Офіцер

Офіце́р — особа командного і начальницького складу в збройних силах, на флоті та в інших силових структурах, що позначає переважно військовий ранг (звання). Слово офіцер (лат. officiarius; нім. Offizier) перекладається як службовець і прийшло в українську мову «ахвіцер» через російську мову «рос. офицер», коли керували російською імператорською армією старшини німецького походження піддані Російської імперії, а вихідці з етнічної України служили в ній.

Генерал-хорунжий армії УНР Павло Шандрук

В українській мові на початку XX сторіччя після сформування національних українських військових формувань вживали термін «старшина». Після остаточної окупації України в 1921 році, цей термін «старшина» й далі вживали в емігрантському середовищі. На території УРСР, у лавах Червоної армії персональні військові звання були відсутні, тож командний склад мав назву «червоний командир». Поняття «офіцер» знову з'являється в 1942 році.

Сучасні офіцерські звання Збройних сил України

Молодші офіцери

• молодший лейтенант
• лейтенант
• старший лейтенант
• капітан (капітан-лейтенант у ВМС)

Старші офіцери

• майор (капітан III рангу у ВМС)
• підполковник (капітан II рангу у ВМС)
• полковник (капітан І рангу у ВМС)

Вищі офіцери

• бригадний генерал (коммодор у ВМС)
• генерал-майор (контрадмірал у ВМС)
• генерал-лейтенант (віцеадмірал у ВМС)
• генерал (адмірал у ВМС)

Див. також

• Матрос
• Солдат
• Сержант
• Маршал
• Генералісимус

Посилання

• Офіцер // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
• Інтернет-ресурс «ОФІЦЕРСЬКИЙ КОРПУС»