Середина-Буда

місто в Сумській області (Україна)

Сере́дина-Бу́да — місто в Шосткинському районі Сумської області, центр Середино-Будської міської громади. До 18 липня 2020 року — центр Середино-Будського району. Розташоване на р. Бобрик. Залізнична станція на лінії КонотопБрянськ. Відстань до облцентру становить 211 км (автошлях Р44, який переходить у Т 1915). Населення — 7205 осіб (станом на 2020 рік).

Середина-Буда
Герб Середини-Буди
Собор Різдва
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область
Район Шосткинський район
Громада Середино-Будська міська громада
Засноване 1650
Перша згадка 1689
Статус міста від 1964 року
Населення 7144 (01.01.2017)[1]
 - повне 7144 (01.01.2017)[1]
Площа 27,03 км²
Густота населення 270 осіб/км²
Поштові індекси 41000
Телефонний код +380-5451
Координати 52°11′02″ пн. ш. 34°02′10″ сх. д. / 52.18389° пн. ш. 34.03611° сх. д. / 52.18389; 34.03611
Висота над рівнем моря 185 м
Водойма р. Бобрик
Назва мешканців сере́динець, сере́динка, сере́динці
Відстань
Найближча залізнична станція Середина-Буда
До обл./респ. центру
 - залізницею 261 км
 - автошляхами 211 км
До Києва
 - залізницею 353 км
 - автошляхами 364 км
Міська влада
Адреса 41000, Сумська обл., Шосткинський р-н, м. Середина-Буда, вул. Соборна, 7
Вебсторінка https://sbmiskrada.gov.ua

CMNS: Середина-Буда у Вікісховищі

Мапа
Середина-Буда. Карта розташування: Україна
Середина-Буда
Середина-Буда
Середина-Буда. Карта розташування: Сумська область
Середина-Буда
Середина-Буда
Мапа

Географія ред.

 
Залізнична станція Зернове

Місто розташоване біля витоків річок Уличка і Бобрик. До міста прилягає селище Зарічне.

Поряд із Семенівкою Чернігівської області є найпівнічнішим містом України.

Через місто проходять автомобільні дороги Т 1908, Т 1915 і залізнична лінія Хутір-Михайлівський — Брянськ (у 2023 році колія до державного кордону розібрана і станція фактично є кінцевою).

Історія ред.

 
Миколаївська церква

Засноване в другій половині XVII ст. старообрядцями, які переселилися з Росії на територію Стародубського полку. Сюди втікали також кріпаки з Правобережної України. Назву пов'язують з розвитком ремесел у цих місцях: слово буда означало підприємство, на якому виготовляли з попелу поташ. За переказом, селище заснували переселенці, які прийшли сюди на чолі з козаком Середою, від прізвища його й виникла перша частина топоніма.

У 1689 р. гетьман Іван Мазепа віддав Середину-Буду своєму прибічникові Гамалії. На початку XVIII ст. Середина-Буда перейшла в розряд рангових сіл.

Із 1668 р. по 1781 р. населений пункт перебував у складі Новгород-Сіверської сотні Стародубського полку. На початку XVIII ст. під час воєнних дій проти шведів тут перебував з військами Петро І. Понад 100 років Середина-Буда була селом, а з другої половини 80-х років XVIII ст. стала містечком. Після ліквідації полкового устрою містечко ввійшло до складу Новгород-Сіверського намісництва, потім — Малоросійської губернії, Чернігівської губернії, в 1918—1919 рр. — повітовий центр, в 20-х роках XX ст. — районний центр.

У другій половині XVIII ст. містечко стало торговим центром з розвинутими промислами, зокрема винокурінням. Великий винокурний завод на 48 котлів належав К. Розумовському. Широко велася торгівля хлібом, пенькою, конопляним маслом, рибою, м'ясом. Приїжджі купці торгували сукном, шовком, залізними виробами. Згідно з описом Новгород-Сіверського намісництва 1779—1781 рр. тут нараховувалось 10 козацьких дворів та 383 двори рангових селян.

У 1858 р. тут жило 4674 чол. і було 473 двори. У 1844 році було відкрите двокласне училище, існувала невелика бібліотека-читальня. На початку XX ст. у Серединій-Буді діяло 20 невеликих підприємств. Багато жителів займалося ремеслами — ковальським, шевським, кравецьким, бондарським, слюсарним. Частина жителів в пошуках заробітку виїхала на роботу в промислові центри, сезонно працювала в Курській, Полтавській, Подільській губерніях. З побудовою вузькоколійки Ворожба-Середина-Буда (1895 р.), а пізніше ділянки Навля-Конотоп на залізниці Москва-Київ (1905—1907 рр.) почала розвиватись лісорубна промисловість. Частина населення займалась городництвом та садівництвом. З розвитком господарства зростала і Середина-Буда. У 1910 р. в ній проживало 6290 чол.

5 травня 1918 року відповідно до «Телеграми про замирення на німецько-українському фронті» місто Середина-Буда опинилася в «нейтральній зоні». Тут формувалися повстанські загони Боженка та Щорса, тут бували Станіслав Косіор, Артем (Сергєєв), Андрій Бубнов, Володимир Затонський, Юрко Коцюбинський, Віталій Примаков.

Середина-Буда постраждала внаслідок Голодомору 1932—1933 років.[2]

Зайнята нацистськими військами 1 жовтня 1941 року[3]

У роки Другої світової війни на Серединобудщині діяли три партизанські загони та партизанські з'єднання С. А. Ковпака, О. М. Сабурова та інші.

Населення ред.

Національний склад ред.

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[4]:

Національність Відсоток
українці 81,58 %
росіяни 17,57 %
інші/не вказали 0,85 %

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5][6]:

Мова Відсоток
українська 13,79 %
російська 86,06 %
інші/не вказали 0,15 %

Відомі люди ред.

Цікаві факти ред.

  • Середина-Буда згадується в науково-фантастичному романі «Хвилі гасять вітер» братів Стругацьких як місце народження одного з персонажів — українського науковця Богдана Гайдая.
  • До середини лютого 2016 року в центрі Середини-Буди стримів пам'ятник Леніну[8].

Також ред.

Примітки ред.

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. стор 137—138 Голодомор на Сумщині. Спогади очевидців. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 4 травня 2015. 
  3. Бойові донесення (рос.). Архів оригіналу за 5 жовтня 2013. Процитовано 1 жовтня 2013. 
  4. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  5. Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  6. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  7. Сборник Историко-филологического общества при Институте князя Безбородко в Нежине. [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.] — Киев: тип. И. И. Чоколова, 1904. — Т. V. — С. 154. (рос.)
  8. [В Україні демонтують Ленінів (рос.). Архів оригіналу за 18 лютого 2016. Процитовано 21 лютого 2016.  В Україні демонтують Ленінів (рос.)]

Джерела та література ред.

Посилання ред.