Відкрити головне меню

Студійський устав — набір правил та вказівок, що визначає порядок служб та регламентує використання основних богослужбових книг у візантійській літургійній традиції. Своїм походженням устав зобов'язаний преподобному Феодорі Студиту († 826), настоятелю Студійського монастиря.

Після смерті преподобного Феодора його устав був коротко записаний невідомою особою, в проміжок між половиною IX і половиною Х століття. До уставу Афанасія Афонського († 980 р.) студійський устав увійшов в переробленому та доповненому вигляді.

У половині XI століття з'являється повний запис Студйского уставу, відомий під ім'ям уставу патріарха Алексія; але він був написаний не для Студійського, а для Успенського монастиря, заснованого цим патріархом поблизу Константинополя. Устав патріарха Алексія не дійшов до нас в оригіналі, але зберігся в кількох пізніших слов'янських списках. Найдавніші з них — синодальний список XII століття, друкарської бібліотеки — того ж часу, і Сибірської духовної академії — XIII століття. Для свого уставу Алексій користувався крім студійських записів, правилами древніх засновників чернечого життя, звичаями церкви, порядками служби та побуту інших монастирів, особливо Студійського. З уставу патріарха Алексія були зроблені списки для інших монастирів, так чи інакше застосовані до місцевих умов. З Константинополя Студійський устав перейшов на Афон і до Південної Італії. У італо-грецьких областях його дія тривала до витіснення звідти грецького обряду та заміни його латинським.

В Руській православній церкві Студійський устав був введений преподобним Феодосієм Печерським близько 1070 року в Києво-Печерської лаврі, звідки він поширився і в інші монастирі, з деякими змінами, що йдуть, ймовірно, від самого преподобного Феодосія.

Студійський устав зберігався в Київська митрополії до половини XIV століття, коли починає поступатися Єрусалимському, але по місцях залишався в силі набагато довше, як показують списки його, що належать до кінця XIV і XV століття. У деяких руських монастирях він діяв до XVIII століття. За свідченням патріарха Нектарія, на Синаї він вживався в XVII столітті.

В Українській грекокатолицькій церкві Студійський устав було відроджено в кінці XIX століття на противагу панівним у той час латинізаторським тенденціям василіян. За даними на 2015 рік студити-грекокатолики нараховували 92 ченця і 8 монастирів в Україні, Італії та Канаді.

Студійський устав відрізняється від інших монастирських уставів, у тому числі Єрусалимського, більш суворими правилами чернечого життя, ніж богослужбовими. Служба у Студійскому уставі коротша і не така урочиста, як у єрусалимськиму.

ЛітератураРедагувати

  • Н. Одинцов, «Порядок общественного и частного богослужения в древней России до XVI в.» (СПб., 1881)
  • А. Дмитриевский, «Богослужение в русской церкви за первые пять веков» («Правосл. собеседник», 1882, т. I)
  • И. Мансветов, «Церковный устав (типик), его образование и судьба в греческой и русской церкви» (М., 1885).

ПосиланняРедагувати