Білопілля
Білопі́лля — місто районного значення в Сумській області України, центр району. Розташоване на річках Вир і Крига, за 44 км від обласного центру (Автошлях Р44). Населення — 16 466 чол. (2016).
| Білопілля | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Сумська область | ||||||||
| Район | Білопільський район | ||||||||
| Рада | Білопільська міська рада | ||||||||
| Код КОАТУУ | 5920610100 | ||||||||
| Засноване | XI століття | ||||||||
| Перша згадка | 1672 | ||||||||
| Статус міста | з 1672 року | ||||||||
| Населення | ▼ 16 394 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| - повне | ▼ 16 394 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 23,08 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 41800—810 | ||||||||
| Телефонний код | +380-5443 | ||||||||
| Координати | 51°08′46″ пн. ш. 34°18′19″ сх. д. / 51.14611° пн. ш. 34.30528° сх. д.Координати: 51°08′46″ пн. ш. 34°18′19″ сх. д. / 51.14611° пн. ш. 34.30528° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 159 м | ||||||||
| Водойма | р. Вир, Крига | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Білопілля | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 45 км | ||||||||
| - залізницею | 49 км | ||||||||
| - автошляхами | 44,2 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - залізницею | 301 км | ||||||||
| - автошляхами | 314 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 41800, Сумська область, Білопільський р-н, м. Білопілля, вул. Соборна, 68, тел. 9-17-70 | ||||||||
| Міський голова | Зарко Юрій Васильович | ||||||||
| |||||||||
Географічне розташуванняРедагувати
Місто Білопілля знаходиться на річці Вир, в місці впадання в неї річки Крига. Нижче за течією примикає до міста Ворожба.
На відстані до 2-х км розташовані села Гиріне, Коваленки, Омельченки, Воронівка, Янченки і Цимбалівка.
Через місто проходять автомобільні дороги Т 1908, Т 1904 і Т 1906. Залізнична станція на лінії Ворожба — Суми.
ЕкономікаРедагувати
Промисловість Білопільського району була представлена 15 головними підприємствами машинобудівної, харчової, будівельної сфер. У Білопіллі діяли підприємства: ВАТ «Білопільський машинобудівний завод», який випускав технологічне обладнання для хлібопекарської і цукрової промисловості, сільгоспмашини; колективне підприємство «Білопільська меблева фабрика» випускало кухонні меблі; ЗАТ «Білопільський сирзавод», ВАТ «Білопільський завод продтоварів», ВАТ «Білопільський хлібозавод». Нині в райцентрі немає жодного діючого промислового підприємства, зокрема, хлібозавод було приватизовано, перепродано й знесено у 1997—2003 роках, а у 2006 році зупинено роботу сирзаводу. Нині район є сільськогосподарським.
ІсторіяРедагувати
- Територія сучасного Білопілля була заселена ще у II—VI ст., про що свідчить виявлене поселення черняхівської культури. За часів Київської Русі виникло укріплене місто Вир, яке відігравало роль форпосту в боротьбі з кочівниками. Вперше Вир згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха під 1096 роком, але події, які там відображені, стосуються 1113 р. У 1239 р. місто спустошили й спалили монголо-татари. В середині XVI ст. у цій місцевості з'являються пости московської військової сторожі. Одну з них встановили на Вирському городищі. Існувала вона до 1571 року. У 1672 році на місті давнього Вира виникло нове поселення, яке нараховувало 1352 чол. Першу свою назву Крига поселення дістало від річки. Під цією назвою, що довго зберігалася в народі, воно згадується в літопису Самовидця за 1687 р. Другу назву — Білопілля — надали переселенці з однойменного містечка[2].
- Білопілля було сотенним містечком Сумського козацького полку. Воно складалось з містечка з 9 вежами і острогу з 13 баштами. В 1678 р. тут нараховувалось 53 російських служивих людей та 1202 козаки. В 1681 році до Білопілля приписали три села Кригу (в посаді), Ворожбу (за 2 версти від міста) та Павлівку (за 5 верст від міста). 1683 року Білопільські землі було відмежовано від Путивльського повіту, а путивльців, які проживали в приписаних до Білопілля селах, виселили на р. Снагость. В 1696—1697 роках в Білопіллі та ближніх селах відбувся виступ козаків, яких путивльські поміщики включили до числа своїх селян. Виступи закінчилися лише після того, як білопільські поселенні одержали підтвердження свого козацького стану.
- Майже 100 років своєї історії Білопілля розвивалось в умовах поєднання військової сторожової служби з землеробством і промислами. Тут щорічно відбувались 4 ярмарки, на які товари доставлялись з Путивля, Курська, Воронежа, Бєлгорода, Тули, Сум, Полтави.
- Після скасування полкового устрою в 1765 році Білопілля стає центром комісарства, потім — повітовим центром (1780-1797), пізніше — заштатним містом Слобідсько-Української (з 1835 Харківської) губернії, районним центром (з 1923).
- Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
7 жовтня 1941 року радянські війська відступили з міста.
НаселенняРедагувати
Чисельність населенняРедагувати
| 1897 | 1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 |
|---|---|---|---|---|---|
| 15 215 | 17 256 | 19 806 | 19 746 | 18 384 | 16 466 |
Національний склад (2001)Редагувати
| українці | росіяни |
|---|---|
| 80 % | 17 % |
Розподіл населення за рідною мовою (2001)Редагувати
| українська мова | російська | циганська |
|---|---|---|
| 93,27 % | 5,58 % | 0,67 % |
Видатні людиРедагувати
Уродженцем Білопілля був М. О. Антонович (1835—1918) — філософ, просвітитель, критик. В Білопіллі, в сім'ї залізничника народився педагог і письменник А. С. Макаренко (1888—1939). Це батьківщина народного артиста СРСР Д. С. Антоновича (Будько; 1889—1975), тут же народилися поети Олександр Олесь (О. І. Кандиба, 1878—1944, діє його літературно-меморіальний музей) та Андрій Панів (1899—1937). В юності в Білопіллі разом з батьками жив художник К. С. Малевич. В Білопільській чоловічій гімназії працював етнограф і педагог, нагороджений Золотою пушкінською медаллю, М. М. Гальковський.
- Білоног Юрій Григорович — український легкоатлет (штовхання ядра), олімпійський чемпіон.
- Віктор Іванович Зарецький — видатний художник
- Гончаров Юрій Олегович (* 1969) — український правоохоронець
- Гордієнко Сергій Миколайович — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Ковенко Михайло Микитович — відомий український військово-політичний діяч.[3]
- Макаренко Віталій Семенович — педагог та військовий діяч, брат педагога Антона Макаренко.
- Ніженець Анастасія Максимівна (1902—1992) — український літературознавець.
- Вассіан (Чудновський) [1805–1883] — єпископ Пермський і Верхотурский.
- Феогност (Пивоваров Феодор 1873—1921) — ієромонах, преподобно мученик.
- Іларіон (Прохоров), архієпи́скоп Пе́нзенський і Сара́нський (9 березня 1889, хутір Михайлівський — 27 січня 1973, м. Білопілля) — архієрей Російської православної церкви та її Українського екзархату.
- Третяк Сергій Валерійович — український воїн
ГалереяРедагувати
|
|
|
Пам'ятник жертвам голодомору
|
Автостанція «Білопілля»
|
Залізнична станція
Білопілля |
|
|
|
Братська могила радянських воїнів, партизанів та пам'ятник воїнам-землякам
|
Пам'ятник Тарасові Шевченку
|
Пам'ятник воїнам-афганцям
|
ПриміткиРедагувати
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — 432 с.
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 204 с. ISBN 966-8201-26-4
ДжерелаРедагувати
- Białopole, m. pow, sumski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1880. — Т. I : Aa — Dereneczna. (пол.).— S. 193. (пол.)
ПосиланняРедагувати
- О. Г. Бажан. БІЛОПІЛЛЯ // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 287. — ISBN 966-00-0734-5.
- БІЛОПІЛЛЯ // ЕСУ
- Облікова картка[недоступне посилання з березень 2019]
- Неофіційний портал
- Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
- Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)