Білопілля
Білопі́лля — місто районного значення в Сумському районі Сумської області України. Центр Білопільської міської громади. Розташоване на річках Вир і Крига, за 44 км від обласного центру (Автошлях Р44). Населення становить 16 тис. (2020).
| Білопілля | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Сумська область | ||||||||
| Район | Сумський район | ||||||||
| Громада | Білопільська міська громада | ||||||||
| Рада | Білопільська міська рада | ||||||||
| Засноване | XI століття | ||||||||
| Перша згадка | 1672 | ||||||||
| Статус міста | від 1672 року | ||||||||
| Населення | ▼ 15 981 (01.01.2020)[2] | ||||||||
| - повне | ▼ 15 981 (01.01.2020)[2] | ||||||||
| Площа | 23,08 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 41800—810 | ||||||||
| Телефонний код | +380-5443 | ||||||||
| Координати | 51°08′46″ пн. ш. 34°18′19″ сх. д. / 51.14611° пн. ш. 34.30528° сх. д.Координати: 51°08′46″ пн. ш. 34°18′19″ сх. д. / 51.14611° пн. ш. 34.30528° сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 159 м | ||||||||
| Водойма | р. Вир, Крига | ||||||||
| Назва мешканців | білополя́нин білополя́нка білополя́ни | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Білопілля | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 45 км | ||||||||
| - залізницею | 49 км | ||||||||
| - автошляхами | 44,2 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - залізницею | 301 км | ||||||||
| - автошляхами | 314 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 41800, Сумська область, Сумський р-н, м. Білопілля, вул. Соборна, 68, | ||||||||
| Міський голова | Зарко Юрій Васильович | ||||||||
| |||||||||
Географія Редагувати
Місто Білопілля знаходиться на річці Вир, у місці впадання в неї річки Крига. Нижче за течією примикає до міста Ворожба.
На відстані до 2-х км розташовані села Гиріне, Коваленки, Омельченки, Воронівка, Янченки і Цимбалівка.
Через місто проходять автомобільні дороги Т 1908, Т 1904 і Т 1906. Залізнична станція на лінії Ворожба — Суми.
Історія Редагувати
Територія сучасного Білопілля була заселена ще у II—VI ст., про що свідчить виявлене поселення черняхівської культури. За часів Київської Русі виникло укріплене місто Вир, яке відігравало роль форпосту в боротьбі з кочівниками. Вперше Вир згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха під 1096 роком, але події, які там відображені, стосуються 1113 р. У 1239 р. місто спустошили й спалили монголо-татари. В середині XVI ст. у цій місцевості з'являються пости московської військової сторожі. Одну з них встановили на Вирському городищі. Існувала вона до 1571 року. У 1672 році на місті давнього Вира виникло нове поселення, яке нараховувало 1352 чол. Першу свою назву Крига поселення дістало від річки. Під цією назвою, що довго зберігалася в народі, воно згадується в літопису Самовидця за 1687 р. Другу назву — Білопілля — надали переселенці з однойменного містечка[3].
Білопілля було сотенним містечком Сумського козацького полку. Воно складалось з містечка з 9 вежами і острогу з 13 баштами. В 1678 р. тут нараховувалось 53 російських служивих людей та 1202 козаки. В 1681 році до Білопілля приписали три села Кригу (в посаді), Ворожбу (за 2 версти від міста) та Павлівку (за 5 верст від міста). 1683 року Білопільські землі було відмежовано від Путивльського повіту, а путивльців, які проживали в приписаних до Білопілля селах, виселили на р. Снагість. В 1696—1697 роках в Білопіллі та ближніх селах відбувся виступ козаків, яких путивльські поміщики включили до числа своїх селян. Виступи закінчилися лише після того, як білопільські поселенні одержали підтвердження свого козацького стану.
Майже 100 років своєї історії Білопілля розвивалось в умовах поєднання військової сторожової служби з землеробством і промислами. Тут щорічно відбувались 4 ярмарки, на які товари доставлялись з Путивля, Курська, Воронежа, Бєлгорода, Тули, Сум, Полтави.
Після скасування полкового устрою в 1765 році Білопілля стає центром комісарства, потім — повітовим центром (1780-1797), пізніше — заштатним містом Слобідсько-Української (з 1835 Харківської) губернії, районним центром (з 1923).
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР 1932—1933 та 1946–1947 роках. Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 2000 жителів міста[4].
7 жовтня 1941 року радянські війська відступили з міста.
Російське вторгнення Редагувати
Під час Російського вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року близько о 5:30 годині ранку було чутно вибухи на околицях міста[5]. Пізніше, на чергування патрулювання міста заступили групи місцевої Муніципальної варти. За словами міського голови Білопілля Юрія Зарка, ситуація в місті під контролем[5].
Економіка Редагувати
Промисловість Білопільського району була представлена 15 головними підприємствами машинобудівної, харчової, будівельної сфер. У Білопіллі діяли підприємства: ВАТ «Білопільський машинобудівний завод», який випускав технологічне обладнання для хлібопекарської і цукрової промисловості, сільгоспмашини; колективне підприємство «Білопільська меблева фабрика» випускало кухонні меблі; ЗАТ «Білопільський сирзавод», ВАТ «Білопільський завод продтоварів», ВАТ «Білопільський хлібозавод». Нині в райцентрі немає жодного діючого промислового підприємства, зокрема, хлібозавод було приватизовано, перепродано й знесено у 1997—2003 роках, а у 2006 році зупинено роботу сирзаводу. Нині район є сільськогосподарським.
Культура Редагувати
Пам'ятники Редагувати
- Пам'ятник Тарасу Шевченку — збудований у 2010 році в парку імені Шевченка.
- Пам'ятник Макаренку — один із перших в Україні. Знаходиться на в'їзді в місто.
- Меморіал «Алея Слави героям АТО» — відкрито у 2016 році.
- Пам'ятник жертвам голодоморів та політичних репресій — відкрито у 2010 році.[6]
Культурні заходи Редагувати
- День міста Білопілля — відзначається 21 вересня. У програмі: покладання квітів до меморіалу загиблим воїнам та вшануванням пам'яті визволителів міста, виступи артистів та місцевих колективів художньої самодіяльності, святкова торгівля, спортивні змагання та нічна дискотека.
- «Вирський град» — фестиваль історичної реконструкції, що уже 4 роки збирає представників клубів історичної реконструкції з усієї України. Турнір проходить у Старому парку на місці колишньої давньоруської фортеці Вир.
- День профспілок залізничників та День міста Ворожба — відзначається в першу неділю серпня у Ворожбі. До урочистостей оргкомітет розробляє спеціальну програму, що передбачає спортивні змагання, виступи самодіяльних колективів, запальні танці просто неба.
- «До Олеся — на гостину!» — щороку на початку грудня збираються в одне коло земляки, письменники, співаки, любителі поезії, всі, хто цінує творчість і особистість Олександра Івановича Кандиби, Олександра Олеся. У програмі: Олесеві читання, дні краєзнавства, години краєзнавства, літературні вечори, присвячені творчості Олеся, екскурсія до музею.
- Макаренківсько-шевченківські дні — низка заходів, які проходять в першу половину березня вже протягом 30 років. В ці дні вшановують учасників та переможців обласного етапу Всеукраїнського конкурсу «Учитель року», Всеукраїнських учнівських олімпіад, спортивних змагань; проведення виставок педагогічних напрацювань учителів, декоративно—ужиткового мистецтва, проведення районного конкурсу творчих робіт «Макаренко в моїй педагогічній долі», створення виставки світлин «Білопільщина — батьківщина А. С. Макаренка».[6]
Населення Редагувати
Чисельність населення Редагувати
| 1897 | 1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2020 |
|---|---|---|---|---|---|
| 15 215 | 17 256 | 19 806 | 19 746 | 18 384 | 15 981 |
Національний склад (2001) Редагувати
| українці | росіяни |
|---|---|
| 80 % | 17 % |
Розподіл населення за рідною мовою (2001) Редагувати
| українська мова | російська | циганська |
|---|---|---|
| 93,27 % | 5,58 % | 0,67 % |
Видатні люди Редагувати
Уродженцем Білопілля був М. О. Антонович (1835—1918) — філософ, просвітитель, критик. В Білопіллі, у сім'ї залізничника народився педагог і письменник А. С. Макаренко (1888—1939). Це батьківщина народного артиста СРСР Д. С. Антоновича (Будько; 1889—1975), тут же народилися поети Олександр Олесь (О. І. Кандиба, 1878—1944, діє його літературно-меморіальний музей) та Андрій Панів (1899—1937). В юності в Білопіллі разом з батьками жив художник К. С. Малевич. В Білопільській чоловічій гімназії працював етнограф і педагог, нагороджений Золотою пушкінською медаллю, М. М. Гальковський.
- Білоног Юрій Григорович — український легкоатлет (штовхання ядра), олімпійський чемпіон.
- Віктор Іванович Зарецький — видатний художник
- Гончаров Юрій Олегович (* 1969) — український правоохоронець
- Гордієнко Сергій Миколайович — майор Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Ковенко Михайло Микитович — відомий український військово-політичний діяч.[7]
- Макаренко Віталій Семенович — педагог та військовий діяч, брат педагога Антона Макаренко.
- Ніженець Анастасія Максимівна (1902—1992) — український літературознавець.
- Вассіан (Чудновський) (1805—1883) — єпископ Пермський і Верхотурский.
- Феогност (Пивоваров Феодор 1873—1921) — ієромонах, преподобно мученик.
- Іларіон (Прохоров), архієпи́скоп Пе́нзенський і Сара́нський (9 березня 1889, хутір Михайлівський — 27 січня 1973, м. Білопілля) — архієрей Російської православної церкви та її Українського екзархату.
- Куценко Сергій Іванович (1977—2022) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
- Ткачук Тетяна Євгенівна (* 1958) — український лікар, хірург-гінеколог вищої категорії, кандидат медичних наук, заслужений лікар України.
- Третяк Сергій Валерійович (* 1992) — український воїн, учасник російсько-української війни.
- Левицька Тамара Василівна (1916—1999) — вишивальниця.
- Величко Дмитро Олександрович (* 1989) — художник.
Галерея Редагувати
|
|
|
|---|---|---|
Пам'ятник жертвам голодомору
|
Автостанція «Білопілля»
|
Залізнична станція
Білопілля |
|
|
|
Братська могила радянських воїнів, партизанів та пам'ятник воїнам-землякам
|
Пам'ятник Тарасові Шевченку
|
Пам'ятник воїнам-афганцям
|
 |
 |
 |
Сторінки в мережі Редагувати
Галерея міста в Instagram — галерея міста в соціальній мережі Instagram
Білопільська міська рада [Архівовано 25 лютого 2021 у Wayback Machine.] — сайт Білопільської міської ради
КНП БМР "Білопільська Міська лікарня [Архівовано 1 квітня 2022 у Wayback Machine.] — Комунальне некомерційне підприємство Білопільської міської ради "Білопільська міська лікарня"
http://cpmd.info/ [Архівовано 23 червня 2021 у Wayback Machine.] — КНП "Білопільський Центр Первинної Медичної Допомоги"
Білопілля.City [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.] — міське інтернет-видання, запущене у серпні 2019 року колективом ТОВ "Меді-центр «Білопільщина» та Агенцією розвитку локальних медіа «Або».[8]
Примітки Редагувати
- ↑ Памятная книжка Харьковской губернии на 1862 год — С. 25.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
- ↑ Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — 432 с.
- ↑ Білопілля. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
- ↑ а б Військове вторгнення Росії в Україну: що відбувається на Сумщині. Тиждень перший. Онлайн. Суспільне. Новини (укр.). 3 березня 2022. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022.
- ↑ а б Гайда до Білопілля! Від давньоруської фортеці — до сучасного містечка. Білопілля.City (рос.). Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 22 січня 2020.
- ↑ Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 204 с. ISBN 966-8201-26-4
- ↑ Білопільщина стає відкритою світові: новий сайт Білопілля.City розповість про важливе і цікаве. Білопілля.City (рос.). Архів оригіналу за 12 грудня 2019. Процитовано 12 грудня 2019.
Джерела Редагувати
- Białopole, m. pow, sumski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 193. (пол.).— S. 193. (пол.)
- Сохань П. Від Виру до Білопілля / Павло Сохань // Земляки : альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип. 2. — Суми, 2005. — С. 156— 163 : фот. — ISBN 966-7164-51-9
Посилання Редагувати
- MyBLP — онлайн галерея міста
- Білопілля.City [Архівовано 12 грудня 2019 у Wayback Machine.] — інтернет-видання про життя міста, головні новини Білопілля
- Туристичний путівник Білопіллям [Архівовано 23 грудня 2019 у Wayback Machine.]: як доїхати, де зупинитися, як розважитись у місті
- О. Г. Бажан. БІЛОПІЛЛЯ [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 287. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- БІЛОПІЛЛЯ [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.] // ЕСУ
- Облікова картка[недоступне посилання з березня 2019]
- Неофіційний портал [Архівовано 4 листопада 2020 у Wayback Machine.]
- Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
- Cities & towns of Ukraine [Архівовано 21 червня 2013 у WebCite](англ.)(укр.)