Верона

муніципалітет в Італії

Веро́на (італ. Verona, вен. Verona) — місто й комуна на північному сході Італії, у регіоні Венето, адміністративний центр провінції Верона, розміщена біля підніжжя Альп, на обох берегах річки Адідже, близько 420 км на північ від Рима, 105 км на захід від Венеції. Знана як місце дії трагедії «Ромео і Джульєтта», Верона визнана спадщиною ЮНЕСКО завдяки своїй міській структурі й архітектурі: місто становить приклад послідовного й безперервного розвитку впродовж двох тисячоліть. Верона зберегла й поєднала мистецькі елементи різних історичних діб, що змінювали одна одну, а також яскраво передає найвизначніші історичні етапи концепції фортифікованого європейського міста. Населення — 260 125 осіб (2014)[1]. Щорічний фестиваль відбувається з 21 травня по 29 квітня. Покровитель міста — Святий Зенон.

Верона
Verona
Комуна
Герб Прапор
Країна Італія Італія
Регіон Венето
Провінція Верона
Код ISTAT 023091
Поштові індекси 37100, 37121-37142
Телефонний код 045
Координати 45°26′17″ пн. ш. 10°59′37″ сх. д. / 45.43806° пн. ш. 10.99361° сх. д. / 45.43806; 10.99361Координати: 45°26′17″ пн. ш. 10°59′37″ сх. д. / 45.43806° пн. ш. 10.99361° сх. д. / 45.43806; 10.99361
Висота 59 м.н.р.м.
Площа 206,64 км²
Населення 260 125 (31-12-2014)
Густота 1258,83 ос./км²
Розміщення
Commune
 
Мапа
Мапа
Влада
Мер Federico Sboarina (27-6-2017)
Офіційна сторінка

Географія ред.

Важливий транспортний вузол на шляхах з Венеції до Мілана і з Паданської рівнини до Австрії (через перевал Бреннер). Машинобудівна, хімічна, поліграфічна, текстильна, деревообробна, паперова, харчова промисловість. Періодичні міжнародні сільськогосподарські ярмарки. Індустріальний інститут.

Клімат ред.

VERONA VILLAFRANCA Місяці Пора Рік
Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Зим Вес Літ Осі
Темп. макс. (°C) 5.2 8.5 13.0 17.3 22.3 26.2 28.9 28.1 24.4 18.4 11.1 6.0 6.6 17.5 27.7 18 17.5
Темп. мін. (°C) -2.0 0.1 3.4 7.0 11.4 15.2 17.7 17.2 13.7 8.4 3.4 -1.2 -1 7.3 16.7 8.5 7.9
Опади (мм) 54.5 47.8 57.8 68.8 85.4 86.1 61.5 87.5 62.6 81.5 75.3 50.6 152.9 212 235.1 219.4 819.4
Дні опадів (≥ 1 мм) 7 6 7 9 9 9 6 7 5 7 8 6 19 25 22 20 86

Історія ред.

Верона — стародавнє поселення, період розквіту якого почався з моменту набуття Вероною статусу римської колонії з 89 р. до р. Х. Поблизу Верони 489 року король остготів Теодоріх переміг Одоакра і зробив її однією зі своїх резиденцій. За лангобардів (568—774) Верона — столиця одного з дукатів (герцогств). З початку 12 ст. — міська комуна. У 12 ст. Верона входила до Ломбардської ліги. У Вероні раніше, ніж у більшості міст Італії, запанувала тиранія. 1387 року Верону приєднано до Мілана, в 1405 — до Венеції, разом з якою за Кампоформійським миром 1797 відійшла до Австрії. У 1866 увійшла до складу Італійського королівства.

Демографія ред.

Населення за роками[2]:


Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживало 36 505 іноземців з 140 країн, серед них 10435 громадян країн Євросоюзу та 563 громадяни України.[3]

Релігія ред.

Архітектура ред.

 
Верона. «Площа трави»
(Piazza delle Erbe)

Збереглися римські арена, театр, залишки фортеці (Порта Борсарі, Порта Леоне), античний міст Понте П'єтра (Ponte Pietra), старовинний міст Старого замку епохи Скалігерів (Понте ді Кастельвеккіо). Краєвид старої частини Верони з її вузькими прямими вулицями визначають численні середньовічні споруди.

У центрі Верони — дві площі, П'яцца делле Ербе (італ. Piazza delle Erbe, Площа трав) та П'яцца дей Синьйорі (італ. Piazza dei Signori). На П'яцца Ербе розміщений колишній античний форум з готичними будинками — Будинок купців (Casa dei Mercanti, 1301), бароковий Палац Маффеї (Palazzo Maffei, 1668) і Вежа Ґарделло (Torre dei Gardello, 1370).

 
Верона. «Площа Синьорії»
(італ. Piazza dei Signori)

На «Площі Синьорії» розміщені — Ратуша (Palazzo del Comune, 1193) у романському стилі, палац Скалігерів (Палац дель Говерно; кінець 13 ст.) і ренесансна Лоджія дель Консільйо (Loggia del Consiglio, 1475-92, архітектор Фра Джоконде).

Романська церква Сан Дзено Маджоре (5 ст., перебудована в 9 ст. і 1120—1138; бронзові двері порталу — 11—12 ст.) і собор (1139—1187; кампаніла — 16 ст., архітектор М. Санмікелі); готична церква Св. Анастасії (1291—1323 і 1422—1481, в інтер'єрі — фрески Пізанелло).

Готичний замок Кастельвеккіо (1354—1375) з мостом Скалігерів і передмостовими баштами. Ренесансні палаци (Помпеї, 1530: Каносса, близько 1530; Бевілаква, 1532) і ворота міських стін (Порта Нуова, 1533—1540; Порта Паліо, 1557; і ін.), архітектор Мікеле Санмікелі.

Музеї ред.

Уродженці міста та особи, пов'язані з Вероною ред.

Уродженці ред.

Сусідні муніципалітети ред.


Галерея зображень ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Демографічний баланс 2014 року та населення на 31 грудня. ISTAT. Архів оригіналу за 26 червня 2015. Процитовано 25 грудня 2014. (італ.)
  2. Наведено за італійською вікіпедією (28.12.2015).
  3. Cittadini Stranieri [іноземні громадяни] (італ.). ISTAT. Процитовано 12 серпня 2016. 
  4. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Верона