Високо́сний рік (лат. bis sextus — «другий шостий»; заст. укр. пере́ступний рік, касьянів рік[1][2]) — рік у календарях, кількість днів у якому становить 366 — на одну добу більше, ніж у звичайному (невисокосному) році. Причиною його запровадження стало розуміння того факту, що пори року змінюються з періодом, який становить не рівно 365 діб, а дещо більше (точніше — 365,24219 доби). Через це виникла необхідність робити поправку, час від часу додаючи до року ще один день. У юліанському та григоріанському календарях високосний рік додають у лютому, і тоді такий місяць триває не 28, а 29 днів. 29 лютого — так званий Касіянів день.

Юліанський календарРедагувати

До 45 року до н. е. римляни користувалися сонячним календарем, у якому рік тривав 365 днів. А оскільки тривалість природного року дещо більша, то такий календар потроху розходився з порами року. За сто років накопичувалася різниця близько 22 днів (майже місяць), що було доволі відчутним.

45 року до н. е. Юлій Цезар запровадив календар, у якому вперше з'явилися високосні роки: він проголосив, що кожен четвертий рік має тривати 366 днів. Рік у римлян починався з березня, додатковий день у календар додавали наприкінці року, тобто, він припадав на лютий. Середня тривалість року за цим календарем дорівнювала 365,25 днів. Ця поправка в основному усунула проблему зсуву дат календаря.

Але Юліанський календар розв'язав цю проблему не повністю, оскільки тропічний рік (час між двома весняними рівноденнями) не дорівнює точно 365,25 дням: за сучасними даними його тривалість становить 365,24219 діб. Проблема зсуву дат стала менш актуальною, але залишилася. Адже різниця між тривалістю тропічного року (365 діб 5 годин 48 хвилин 46 секунд) і середньою тривалістю юліанського року (365 діб 6 годин) становить 11 хвилин 14 секунд. З цих 11 хвилин та 14 секунд за 128 років накопичується приблизно одна доба. Наприкінці XV сторіччя (через 1600 років після запровадження юліанського календаря) різниця досягла дванадцяти днів, а на початку XX століття — майже п'ятнадцяти.

Як писав у XIII столітті паризький вчений Йоанн Сакробоско, коли до влади у Римі прийшов перший імператор Октавіан Август, то зажадав, аби на честь нього теж назвали місяць — і аби цей місяць був не менш «значущим» від того, який назвали на честь свого вітчима Юлія Цезаря. От тільки місяць «Август», себто серпень, мав лише 30 днів. Тож лютий, який до цього мав 29 днів, а у високосний рік — 30, втратив одну добу, аби місяць імператора Августа був не менш важливий, ніж місяць Юлія Цезаря.[3]

Григоріанський календарРедагувати

Під час розробки нового календаря було поставлено умову, щоб весняне рівнодення (яке слугувало точкою відліку для важливих релігійних свят, зокрема, Великодня) наставало щороку в один і той самий день.

Наприкінці 1582 році папа Григорій XIII запровадив у католицьких країнах календар, у якому рік є високосним, якщо він кратний 4, але не кратний 100, або ж кратний 400.
Поступово до цього календаря перейшли майже всі європейські країни. Наразі григоріанський календар використовується як офіційний у більшості країн світу. В Україні його було запроваджено 16 лютого 1918 року за старим (юліанським) стилем — цей день став 1 березня за новим календарем.

Мусульманський календарРедагувати

У мусульманському календарі, що побудований за місячним циклом, додатковий (інтеркалярний) день вводиться для втримання молодика поблизу 1-го числа місяця. Цей день додається до місяця зуль-хіджа.

Наразі для розрахування високосних років застосовуються так звані «арабський цикл» та «турецький цикл». Арабський цикл заснований на 30-річній послідовності і високосними вважаються кожний 2, 5, 7, 10, 13, 16, 18, 21, 24, 26 та 29-й роки циклу. У 8-річному «турецькому циклі» високосними вважаються 2, 5 та 7-й роки циклу.

Забобони у високосному роціРедагувати

Забобон, виходячи з повір'їв, досить багато. Наприклад, у високосний рік не можна:

Вінчатися і робити весілля. Вважається, що весілля у високосний рік буде нещасливим і призведе до недовговічного шлюбу і швидкого розпаду сім'ї.

Вагітніти. Вважається, що якщо дитина народиться у високосний рік, її слід якнайшвидше охрестити, щоб убезпечити від негативного впливу.

• Розпочинати власну справу. Вона може принести збитки.

• Розповідати комусь про свої справи.

• Міняти роботу. Це теж до збитків.

• Купувати житло. Вважається, що таке житло буде мати негативну енергетику.

• Будуватися. Існує думка, що будь-яка побудована у високосний рік будівля спопелиться.

• Купувати чи продавати тварин.

• Вагітній жінці не можна стригти волосся до пологів.

• Не можна колядувати.

• Не можна збирати гриби.

Прикмети у високосному роціРедагувати

• Не можна нічого купувати «на смерть», — інакше вона скоро настане.

• Не можна підбирати з землі круглі предмети — це не до добра.

• Коли виють собаки — не до добра. Якщо ж ви почули їхнє виття, тоді скажіть: «Вся сім'я при мені (імена членів вашої сім'ї). Амінь».

• Якщо у дівчини почнуться перший раз критичні дні, то про це не можна нікому говорити з жіночої статі (подрузі, сестрі або бабусі). Інакше вкрадуть її жіноче щастя. Винятком є мама, з якою можна поділитися цією радістю.

• Не можна збирати гриби і траву, особливо на Свято Купала. Прийшовши в ліс, треба вимовити: «Високосний рік, залиш собі погане, а мені дай взяти дороге. Амінь».

• Для дитини, яка народилася 29 лютого, в документах про народження рекомендовано записати дату 28 лютого або 1 березня.

ПриміткиРедагувати

  1. Переступний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Кас'янів рік // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  3. П'ять маловідомих фактів про високосний рік