індії.

Головною подією кампанії 1760 року стало взяття об’єднаною російсько-австрійскою армією Берліна (9 жовтня), яке не було достатньо використане союзниками. На кінець року в руках пруссаків знову опинилася майже вся Саксонія.

Після ряду нищівних поразок у серпні 1760 року пруському королю Фрідріху II вдалось перехопити стратегічну ініціативу завдяки фінансовій підтримці Великої Британії, яка у Північній Америці програвала війну Франції і намагалась посилити антифранцузькі сили в Європі. Зимою 1761/62 років відбулись зміни в союзницьких стосунках — проти Британії за володіння в Америці виступила Іспанія, англійці завдали удару по її володіннях у Тихому океані, захопивши Філіппінські острови й оволодівши 13 серпня 1762 фортецею Гавана на Кубі. Після смерті російської імператриці Єлизавети Петрівни і приходу на престол Петра III, відомого симпатика Пруссії, Росія відмовилась від підтримки франко-австрійського союзу.

Інші театри бойових дійРедагувати

Див. Англо-іспанська війна (1761 — 1763), Франко-індіанська війна

Участь українських козаківРедагувати

Підрозділи слобідських козаків, слобідська міська та похідна артилерія, що включала гармати різного походження, калібрів та якості, брали активну участь у бойових діях російської імператорської армії.

У військових кампаніях брали участь як окремі військові підрозділи, сформовані на території України, так і цілі українські козацькі полки, зокрема Київський, Ніжинський і Чернігівський. Так, козацькі підрозділи діяли на території Німеччини в складі російської армії і разом з нею вступили в Берлін, брали участь у битві при Цорндорфі та інших.

За планом Російської імперії, Лівобережна Гетьманщина мала виставити для потреб російської армії 5-тис. кінний козацький корпус з артилерією (Київський полк, Прилуцький полк, Стародубський полк, Чернігівський полк і Ніжинський полк на чолі з генеральним осавулом Я. Якубовичем), а також 10 тис. волів, 6 тис. коней і 10 тис. осіб посполитих для обозної та допоміжної служби. Однак ці сили було зібрано з великим запізненням.

Уряд відрядив у похід збірний компанійський полк Г. Часника (1 тис. осіб). Виборних козаків було задіяно на охороні кордону Рос. імперії з Річчю Посполитою та прикритті армійських магазинів і комунікацій у Білорусі. Крім них, до діючої армії було включено слобідські Сумський полк, Охтирський полк, Харківський полк, Ізюмський полк та Острогозький полк, а також окремий Чугуївський регулярний козац. полк (загалом — бл. 3 тис. осіб з артилерією).

У кампанії 1757 компанійці та слобідські козаки брали участь у рейдах по Східній Пруссії, розвідці, несли авангардну та аванпостну службу. У битві біля Гросс-Егерсдорфа козацький корпус перебував спочатку в авангарді, а потім — на лівому фланзі російської армії, де зазнав відчутних втрат від вогню прусської артилерії й атак важкої кінноти.

Військо Запорозьке низове не брало безпосередньої участі у Семирічній війні. З одного боку це було викликано необхідністю захисту південних кордонів від турків й татар, з іншого — досвід російсько-турецької війни 1735—1739 років показав, що будь-які пересування запорожців територією Речі Посполитої призводять до збройних конфліктів з польською шляхтою.

Також до бойових дій були залучені компанійці.

Закінчення війниРедагувати

Семилітня війна закінчилась перемогою англо-прусської коаліції. 10 лютого 1762 року між Великою Британією і Францією був підписаний Паризький мирний договір, за яким Франція втратила Канаду, Східну Луїзіану, деякі острови Карибського моря, а також більшість своїх колоній в Індії; на користь Іспанії Франція поступилась Західною Луїзіаною і Флоридою. Це дало можливість Великій Британії активізувати військові та політичні дії і до 1763 року всі європейські союзники Франції були або розбиті або змушені підписати з Прусією, союзницею Англії, сепаратні мирні угоди. 15 лютого 1763 року Пруссія підписала з Австрією і Саксонією Губертусбургський мирний договір, який підтвердив права Пруссії на Сілезію і графство Глац. Це стало початком процесу об'єднання німецьких земель під зверхністю Пруссії, який завершився в кінці XIX століття.

Втрати воюючих державРедагувати

  • Австрійська монархія — 400 тис. вбитих.
  • Королівством Пруссія  втрачено близько 262 500 чоловік (хоча сам Фрідріх офіційно оголосив про 180 000 вбитих).
  • Російська імперія — 138 тис. вбитих.
  • Королівство Франція — 168 тис. вбитих.
  • Королівство Великої Британії — 20 тис. убитих.
  • Іспанія — 3 тис. вбитих.

У цілому за війну загинуло понад 600 тис. солдатів і 700 тис. мирних жителів. Загальні втрати склали 1 млн 300 тис. чоловік[1]. Залучення у бойові дії великої кількості держав на кількох континентах дало привід Вінстону Черчіллю назвати Семилітню війну першою в історії світовою війною.

Цікаві фактиРедагувати

  • У Семирічній війні був використаний косий бойовий порядок вигаданий Фрідріхом ІІ.
  • Карл Лотаринзький не зміг використати навіть вдалі бойові позиції та переваги у чисельності під час битви у Лейтені.
  • У цій війні переможці мали дуже велику здобич. Особливо під час вищезгаданої битви під Лейтеном.
  • Два ворогуючих князівства Саксонія і Ганновер було розбиті ще на початку війни.
  • Участі Португалії навіть не було у бойових діях.

Див. такожРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПриміткиРедагувати