Вир (притока Сейму)
Вир — річка в Україні, в межах Сумського району Сумської області. Ліва притока Сейму (басейн Дніпра).
| Вир | |
|---|---|
 | |
| 50°57′56″ пн. ш. 34°11′48″ сх. д. / 50.96561° пн. ш. 34.19672° сх. д. | |
| Витік | у селі Тучному |
| • координати | 50°57′56″ пн. ш. 34°11′48″ сх. д. / 50.96561° пн. ш. 34.19672° сх. д. |
| Гирло | Сейм |
| • координати | 51°13′43″ пн. ш. 34°08′51″ сх. д. / 51.2287° пн. ш. 34.1474° сх. д. |
| Басейн | басейн Десни |
| Країни: |  УкраїнаСумська область |
| Регіон | Сумська область |
| Довжина | 62 км |
| Площа басейну: | 1250 |
| Притоки: | Локня, Локняняка, Куянівка (ліві); Коршачина, Крига (права) |
 | |
Опис
ред.Довжина річки 62 км, площа басейну 1250 км². Долина трапецієподібна, асиметрична, завширшки до 4 км. Річище звивисте, завширшки у нижній течії від 10 до 17 м. Похил річки 0,39 м/км.
У XVI-на початку XVII століття вздовж Виру пролягав шлях, яким користувалася путивльська прикордонна сторожа. У місці впадіння Виру в Сейм розташовувалася Дороголивська переправа, навпроти якої у селі Нові Вирки стояла середньовічна фортеця. Після того маршрут йшов на південь лівим берегом Виру до місця злиття з річкою Крига, де поблизу тогочасної переправи розміщується городище літописного міста Вир. Наявність тут земляних укріплень забезпечувала умови для організації прикордонної сторожі. Далі шлях продовжувався суходолом до річки Псел.[1]
У річці поблизу сіл Старі Вирки, Нові Вирки, Бояро-Лежачі, Рижівка живуть червонокнижні хохулі руські[2].
Розташування
ред.Вир бере початок у селі Тучному. У витоку річка називалася Вирчик. Спершу тече на південний схід, від смт Миколаївки повертає на північ та (частково) північний схід, від села Вири тече переважно на північний захід (завдяки таким поворотам річка у плані нагадує величезний гак). Впадає до Сейму на північний захід від села Нові Вирки.
Основні притоки: Локня, Локняняка, Куянівка (ліві);
Коршачина, Крига (праві).
На річці — смт: Улянівка та Миколаївка, міста: Білопілля та Ворожба.
Річку перетинає автомобільна дорога Р61.
- Пригирлова частина річки розташована в межах Середньосеймського заказника.
Примітки
ред.- ↑ Осадчий С. М. Пам'ятки військової історії Північно-Західної Слобожанщини XVII ст. Монографія. [Архівовано 2 грудня 2016 у Wayback Machine.] — С. : Джерело, ФОП Литовченко Є. Б., 2011. — 346 с. — ISBN 978-966-8553-34-6.
- ↑ Через російську агресію можуть зникнути червонокнижні тварини, які збереглися лише на території Конотопщини. debaty.sumy.ua (ru-RU) . Процитовано 10 серпня 2024.
Джерела
ред.- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- «Каталог річок України». — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 95. — (№ 1592).
|
Це незавершена стаття про річку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |