Людовик III Сліпий

король Нижньої Бургундії і Італії, імператор заходу

Людовик III Сліпий (фр. Louis III l'Aveugle, італ. Ludovico III il Cieco, близько 880 — 28 червня 928, Арль) — імператор Священної Римської імперії (901—905), король Провансу (887—928), король Італії (900—905), король Нижньої Бургундії (887—928), син Бозона В'єнського, короля Нижньої Бургундії, й Ірменгарди, дочки імператора Людовика II. Був двічі одружений з Анною Константинопольською та Аделаїдою Бургундською.

Людовик III Сліпий
фр. Louis III l'Aveugle,
італ. Ludovico III il Cieco
Прапор
Прапор
10-й Римський Імператор
22 лютого 901 — 21 липня 905
Коронація: 22 лютого 901, Рим
Регент: Гуго Арльський (21 липня 905 — 28 червня 928)
Попередник: Арнульф Каринтійський
Наступник: Беренгар I
Король Італії
12 жовтня 900 — 21 липня 905
Коронація: 12 жовтня 900
Попередник: Беренгар I
Наступник: Беренгар I
Король Нижньої Бургундії
11 січня 887 — 28 червня 928
Попередник: Бозон В'єнський
Наступник: Гуго Арльський
 
Народження: близько 880
Отен або Прованс, Бургундське королівство
Смерть: 28 червня 928(0928-06-28)
Арль
Рід: Бозоніди
Батько: Бозон В'єнський
Мати: Ірменгарда Італійська
Шлюб: Anna of Constantinopled
Діти: син: Карл Костянтин

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Правління

ред.
 
Срібні денарії, викарбувані з іменем папи Бенедикта IV (аверс) та імператора Людовика (реверс)

У 900 році великі феодали закликали Людовіка до Італії, де 12 жовтня коронували його як короля Ломбардії, а 22 лютого 901 року папа Бенедикт IV увінчав його в Римі імператорської короною. Однак владу Людовика над Італією оскаржував Беренгар I, який змусив його залишити країну. Повернувшись в 904 році, Людовик оволодів Ломбардією, проте 21 липня 905 року Беренгар I взяв його в полон у Вероні, осліпив і вислав до Провансу, де він і залишався до кінця життя.

Людовик повернувся до В'єна, своєї столиці, і до 911 року передав більшу частину влади в Нижньому Бургундському королівстві в руки Гуго Арльського. Гуго став маркграфом Провансу і маркізом В'єнни[1] і переніс столицю до Арля. Як регент Гуго одружився з сестрою Людовика Віллою. Людовик прожив свої дні аж до самої смерті в безвісності, і все своє життя він продовжував називати себе римським імператором[2]. Людовик помер у місті Арль. у 928 році. Його спадкоємцем став його швагро, Гуго Арльський[3].

Примітки

ред.
  1. Bradbury, Jim, The Capetians: kings of France, 987–132, (2007), p. 63
  2. Bouchard, p. 334
  3. Kleinhenz, Christopher, Medieval Italy: an encyclopedia, Volume 2, (2003), p. 656

Джерела

ред.
  • Bouchard, Constance Brittain (2000). "Burgundy and Provence, 879–1032". In Reuter, Timothy (ed.). The New Cambridge Medieval History, Volume 3, c.900–c.1024. Cambridge: Cambridge University Press. pp. 328–345. ISBN 978-1-13905572-7
  • Comyn, Robert. History of the Western Empire, from its Restoration by Charlemagne to the Accession of Charles V, Vol. I. 1851
  • Duckett, Eleanor (1968). Death and Life in the Tenth Century. Ann Arbor: University of Michigan Press.
  • Grierson, Philip; Blackburn, Mark (1986). Medieval European Coinage. Т. 1, The Early Middle Ages (5th–10th Centuries). Cambridge University Press.
  • Mann, Horace, K. (1925). The Lives of the Popes in the Early Middle Ages. Т. III: The Popes During the Carolingian Empire, 858—891. Kegan Paul, Trench, Trubner & Co., Ltd.
  • Mann, Horace, K. (1925a). The Lives of the Popes in the Early Middle Ages. Т. IV: The Popes in the Days of Feudal Anarchy, 891—999. Kegan Paul, Trench, Trubner & Co, Ltd.
  • Riche, Pierre (1983). The Carolingians: A Family who forged Europe. Переклад: Allen, Michael Idomir. University of Pennsylvania Press.
  • Previté-Orton, C. W. "Italy and Provence, 900–950." The English Historical Review, Vol. 32, No. 127. (Jul. 1917), pp. 335–347.
  • Previté-Orthon, Charles (1914). Charles Constantine of Vienne. Т. 29, № 116. English Historical Review.
  • Rosenwein, Barbara H. (1996). The Family Politics of Berengar I, King of Italy (888–924). Т. 71, № 2. Speculum. с. 247—289.