Марія-Терезія

Імператриця Священної Римської імперії

Марі́я Тере́зія[3][4] Вальбурга Амалія Христина (нім. Maria Theresia Walburga Amalia Christina; 13 травня 1717, Відень — 29 листопада 1780, там само) — ерцгерцогиня Австрії, королева Угорщини з 25 червня 1741 року,[5] королева Богемії з 20 жовтня 1740 року,[6] королева Галичини та Володимирії та імператриця Священної Римської імперії (як жінка, а пізніше вдова Франца I Стефана Лотаринзького, обраного імператором 1745 року). Засновниця династії Габсбурги-Лотаринзькі. Правління Марії-Терезії — епоха активних реформ. Вона входить до числа представників династії, що користувались найбільшою популярністю. Старша донька імператора Священної Римської імперії Карла VI Габсбурга.

Марія Терезія

нім. Maria Theresia
Kaiserin Maria Theresia (HRR).jpg
Марія Терезія
Римська Імператриця
13 вересня 1745 — 29 листопада 1780
Коронація: 13 вересня 1745
Попередник: Марія Амалія Австрійська
Наступник: Марія Жозефа Баварська
Королева Галіції і Лодомерії
20 жовтня 1740 — 29 листопада 1780
Коронація: 20 жовтня 1740
Попередник: Карл VI Габсбург
Наступник: Йосиф II і Марія Жозефа Баварська
 
Народження: 13 травня 1717(1717-05-13)
Відень
Смерть: 29 листопада 1780(1780-11-29) (63 роки)
Відень
Поховання: Імператорський склеп
Країна: Габсбурзька монархія
Релігія: Римо-католицька церква
Рід: Габсбурги
Батько: Карл VI Габсбург
Мати: Єлизавета Христина Брауншвейг-Вольфенбюттельська
Шлюб: Франц I[1]
Діти: Марія Єлизавета, Марія Анна, Марія Кароліна, Йосиф II, Марія Христина, Марія Єлизавета Австрійськаd, Карл Йосиф, Марія Амалія Австрійська, Леопольд II, Марія Йоанна Габріела Австрійськаd, Марія Йозефа Австрійськаd, Марія Кароліна Австрійська, Фердинанд Австрійський[d], Марія-Антуанетта, Марія Кароліна Австрійська (1748)d[2] і Максиміліан Франц Австрійський[2]
Автограф: Signature Maria Theresa.svg

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Серед її численних дітей — два імператори (Йосиф II та Леопольд II), а також знаменита королева Франції Марія-Антуанетта Австрійська.

Політична діяльністьРедагувати

Старша донька імператора Карла VI та його дружини Єлизавети Христини Брауншвейг-Вольфенбюттельської, його спадкоємиця, в силу Прагматичної санкції. Отримала чоловіче виховання, яке підготувало її до управління імперією. З 14 років вона вже була присутня на засіданнях державної ради. 1736 року вийшла заміж за герцога лотаринзького Франца Стефана. 1740 року вступила на престол і з перших же днів опинилась віч-на-віч із більшістю претендентів на «австрійську спадщину», які не бажали поступатись їй своїми правами (див. Війна за австрійську спадщину). Аахенський мир у 1748 році розв'язав це питання на користь Марії-Терезії, однак, Сілезію було втрачено.

Марія-Терезія була коронована угорським королем 25 червня 1741 року в готичному соборі святого Мартіна в місті Братислава (зараз столиця Словацької республіки).

1745 року чоловік Марії-Терезії був коронований імператором під іменем Франца I. Марія-Терезія взяла участь у Семирічній війні (1756-1763) з метою відвоювати Сілезію, але зазнала невдачі; Сілезія залишалась при владі Фрідріха II. 1765 року помер імператор Франц I, і овдовіла Марія Терезія призначила своїм співправителем свого сина (імператора Йосиф II), обмеживши, зрештою, його діяльність придворними, фінансовими та військовими справами, але й тут не даючи йому повної самостійності. 1772 року Марія-Терезія взяла участь у першому поділі Польщі і отримала Галичину та частину Волині (під час перемовин-«торгів» вона не дуже хотіла «брати» ці землі через певну сумнівність, на її думку, законних прав; проте її переконав син Йосиф ІІ[7]). Погрозами вона примусила Османську імперію віддати їй Буковину (1775). 1778 року Марія-Терезія висловила претензії на «баварський спадок»; цей конфлікт був завершений Цешинським миром, на підставі якого австрійський дім отримав область Інн (з центром у місті Браунау-на-Інні).

ХарактеристикаРедагувати

Помираючи, Марія-Терезія залишила свою державу такою, що значно просунулась на шляху благоустрою, із армією, яка налічувала 260000 чоловік та із значно збільшеним престижем у Європі. Енергійна, діяльна, розумна Марія Терезія володіла добрим тактом та чарівністю поводження, діяла чарівливим чином на оточення. «Мало знала сама, — писав Жуль Мішле, — проте вміла оточувати себе здібними людьми, які здійснювали її політику».

У приватному житті вона була бездоганною дружиною та матір'ю; мала 16 дітей, з яких 10 пережили її. У Відні зведено чудовий пам'ятник на честь Марії-Терезії та її найближчих соратників.

Під час Другої світової війни було створено 22-гу кавалерійську дивізію СС «Марія Терезія». Вона була сформована, в основному, з фольксдойче, що проживали на території колишньої Австро-Угорщини та обожнювали імператрицю за видатні заслуги.

НащадкиРедагувати

У шлюбі з римсько-німецьким імператором Францом I Стефаном у них було 16 дітей, шестеро з яких померли.

  1. Марія Єлизавета (1737-1740)
  2. Марія Анна (1738–1789), згодом жила в Клагенфурті
  3. Марія Кароліна (1740–1741)
  4. Йосип II (1741–1790) ⚭ 1760 р. Принцеса Ізабелла Пармська , дочка герцога Філіпа Пармського, Пьяченца, Гуасталла; ⚭ 1765 р. Принцеса Марія Йозефа Баварська , дочка імператора Карла VII.
  5. Марія Христина (1742–1798) ⚭ 1766 Альберт Казимир Саксонський, герцог Тешенський
  6. Марія Єлизавета (1743–1808), настоятелька в Інсбруку
  7. Карл Йосип (1745–1761), ерцгерцог
  8. Марія Амалія (1746–1804) ⚭ 1769 герцог Фердинанд Пармський , син герцога Філіпа Пармського, Пьяченца, Гуасталла
  9. Леопольд II. (1747–1792) ⚭ 1765 р. Інфанта Марія Людовика з Іспанії з дому Бурбона Іспанського , дочки короля Карла III.
  10. Марія Кароліна (1748–1748) ерцгерцогиня
  11. Йоганна Габріела (1750–1762), заручена з королем Бурбон-Сицилії Фердинандом I
  12. Марія Йозефа (1751–1767), заручена з королем Бурбон-Сицилії Фердинандом I
  13. Марія Кароліна (1752–1814) ⚭ 1768 Король Бурбон-Сицилії Фердинанд I, син короля Карла III. з Іспанії
  14. Фердинанд Карл Антон (1754–1806) ⚭ 1771 герцогиня Марія Беатріче д'Есте , дочка герцога Геркулеса III. з Модени
  15. Марія Антуанетта (Марія Антонія) (1755–1793) ⚭ 1770 Людвіг (1754–1793), Дофін , з 1774 як Людовик XVI. Король Франції, син дофіна Людовика Франції
  16. Максиміліан Франц (1756–1801), архієпископ, курфюрст Кельна

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://genealogy.euweb.cz/lorraine/lorraine5.html
  2. а б Lundy D. R. The Peerage
  3. Огуй Д., Стеблій Ф. І.. МАРІЯ-ТЕРЕЗІЯ [Електронний ресурс // Енциклопедія історії України: Т. 6 : Ла-Мі / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — Київ: Наукова думка, 2009. — 790 с.] history.org.ua
  4. Довідник з історії України / за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
  5. Коронація у Пресбурзі
  6. Коронація у Празі
  7. Леонід Нигрицький. Галичина 200 років тому // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 789.
  8. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.


ДжерелаРедагувати

  • Огуй О. Д., Стеблій Ф. І. Марія-Терезія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 511—512. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Sabatier, Antoine, Abbé. Abrégé historique de la vie de Marie-Thérèse, Impératrice Reine de Hongrie, tiré de la Galerie universelle des Hommes célèbres, etc. Lausanne: chez François Grasset & Comp., 1773.
  • Castilhon, Jean. Précis historique de la vie de Marie-Thérèse, archiduchesse d'Autriche, impératrice douairière, reine de Hongrie et de Bohême. 1781.
  • Rautenstrauch, Johann. Biographie Marien Theresiens. Wien; Presburg: Loewe, 1780.
  • Fromageot, Abbé. Annales du règne de Marie-Thérèse, impératrice douairière, reine de Hongrie et de Bohême, archiduchesse d'Autriche, etc. Paris: Prault fils, 1775.
  • Richter, Christoph Gottlieb. Lebens- und Staats-Geschichte der… Fürstin Maria Theresia, Königin in Ungarn und Böhmen, Ertzherzogin in Oesterreich. Nürnberg: Albrechts, 1744-45.
  • Seyfart, Johann Friedrich. Kurzgefaßte Lebens- und Regierungsgeschichte der verstorbenen Kaiserin Marie Theresie, Königin von Hungarn und Böhmen, etc. etc. etc. Leipzig: Kummer, 1781.
  • Duller, Eduard. Maria Theresia und ihre Zeit. Wiesbaden: W. Beyerle, 1844.
  • Renner, Karl. Maria Theresia von Oesterreich und Friedrich der Große von Preußen: geschrieben zur Vorbereitung auf das Studium der 3 Schlesischen Kriege, zunächst für die unteren Klassen der Militairschulen. Glogau; Lissa: Verf.; N. Günter i. Comm., 1830.
  • Wolf, Adam. Oesterreich unter Maria Theresia. Wien: Gerold, 1855.
  • Arneth, Alfred Ritter von. Geschichte Maria Theresia's. Wien: W. Braumüller, 1863—1879.
  • Krones, Franz von. Grundriss der österreichischen Geschichte. Wien: A. Hölder, 1882. Bd. IV, 760-69.
  • Grünberg, Karl. Die Bauernbefreiung und die Auflösung des gutsherrlich bäuerlichen Verhältnisses in Böhmen, Mähren und Schlesien. Leipzig: Duncker & Humblot, 1893—1894.
Попередник
Марія Амалія Австрійська
  Імператриця Священної Римської імперії
1745-1765
  Наступник
Марія Жозефа Баварська
Попередник
Карл III Габсбург
  Королева Угорщини
1740-1780
  Наступник
Йосиф II
Попередник
Карл III Габсбург
  Королева Хорватії
1740-1780
  Наступник
Йосиф II
Попередник
Карл III Габсбург
  Королева Богемії
1743-1780
  Наступник
Йосиф II
Попередник
Марія Амалія Австрійська
  Королева Німеччини
1745-1765
  Наступник
Марія Жозефа Баварська
Попередник
Карл VI Габсбург
  Королева Галичини та Володимирії
1740-1780
до 1772 — титулярна
  Наступник
Йосиф II
Попередник
Карл III Габсбург
  Ерцгерцогиня Австрії
1740-1765
разом з Францом I
  Наступник
Йосиф II