Людовик III Сліпий
Людовик III Сліпий (фр. Louis III l'Aveugle, італ. Ludovico III il Cieco, близько 880 — 28 червня 928, Арль) — імператор Священної Римської імперії (901—905), король Провансу (887—928), король Італії (900—905), король Нижньої Бургундії (887—928), син Бозона В'єнського, короля Нижньої Бургундії, й Ірменгарди, дочки імператора Людовика II. Був двічі одружений з Анною Константинопольською та Аделаїдою Бургундською.
Людовик III Сліпий фр. Louis III l'Aveugle, італ. Ludovico III il Cieco | |||
| |||
---|---|---|---|
22 лютого 901 — 21 липня 905 | |||
Коронація: | 22 лютого 901, Рим | ||
Регент: | Гуго Арльський (21 липня 905 — 28 червня 928) | ||
Попередник: | Арнульф Каринтійський | ||
Наступник: | Беренгар I | ||
| |||
12 жовтня 900 — 21 липня 905 | |||
Коронація: | 12 жовтня 900 | ||
Попередник: | Беренгар I | ||
Наступник: | Беренгар I | ||
| |||
11 січня 887 — 28 червня 928 | |||
Попередник: | Бозон В'єнський | ||
Наступник: | Гуго Арльський | ||
Народження: |
близько 880 Отен або Прованс, Франція | ||
Смерть: |
28 червня 928 Арль | ||
Рід: | Бозоніди | ||
Батько: | Бозон В'єнський | ||
Мати: | Ірменгарда Італійська | ||
Шлюб: | Anna of Constantinopled | ||
Діти: | син: Карл Костянтин | ||
Правління
ред.У 900 році великі феодали закликали Людовіка до Італії, де 12 жовтня коронували його як короля Ломбардії, а 22 лютого 901 року папа Бенедикт IV увінчав його в Римі імператорської короною. Однак владу Людовика над Італією оскаржував Беренгар I, який змусив його залишити країну. Повернувшись в 904 році, Людовик оволодів Ломбардією, проте 21 липня 905 року Беренгар I взяв його в полон у Вероні, осліпив і вислав до Провансу, де він і залишався до кінця життя.
Людовик повернувся до В'єнна, своєї столиці, і до 911 року передав більшу частину влади в Нижньому Бургундському королівстві в руки Гуго Арльського. Гуго став маркграфом Провансу і маркізом В'єнна[1] і переніс столицю до Арля. Як регент Гуго одружився з сестрою Людовика Віллою. Людовик прожив свої дні аж до самої смерті в безвісності, і все своє життя він продовжував називати себе римським імператором[2]. Людовик помер у місті Арль. у 928 році. Його спадкоємцем став його швагро, Гуго Арльський[3].
Примітки
ред.Джерела
ред.- Bouchard, Constance Brittain (2000). "Burgundy and Provence, 879–1032". In Reuter, Timothy (ed.). The New Cambridge Medieval History, Volume 3, c.900–c.1024. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 328–345. ISBN 978-1-13905572-7
- Comyn, Robert. History of the Western Empire, from its Restoration by Charlemagne to the Accession of Charles V, Vol. I. 1851
- Duckett, Eleanor (1968). Death and Life in the Tenth Century. Ann Arbor: University of Michigan Press.
- Grierson, Philip; Blackburn, Mark (1986). Medieval European Coinage. Т. 1, The Early Middle Ages (5th–10th Centuries). Cambridge University Press.
- Mann, Horace, K. (1925). The Lives of the Popes in the Early Middle Ages. Т. III: The Popes During the Carolingian Empire, 858—891. Kegan Paul, Trench, Trubner & Co., Ltd.
- Mann, Horace, K. (1925a). The Lives of the Popes in the Early Middle Ages. Т. IV: The Popes in the Days of Feudal Anarchy, 891—999. Kegan Paul, Trench, Trubner & Co, Ltd.
- Riche, Pierre (1983). The Carolingians: A Family who forged Europe. Переклад: Allen, Michael Idomir. University of Pennsylvania Press.
- Previté-Orton, C. W. "Italy and Provence, 900–950." The English Historical Review, Vol. 32, No. 127. (Jul. 1917), pp. 335–347.
- Previté-Orthon, Charles (1914). Charles Constantine of Vienne. Т. 29, № 116. English Historical Review.
- Rosenwein, Barbara H. (1996). The Family Politics of Berengar I, King of Italy (888–924). Т. 71, № 2. Speculum. с. 247—289.
Це незавершена стаття про монарха, династію чи її представника (представницю). Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |