Відкрити головне меню

Сумська область

область в Україні

Сумська́ о́бласть — область у північно-східній частині України; охоплює частини Середньоруської височини і Придніпровської низовини. Утворена 10 січня 1939 року. Центр — місто Суми.

Сумська область
Coat of Arms of Sumy Oblast.svg Flag of Sumy Oblast.svg
Герб Сумської області Прапор Сумської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Сумщина, Сіверщина
Країна: Україна Україна
Утворена: 10 січня 1939 року
Код КОАТУУ: 5900000000
Населення: 1 104 500
Площа: 23834 км²
Густота населення: 45,63 осіб/км²
Телефонні коди: +380-542
Обласний центр: Суми
Райони: 18
Міста:

обласного значення
районного значення


7
8
Райони в містах: 2
Смт: 20
Села: 1434
Селища: 57
Селищні ради: 20
Сільські ради: 384
Номери автомобілів: BM
Інтернет-домени: sumy.ua; sm.ua
Мапа області
Обласна влада
40030, м. Суми, пл. Незалежності, 2
Веб-сторінка: Сумська ОДА,
Сумська облрада
Голова ОДА: Клочко Микола Олексійович
Рада: Сумська обласна рада
Голова ради: Салатенко Семен Павлович
Сумська область на Вікісховищі

Площа 23,8 тис. км², населення — 1164,6 тис. мешканців, у тому ч. 783 978 (66,7%), міського і 380 641 сільського на 1 жовтня 2010 року (1975 — 1452 000 мешканців, у тому числі 696 тис. міського і 756 000 сільського). Нац. склад за переписом 2001: українців — 88,8%, росіян — 9,4%, інші — 1,8%. 15 міст, 20 смт, 1 721 сіл. населених пунктів; 18 районів, 346 сільрад.

Зміст

ГеографіяРедагувати

Сумська область розташована у північно-східній частині Лівобережної України. Найвища точка області — 246,2 м над рівнем моря[1].

На півночі та сході область межує із Брянською, Курською та Білгородською областями Російської Федерації — довжина державного кордону з Російською Федерацією 298 км. На кордоні розташовані три пункти пропуску залізничного транспорту (Волфіне, Пушкарне, Зернове) та п'ять — автомобільного (Бачівськ, Катеринівка, Рижівка, Юнаківка, Велика Писарівка).

Областю проходять декілька транспортних коридорів: E38/

На півдні, сході та заході Сумщина межує із Харківською, Полтавською та Чернігівською областями України. Відстань від обласного центра до Києва 350 км.

Північна частина області лежить у межах Новгород-Сіверського Полісся, південна — належить до лісостепової зони.

Річки Сумської області належать до басейну Дніпра і здебільшого є його лівими притоками. Найзначніші з них — Десна, Сейм, Сула, Псел, Ворскла. У долинах річок — численні озера-стариці і болота; багато штучних ставків.

ПриродаРедагувати

Клімат помірно континентальний. Зима прохолодна, літо не спекотне. Середня температура липня +19 °C, січня −7,5 °C. Максимум опадів випадає влітку у вигляді дощів. Середньорічна їх кількість становить від 550 до 700 мм.

Природно-рекреаційний потенціал області значний: лісами і чагарниками зайнято 17% території. У північних районах переважають мішані ліси (сосна, дуб, береза), у центральних районах — острівні ліси (липа, клен, ясен), трапляються дубові гаї. За винятком ділянки цілинного степу «Михайлівська цілина» (входить до Українського степового заповідника), усі степові простори розорані. Баси — кліматичний курорт лісостепової зони, розташований за 7 км від Сум на великому масиві хвойно-листяних лісів уздовж р. Псел. На території області розташовано багато об'єктів і територій природно-заповідного фонду, як от «Михайлівська цілина», заказники, дендропарк, заповідні урочища. (Див. також Лісові ресурси Сумської області).

ІсторіяРедагувати

Заселення території сучасної Сумщини розпочалося приблизно 15 тис. років тому. В V-ІІІ тис. до н. е. територія області була заселена мисливсько-рибальськими племенами. З кінця ІІІ початку І тис. до н. е. на території Сумщини жили землеробсько-скотарські племена. На берегах Сейму, Сули, Ворскли та Псла виявлено більше 70 городищ, поселень та курганних могильників.

Починаючи з перших століть до н. е., вся територія сучасної Сумської області входила до складу земель, на яких проживали ранні слов'янські племена. В VII–X ст. всю територію сучасної Сумщини населяло слов'янське плем'я сіверян. Тривалий процес соціально-економічного розвитку східних слов'ян зумовив формування феодальних відносин і утворення однієї з наймогутніших держав свого часу — Київської Русі, про велич і могутність якої Михайло Грушевський писав: «На кінець IX ст. уже багато земель до Києва належало, київським князям дань давало — не тільки українські, а й інші, аж під теперішній Петербург та Москву».

До Київської Русі входили і землі сучасної Сумщини. Розташований на кордоні зі степом край, незважаючи на постійні напади кочівників, був порівняно густо заселений. На території області відомо понад 80 давньоруських городищ, поселень, могильників. Крім невеликих поселень, існували й великі міста, про які розповідають давньоруські літописи: Ромни, Вир, В'яхань, Путивль, Попаш, Глухів, Зартий. Територія Сумщини була ареною запеклих міжкнязівських війн, особливо в 40-х роках XII ст. Використовуючи феодальні міжусобиці, половці посилили натиск на руські землі. Сумському краю, його людям, подвигам і славі, помилкам і поразкам присвячено найвидатнішу пам'ятку Київської Русі — «Слово о полку Ігоревім».

На початку 20-х років XIII ст. зі сходу насунули монголо-татарські орди. Велич і могутність змінилася занепадом і пригнобленням. В 50-60-х роках XIV ст. край входив до складу Великого князівства Литовського, Річі Посполитої. В роки Визвольної війни і до смерті гетьмана Хмельницького існувала українська держава, до складу якої входила і територія Сумщини, а саме: Глухівщина, Конотопщина, Роменщина, Кролевеччина. Пізніше ці землі ввійшли до складу Гетьманської України, а південно-східна частина належала Слобожанщині. Великими містами були Глухів, Кролевець, Конотоп, Ромни, Путивль, Суми.

Землями Сумщини проходило військо гетьмана Івана Виговського. Саме тут, під Конотопом, відбулась знаменита Конотопська битва, в якій українська армія перемогла російську. В 17081709 рр. населення Сумщини опинилось в центрі Великої Північної війни між арміями Карла XII та Петра I . Трагедія народу полягає в тому, що частина громадян підтримала гетьмана, інші — царя, а це призвело до численних репресій, жертв, страт. Саме в Лебединi були страчені прибічники гетьмана Мазепи, в Сумах проголошено маніфест із засудженням Мазепи. Після руйнування гетьманської столиці Батурина столицею Гетьманської України став Глухів.

Після скасування Катериною II в 1764 р. гетьманської влади на Лівобережжі та в 1765 р. полкового устрою і самоврядування в Слобідській Україні на Сумщину було поширено адміністративно-територіальний поділ Російської імперії, а потім, за винятком короткого періоду з 1917 р. до початку 1919 р., коли знову відродилась українська державність, — тоталітарної радянської соціалістичної держави.

З другої чверті XIX ст. широкого розвитку набуло цукроваріння. Сумський повіт по кількості розташованих на його території заводів займав друге місце в Україні, а Суми називали цукровою столицею. В створеному в 1897 році цукровому синдикаті провідна роль належала цукрозаводчикам Сумщини — Харитоненку i Терещенку.

Сумська область створена 10 січня 1939.[2] До її складу ввійшли 12 районів Харківської області (Білопільський, Великописарівський, Грунський, Краснопільський, Лебединський, Миропільський, Охтирський, Сумський, Тростянецький, Улянівський, Хотінський, Штепівський), 17 районів Чернігівської області (Буринський, Глинський, Глухівський, Дубов'язівський, Конотопський, Кролевецький, Недригайлівський, Путивльський, Роменський, Середино-Будський, Смелівський, Талалаївський, Хильчицький, Червоний, Шалигинський, Шосткинський, Ямпільський) та 2 райони Полтавської області (Липоводолинський, Синівський).

Адміністративно-територіальний устрійРедагувати

Загальна інформаціяРедагувати

Адміністративний центр області — місто Суми.

У складі області:

  • районів — 18;
  • районів у містах — 2;
  • населених пунктів — 1493, в тому числі:
    • міського типу — 35, в тому числі:
      • міст — 15, в тому числі:
        • міст обласного значення — 7;
        • міст районного значення — 8;
      • селищ міського типу — 20;
    • сільського типу — 1458, в тому числі:
      • сіл — 1403;
      • селищ — 55.

У системі місцевого самоврядування:

  • районних рад — 18;
  • міських рад — 15;
  • селищних рад — 20;
  • сільських рад — 384.

РайониРедагувати

Назва Адм. центр Адм. устрій
1 Білопільський м. Білопілля Адм. устрій
2 Буринський м. Буринь Адм. устрій
3 Великописарівський смт Велика Писарівка Адм. устрій
4 Глухівський м. Глухів Адм. устрій
5 Конотопський м. Конотоп Адм. устрій
6 Краснопільський смт Краснопілля Адм. устрій
7 Кролевецький м. Кролевець Адм. устрій
8 Лебединський м. Лебедин Адм. устрій
9 Липоводолинський смт Липова Долина Адм. устрій
10 Недригайлівський смт Недригайлів Адм. устрій
11 Охтирський м. Охтирка Адм. устрій
12 Путивльський м. Путивль Адм. устрій
13 Роменський м. Ромни Адм. устрій
14 Середино-Будський м. Середина-Буда Адм. устрій
15 Сумський м. Суми Адм. устрій
16 Тростянецький м. Тростянець Адм. устрій
17 Шосткинський м. Шостка Адм. устрій
18 Ямпільський смт Ямпіль Адм. устрій

Міста обласного значенняРедагувати

Міста районного значенняРедагувати

Місто Входження
1 Білопілля Білопільський район
2 Буринь Буринський район
3 Ворожба Білопільський район
4 Дружба Ямпільський район
5 Кролевець Кролевецький район
6 Путивль Путивльський район
7 Середина-Буда Середино-Будський район
8 Тростянець Тростянецький район

Райони у містахРедагувати

Район Входження
1 Зарічний м. Суми
2 Ковпаківський м. Суми

Ліквідовані райониРедагувати

У 1962 р. після укрупнення сільських районів залишилось 10 районів[3] (тобто скасовувались 13 районів[4][5]). У 1965 р. деякі з них були відновлені до 16.[6][7] У грудні 1966 р. відновилось ще 2 райони: Великописарівський та Ямпільський.[8]

ДемографіяРедагувати

 
Найпоширеніша рідна мова у містах і сільрадах Сумської області за переписом 2001 р.

Найбільші населені пунктиРедагувати

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 5,0 тисяч
за даними Держкомстату[9][10]
Суми 265,6 Путивль 15,8
Конотоп 87,6 Буринь 8,8
Шостка 76,6 Краснопілля 8,2
Охтирка 48,5 Ворожба 7,1
Ромни 40,5 Середина-Буда 7,1
Глухів 33,5 Вороніж 7,0
Лебедин 25,5 Свеса 6,6
Кролевець 23,2 Недригайлів 5,5
Тростянець 20,6 Степанівка 5,5
Білопілля 16,4 Липова Долина 5,2

Національний складРедагувати

Національний склад населення Сумської області станом на 2001 рік[11]:

Національність Кількість осіб %
1 Українці 1 152 034 88,84%
2 Росіяни 121 655 9,38%
3 Білоруси 4 320 0,33%
4 Цигани 1 377 0,11%
5 Вірмени 1 183 0,09%
6 Молдовани 778 0,06%
7 Євреї 762 0,06%
8 Азербайджанці 569 0,04%
9 Татари 435 0,03%
10 Грузини 424 0,03%
11 Інші 13 226 1,02%
Разом 1 296 763 100,00%

ЗлочинністьРедагувати

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 77,8 злочинів, з них 31,2 тяжких та особливо тяжких[12].

Цікавий фактРедагувати

  • На території області знаходиться 13 лижних баз, тоді як на Івано-Франківщині — лише 6[13].

Саме Сумщина дала найбільше призерів Зимових Олімпійських ігор та Чемпіонатів світу з біатлону.

Особистості, уродженціРедагувати

Пам'яткиРедагувати

Сусідні областіРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Є i в нac cвoя «Швeйцapiя»
  2. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1939 «Про утворення Сумської, Кіровоградської та Запорізької областей у складі Української РСР»
  3. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 30 грудня 1962 р. «Про укрупнення сільських районів Української РСР»
  4. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ. Додаток до довідника видання 1962 р. (зміни, що відбулися за період з 1 січня 1962 року по 1 січня 1964 року) / Д. О. Шелягин (упорядник). — К. : Вид-во політ. літ-ри України, 1964. — С. 54–55.
  5. Список районов, упраздненных в связи с укрупнением сельских и образованием промышленных районов (декабрь 1962 – февраль 1963). Доп. к справочнику: СССР. Административно-территориальное деление союзных республик на 1963. — М. : Известия, 1964. — С. 121–122.(рос.)
  6. s:Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР
  7. Указ Президії Верховної Ради Української РСР № 3н-06 від 5 лютого 1965 р. "Про внесення змін до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 4 січня 1965 року «Про внесення змін в адміністративне районування Української РСР»
  8. Відомості Верховної Ради Української PCP. — 1966 — № 48 — с. 518.
  9. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  10. При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2015 по січень 2017 року
  11. Всеукраїнський перепис населення 2001 року. Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2011-09-21. (рос.)
  12. МВС УКРАЇНИ
  13. В чем лидирует каждая из областей Украины(рос.)

ЛітератураРедагувати

Вип.1: З найдавніших часів до середини XVII ст. — 1999. — 94 с.
Вип.2: Від середини XVII до кінця XVIII ст. — 2000. — 154 с.
  • Скакун В. Літературна Сумщина. — К.: Муз. Україна, 1995. — 256 с.: іл. — Бібліогр.: с. 254 (7 назв.).

ПосиланняРедагувати