Відкрити головне меню

Імпера́тор Свяще́нної Ри́мської імпе́рії (лат. Imperator Romanus Sacer) — титул виборного монарха Священної Римської імперії. Для зручності першим імператором вважається Карл І Великий, що був коронований папою Левом ІІІ у 800 році, як імператор Заходу. Імператори Священної Римської імперії коронувалися папою Римським до XVI ст., а останній імператор — Франц ІІ відрікся в 1806 році, під час Наполеонівських воєн. Слово «Римський» в титулі імператора є вираженням ідеї translatio imperii, згідно з якою імператори Священної Римської імперії були спадкоємцями імператорів Західної, а то і всієї Римської імперії. З 1772 по 1835 рік до повного титулу Імператора Священної Римської імперії серед переліку королівств було додано титул Король Галичини та Володимирії. Офіційна назва — імпера́тор ри́млян (лат. Romanorum Imperator), римський імператор; в німецькій історіографії — римсько-німецький імператор (нім. Römisch-deutscher Kaiser).

Імператор Священної Римської імперії
Romanorum Imperator
Coat of Arms of Leopold II and Francis II, Holy Roman Emperors-Or shield variant.svg
Ludwig Streitenfeld 001.jpg
Стиль Його Імператорська величність
Призначає Рейхстаг (Священна Римська імперія)
Створення 800
Перший на посаді Карл I Великий як Імператор Заходу, Оттон I Великий як Імператор Священної Римської імперії
Останній на посаді Франц II
Скасовано 1806

Зміст

Наслідування престолуРедагувати

 
Корона імператорів Священної Римської імперії

Наслідування престолу Священної Римської імперії супроводжувалось великою кількістю особливостей. Імператорський престол, через вибори, був лише частково спадковим. Але часто імператорське звання залишалося довгий час в одній династії, та виборність вимагала від кандидатів робити поступки виборщикам (так звані — Wahlkapitulationen, виборні капітуляції). Згідно із Золотою буллою 1356 року імператора обирала Колегія, що складалася з семи осіб (курфюрстів) і призначалася правлячим імператором. Але в 1623 році, під час Тридцятирічної війни, кількість курфюстів зросла.

Формально обраним міг бути будь-який католик-чоловік.

З 1483 року королями Німеччини (а отже і імператорами Священної Римської імперії) завжди були представники дому Габсбурґів (з короткою перервою у 17421745 роках). Постійно, після 1556 року, король вступав на посаду обраного імператора для того, щоб не робити тривалої подорожі до Риму.

СписокРедагувати

Цей перелік включає як коронованих, так і обраних імператорів. Нумерація подається із врахуванням королів Німеччини.

КаролінгиРедагувати

Династія ГвідескіРедагувати

КаролінгиРедагувати

Саксонська (Оттоніанська) династіяРедагувати

СаліїРедагувати

Докладніше: Салічна династія

СуплінбургиРедагувати

ГогенштауфениРедагувати

Докладніше: Гогенштауфени

ВельфиРедагувати

Докладніше: Вельфи

ГогенштауфениРедагувати

Докладніше: Гогенштауфени

ЛюксембургиРедагувати

Докладніше: Люксембурги

ВіттельсбахиРедагувати

Докладніше: Віттельсбахи

ЛюксембургиРедагувати

Докладніше: Люксембурги

ГабсбургиРедагувати

Докладніше: Габсбурги

ВіттельсбахиРедагувати

Докладніше: Віттельсбахи

Лотаринзький дімРедагувати

Докладніше: Лотаринзький дім

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Schneidmüller, Bernd. Die Kaiser des Mittelalters. Von Karl dem Großen bis Maximilian I. — München, 2006. ISBN 3-406-53598-4.
  • Schneidmüller, Bernd; Weinfurter, Stefan (Hrsg.) Die deutschen Herrscher des Mittelalters. Historische Porträts von Heinrich I. bis Maximilian I. (919–1519). — München, 2003. ISBN 3-406-50958-4.