Лютий

другий місяць року в григоріанському та юліанському календарях

Лю́тий, заст. лю́тень[1][2][3][4][5] — другий місяць року в юліанському та григоріанському календарях[6]. Єдиний місяць, що налічує 28 днів у звичайні роки і 29 днів у високосні.

лютий
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
  1 2 3 4 5 6
7 8 9 10 11 12 13
14 15 16 17 18 19 20
21 22 23 24 25 26 27
28            
2022 рік
Лютий. Картина О. М. Кремера.
Ранкова заметіль на Костричі

НазваРедагувати

На позначення другого місяця року слово «лютий» (у написаннях: люты[a], лютыи[b], лютый[c]) трапляється в руських стародруках з XVI століття[10]. Назва походить од прасл. *ljutъjь «суворий, холодний; злий, жорстокий»[11], що зумовлено характерними для цього періоду морозами та завірюхами. В давніші часи цим словом іменували січень[12]. Співзвучні назви побутують у білоруській (люты) і польській (luty) мовах, а також у деяких діалектах словацької мови (luteň)[13][14].

У давньокиївських письмових пам'ятках трапляється давньоруське наймення лютого — «січень» (у написаннях: сѣчьнъ[d], сѣченъ, сѣ(ч)[e], сѣчень[f]). Назва пов'язана з підсічним землеробством, бо в цей час рубали дерева для наступного викорчовування та сівби[18]. Так само вживалася латинська назва февруаръ[17], що пізніше засвідчена і в староукраїнських джерелах, у написаннях: фебруарїй, фебруарїє[9].

Протягом тривалого часу місяць мав назву лютень, яку фіксують словники XIX — початку XX ст. паралельно з назвою «лютий»[5]. У вжитку були й інші народні назви: бокогрі́й, снігові́й, скаже́ний[19], кази́брід, казьо́[20], казидоро́га, сні́жень, кру́тень, зимобо́р, криводоріг, ме́жень (межа між зимою і весною)[12], а також: па́лютий, січе́нько, січне́нко / сішне́нко, січни́к, сі́чень дру́гий[21]. Хорватська назва veljača пов'язана зі збільшенням світлового дня в цей період: дні стають більшими (хорв. velji). У болгарських діалектах лютий іменується малък сечко (заст. малък сечен)[22], тобто «малий січень»: на протилежність «великому січню» (голям сечко), що має 31 день. Чеська назва únor пов'язана з тим, що в цей час при таненні льоду крижини занурюються (чеськ. se ponořují) у воду[23].

У більшості мов світу назви лютого походять від лат. Februarius: словац. február, словен. februar, серб. фебруар/februar, болг. февруари, рос. февраль, англ. February. Латинська назва пов'язана з обрядами очищення (Februa), що припадали на Луперкалії (15 лютого). Фебрій — одне з культових наймень Плутона[24].

Кліматична характеристика в УкраїніРедагувати

У лютому здійснюється перехід середньої добової температури повітря через мінус 5 °C в бік її підвищення на більшій частині території України, за винятком північного сходу, де цей перехід завершується в першій декаді березня. Середня місячна температура лютого складає мінус 0—5 °C, на Лівобережжі та в Карпатах — мінус 6—7 °C, у Криму — 0—4 °C.

Абсолютний мінімум температури становить мінус 23—39 °C, на Південному узбережжі Криму — мінус 15—18 °C; абсолютний максимум — 12—21 °C, у Криму, на півдні Одещини та Вінниччини — до 24 °C, на високогір'ї Карпат — 8—10 °C.

Середня місячна кількість опадів складає 26—46 мм, у горах та на Південному узбережжі Криму, на Закарпатті та в Карпатах — переважно 47—125 мм.

Найбільша висота снігового покриву (до 5—20 см), як правило, спостерігається у другій і третій декадах місяця, на Сумщині та в гірських районах — до 35 см; у південних областях сніговий покрив нестійкий.

Днів з хуртовинами в середньому буває 1—8, у Карпатах до 10. Ожеледь найчастіше буває у східних областях та в Приазов'ї[25].

Історичний мінімум температури (мінус 39,0 °C) зафіксовано 1893 р. в м. Луганськ, на Південному березі Криму — мінус 22,0 °C у 1929 р. (Севастополь). Історичний максимум температури (24,4 °C) спостерігався в 1958 р. у м. Роздольне. Середня місячна кількість опадів становить 30—38 мм, на Закарпатті — до 53 мм.

Свята і пам'ятні дніРедагувати

Офіційні в УкраїніРедагувати

ІншіРедагувати

Див. такожРедагувати

КоментаріРедагувати

  1. А саме:
    • Анфологіон. Київ, 1619:
      • Назва лютый вживається поряд із сѣчень;
    • Анфологіон. Львів, 1643, 1651, 1694;
    • Анфологіон. Новгород-Сіверський, 1678;
    • Часослов. Київ, 1633;
    • Полуустав. Київ, 1643;
    • Псалтир. Київ, [1643—1644];
    • Полуустав. Київ, 1672;
    • Святці. Київ, 1680;
    • Полуустав. Київ, 1691;
    • Часослов. Львів, 1642, [1668], 1692;
    • Устав молитв. Львів, 1670[9].
  2. А саме:

ПриміткиРедагувати

  1. Лютень // Словник української мови : у 20 т. — К. : Наукова думка, 2010—2020.
  2. Лютень // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 2. — С. 390.
  3. Лютень, лютий // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 873. — 1000 екз.
  4. Матвієнко П. І., Мирошниченко В. І., Тарасовська Л. Г. (2003). Народний календар: Посібник для педагогічних працівників (укр). Полтава: ПОІППО. с. 55. «Лютень сказав: «Якби я був у батькових літах, то бику Cтретяку роги вирвав би». Проте сила у нього вже не батькова, бо лютий зиму видуває, а березень ламає.» 
  5. а б Шевчук С. В. Назви місяців у російській та українській мовах (pdf) // Культура мови. — 2010. Архівовано з джерела 23 січня 2022. Процитовано 18 жовтня 2021. Протягом тривалого часу лютий мав форму лютень, яка навіть у словниках XIX — початку XX ст. фіксується першою паралельно з назвою лютий. Лютий — єдина назва прикметникової форми поміж усіх сучасних українських найменувань місяців.
  6. Лютий // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  7. Скарына Ф. Творы : Прадмовы, сказанні, пасляслоўі, акафісты, пасхалія / Уступ. арт., падрыхт. тэкстаў, камент., слоўнік А. Ф. Коршунава, паказальнікі А. Ф. Коршунава, В. А. Чамярыцкага. — Мн. : Навука і тэхніка, 1990. — 207 с. — ISBN 5-343-00151-3.
  8. Сборникъ снимковъ съ славяно-русскихъ старопечатныхъ изданій : Матеріалы для исторіи славянскаго книгопечатанія / Составилъ С. Л. Пташицкій. — СПб., 1895. — Ч. I : XV и XVI вѣкъ. — Табл. XXI, XXII.
  9. а б Шустова Ю. Э. Славянские названия месяцев в украинских печатных кни­гах конца XVI—XVII в. // Междисциплинарность: Что от историка требует, что дает и чего лишает? : сб. тр. междунар. науч. конф. «Стены и мосты: меж­дис­циплинарные подходы в исторических исследованиях». — М., 2019. — С. 229—239.
  10. Лютый // Словник української мови XVI — першої половини XVII ст. / Відп. ред. Д. Гринчишин, М. Чікало ; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Л., 2013. — Вип. 16 : Легкомыслность — Лѧчи. — С. 190.
  11. Лютий // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М. — С. 330. — ISBN 5-12-001263-9.
  12. а б Лютий // Місяцелік. Український народний календар / В. Т. Скуратівський. — К. : Мистецтво, 1993. — С. 189—190. — 208 с. — ISBN 5-7715-0432-7.
  13. František Kopečný. Základní všeslovanská slovní zásoba. — Praha : Academia, 1981. — С. 462.
  14. Pôvodné názvy mesiacov
  15. «Устав Студийский» по списку XII в. ; Фрагм. / Подгот. к печ. Д. С. Ищенко // Источники по истории русского языка. — М. : Наука, 1976.
  16. Сѣчьнъ // Матеріалы для словаря древне-русскаго языка по письменнымъ памятникамъ : въ 3 т. / Трудъ И. И. Срезневскаго. — СПб. : Типографія императорской академіи наукъ, 1890—1912. — Т. 3. — С. 906.
  17. а б Назви часових понять // Давньоруська спадщина в лексиці української мови / В. В. Німчук ; АН України, Ін-т укр. мови. — К. : Наукова думка, 1992. — С. 56—57. — 412 с. — ISBN 5-12-000639-6.
  18. Січень // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т. — С. 258—259. — ISBN 966-00-0785-X.
  19. Лютий [Архівовано 7 квітня 2022 у Wayback Machine.] // Знаки української етнокультури: Словник-довідник / Жайворонок В. В. — К. : Довіра, 2006. — С. 346.
  20. Казибрід // Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — С. 342.
  21. Hołyńska-Baranowa, Tatiana. Ukraińskie nazwy miesięcy na tle ogólnosłowiańskim. — Wrocław : Wydawnictwo polskiej akademii nauk, 1969.
  22. «Български календар». «България днес», № 3 (48), 1999. (болг.)
  23. Pavlína Machačová. Měření času ve středověku. Původ staročeských výrazů pro části roku, měsíce, dny v týdnu / Ilona Janyšková // Masarykova univerzita, Filozofická fakulta. — Brno : Filozofická fakulta Masarykovy univerzity, 2010. — С. 46. Процитовано 2 липня 2017. (чес.)
  24. Словник античної міфології / І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів. — К. : Наукова думка, 1985. — 236 с.
  25. Коротка кліматична характеристика лютого. betaren.ua. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 20 жовтня 2021. 
  26. Календар офіційних свят в Україні. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 20 жовтня 2021. 
  27. Міжнародний день підтримки жертв злочинів [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.] // Науково-дослідний інститут вивчення проблем злочинності імені академіка В. В. Сташиса Національної академії правових наук України