Відкрити головне меню

Леопольд Клемент Лотаринзький (фр. Léopold-Clément de Lorraine, нім. Leopold Clemens von Lothringen); 25 квітня 1707 — 4 червня 1723) — спадкоємний принц Лотарингії у 17111723 роках, син герцога Лотарингії Леопольда I та французької принцеси Єлизавети Шарлотти Орлеанської. Помер від натуральної віспи у віці 16 років не залишивши нащадків.

Леопольд Клемент Лотаринзький
фр. Léopold-Clément de Lorraine
нім. Leopold Clemens von Lothringen
Léopold Clément de Lorraine par Gobert.jpg
Кронпринц Леопольд на портреті пензля П'єра Ґобера, 1722
Ім'я при народженні Леопольд Клемент Карл
Народився 25 квітня 1707(1707-04-25)
Люневіль, Герцогство Лотарингія
Помер 4 червня 1723(1723-06-04) (16 років)
Люневіль, Герцогство Лотарингія
·натуральна віспа
Поховання Сен-Франсуа-де-Кордельєр, Нансі
Діяльність аристократ
Титул кронпринц Лотарингії
Термін 17111722
Конфесія католицтво
Рід Лотаринзький дім
Батько Леопольд I
Мати Єлизавета Шарлотта Орлеанська
Брати, сестри
У шлюбі з не було
Діти не було
Нагороди
Кавалер ордена Золотого руна

БіографіяРедагувати

Леопольд Клемент Карл народився 25 квітня 1707 року в Люневільському замку в Лотарингії. Він був восьмою дитиною та третім сином в родині герцога Лотарингії Леопольда I та його дружини Єлизавети Шарлотти Орлеанської. На момент його народження в живих зосталося тільки п'ятеро старших дітей. Після епідемії віспи 1711-го Леопольд Клемент залишився старшою дитиною в сім'ї й отримав титул спадкоємного принца. Родина поповнилась молодшими дітьмиː братами Францем Етьєнном та Карлом Александром і сестрами Єлизаветою Терезою та Анною Шарлоттою.

 
Леопольд Клемент у віці 3 років

Юного принца змалку готували до майбутнього управління державою. Це включало обов'язкову військову кар'єру та передбачало тісну взаємодію із двором Священної Римської імперії. Так, у 1716 Леопольд Клемент очолив новостворений лотаринзький полк у складі імператорської армії.

Відносини з Францією у Лотарингії в той час залишалися дружніми. Після смерті Людовіка XIV регентство в країні здійснював Філіп ІІ Орлеанський — рідний дядько Леопольда Клемента.

У 1722 році юний принц став також спадкоємцем Цешинського герцогства, яке було передане Леопольду імператором як компенсація за маркізат Монферрат в північній Італії, права на який мала його бабуся Елеонора Ґонзаґа. Відносини з Францією після цього охололи, і Лотарингія знову переорієнтувалася на Священну Римську імперію як головного союзника. Однак, не зважаючи на це, Леопольд послав дружину та дітей в Реймс на коронацію Людовіка XV.

Наступного року Леопольд проголосив, що його старший син може очолювати державну раду за його відсутності. Леопольд Клемент проявив себе як талановитий молодий чоловік і був гордістю всієї сім'ї.

1723 Леопольд Клемент мав їхати до Відня для подальшої освіти під наглядом Карла VI та ближчого знайомства із нареченою Марією-Терезією Австрійською, але раптово захворів на віспу та помер 4 червня 1723. Його поховали у герцогському склепі церкви Сен-Франсуа-де-Кордельєр в Нансі.

Спадкоємним принцом став Франц Етьєнн. Він посів престол Лотарингії у 1729, а у травні 1736 — одружився з Марією-Терезією. У 1737 відмовився від герцогства на користь Станіслава Лещинського. 1766 Лотарингію окупувала Франція.

НагородиРедагувати

ТитулиРедагувати

ГенеалогіяРедагувати

Ніколя II Франсуа
 
 
Клаудія Франсуаза Лотаринзька
 
Фердинанд III
 
 
Елеонора Ґонзаґа
 
 
Людовік XIII
 
 
Анна Австрійська
 
 
Карл I Людвиг
 
 
Шарлотта Гессен-Кассельська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл V
 
 
 
 
 
 
Елеонора Марія Австрійська
 
 
 
 
 
 
Філіп I Орлеанський
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Шарлотта Пфальцька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд I
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єлизавета Шарлотта Орлеанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Леопольд Клемент
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПосиланняРедагувати