Відкрити головне меню

Західні літургійні обряди, або лати́нський обря́д (лат. ritus latinus; англ. latin rite) — літургійні обряди в християнстві, що виникли й традиційно використовувалися на території колишньої Західної Римської імперії до XI століття в неподіленій Церкві, а після — в католицькій. З XX століття практикуються також (зазвичай в модифікованій формі) в окремих парафіях та монастирях деяких православних юрисдикцій: Російської зарубіжної церкви та архієпископії Антіохійського патріархату в США.

ОписРедагувати

Часто вживаний у зв'язку із західними літургійними обрядами термін «латинський обряд» має два значення:

  • синонім терміну «західні літургійні обряди», що підкреслює загальну для майже всіх обрядів історичну мову богослужіння — латинська.
  • синонім римського обряду.

Переважним серед західних літургійних обрядів, як за чисельністю віруючих, так і за значенням, є римський обряд, основний обряд Католицької церкви. Решта західних обрядів локалізовані рамками або території, або чернечого ордену.

Існуючі обряди:

Зниклі обряди:

Ліонський, глаголичний та сарумський обряди фактично були різновидами римського, хоча і з рядом своїх особливостей, у той час як інші обряди базувалися на власній традиції.

Чернечі обряди, зазвичай, були дуже близькими до римського та вживалися лише всередині ордену. Найвідомішим з них є домініканський обряд у домініканців, який, проте, практично зник у середині XX століття внаслідок реформ II Ватиканського собору та зберігається лише в окремих громадах (Братство св. Вінсента Феррера та окремі домініканці).

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • «Обряд литургический» //Католическая энциклопедия. Т.3. Изд. францисканцев. М.:2007