Путивль

місто в Сумській області (Україна)

Пути́вль — місто в Конотопському районі Сумської області України. Колишній районний центр. Розташоване на історичному Посем'ї над річкою Сейм. У місті розвинута харчова промисловість та туристична галузь, є краєзнавчий музей. Віддаленість від залізниці (24 км) не сприяє його розвитку. Відстань до Сум становить 98 км (автошлях Р44). Населення міста у 2001 році становило 17 354 людини.

Путивль
Герб Путивля Прапор Путивля
Показник відстаней до міст (Глобус)
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область
Район Конотопський район
Громада Путивльська міська громада
Засноване 989
Перша згадка Путивль згадується у 1146, але сліди його заселення сягають 9 — 10 ст.
Статус міста від 1146 року
Населення 15 778 (01.01.2017)[1]
 - повне 15 778 (01.01.2017)[1]
Площа 10,51 км²[2]
Густота населення 1565 осіб/км²
Поштові індекси 41500—41505
Телефонний код +380-5442
Координати 51°20′11″ пн. ш. 33°51′47″ сх. д. / 51.33639° пн. ш. 33.86306° сх. д. / 51.33639; 33.86306Координати: 51°20′11″ пн. ш. 33°51′47″ сх. д. / 51.33639° пн. ш. 33.86306° сх. д. / 51.33639; 33.86306
Висота над рівнем моря 178 м
Водойма р. Сейм
Назва мешканців путивльча́нин, путивльча́нка, путивльча́ни
Міста-побратими Болгарія Козлодуй (Болгарія)
Відстань
Найближча залізнична станція Путивль
До станції 24 км
До обл./респ. центру
 - залізницею 82 км
 - автошляхами 98,4 км
До Києва
 - залізницею 292 км
 - автошляхами 306 км
Міська влада
Адреса 41500, Сумська обл., Конотопський р-н, м. Путивль, вул. Князя Володимира, 50
Вебсторінка Путивльська міськрада

CMNS: Путивль у Вікісховищі

Мапа
Путивль. Карта розташування: Україна
Путивль
Путивль
Путивль. Карта розташування: Сумська область
Путивль
Путивль
Путивль. Карта розташування: Конотопський район
Путивль
Путивль
Мапа

Географія ред.

Місто Путивль розташоване на правому березі річки Сейм, на відстані 96 км від обласного центру. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці (Любка) і заболочені озера. Через місто проходять автомобільні дороги Р44, Т 1911, Т 1920, Т 1921 та Т 1922.

Назва ред.

Можливо місто назвали в честь його засновника, який носив ім'я Путим, або Путив, Путислав, Путимир, Путимисл… Можлива також версія, що свою назву місто отримало від слова путь, оскільки Путивль належав до числа населених пунктів, розташованих на шляху «з варяг у греки». Також назву виводять із гідроніма Путивлька, у значенні "діал. проточна вода", "течія".[3] Також в місті є джерело-криниця Путимка, де в давнину за легендами витікала річка з такою ж назвою.[4]

Раніше також згадувався як Путивель[5][6].

Історія ред.

 
Сільська дівчина, 1904, Прокудін-Горський

Перша згадка про Путивль датується 1146 роком в Іпатіївському літописі, у зв'язку з міжусобною війною новгород-сіверських князів Святослава II та Ігоря Ольговичів з чернігівськими князями Володимиром II та Ізясловом Давидовичем. Проте сліди його заселення сягають IX —X століть.

У другій половині XII століття та на початку XIII століття місто було центром удільного князівства, яким правили путивльські князі — одна із гілок чернігівських князів. Розташований на перехресті торговельних шляхів, Путивль відігравав важливу роль та був однією з фортець, що захищали Київську Русь від половців.

Путивль оспіваний у «Слові о полку Ігоревім». Саме тут, у Путивлі, Ярославна очікувала звісток про похід свого чоловіка Ігоря Святославовича «в поле незнаемое, половецкое». 1186 році Путивльська фортеця була безуспішно обложена половцями.

Від середини XIV століття до 1500 року Путивль входив до складу Великого князівства Литовського. Путивль згадується у переліку руських міст далеких і близьких кінця XIV століття як «київське» місто[7]. У 15001721 роках — Московського князівства, згодом, від 1547 року — Московського царства.

27 листопада 1604 року містяни Путивля підняли повстання проти московської залоги окольничого Михайла Михайловича Салтикова і перейшли на сторону українсько-польського війська, яке 20 червня 1605 року захопило Москву.[8]

У 1721—1917 роках Путивль перебував у складі Російської імперії та був центром Путивльського повіту Бєлгородської, а згодом Курської губерній.

 
Могила Базими Г. Я. — колишнього начальника штабу партизанського з'єднання Ковпака

1905 року в Путивльському повіті відбувалися селянські заворушення, які жорстоко придушила царська влада. У березні 1918 року місто захопили німецькі війська, а з грудня того ж року в ньому стояло військо УНР під командуванням С. Петлюри. Через два місяці його захопили денікінці, які наступали на Київ. У листопаді 1919 року в Путивль окупували червоні. 1926 року Путивль відійшов до складу УРСР і став райцентром Конотопської округи. Про історію стародавнього Путивля розповідають експонати районного краєзнавчого музею. Зокрема, серед багатьох цікавих речей є шафа, що належала гетьману Іванові Мазепі п- бароковий витвір німецьких майстрів XVII століття. У будинку музею, зведеному на початку XX ст., містився партизанський штаб з'єднання, яким командував колишній голова Путивльської міської ради Сидір Ковпак (18871967). Саме з Путивля партизани С. Ковпака і С. Руднєва вирушили у рейд по тилах німців аж до Карпат, який завершився наприкінці 1943 року. Місцем дислокації партизанів був величезний Спадщанський ліс, в якому й досі зберігається партизанська землянка як пам'ять про ті роки.

16 жовтня 1925 року Путивль було передано із складу РРФСР до УСРР. У 1920—1930-х роках Путивльський район був автономним російським національним районом у складі УРСР.[9] У побуті говорять на путивльському діалекті курсько-орловскої групи говорів південноросійського наріччя. Населення — 29 723 осіб, у тому числі міське населення — 16,4 тис. осіб, сільське — 13,3 тис. осіб.

Російське вторгнення ред.

Орієнтовно о 16:40 24 лютого 2022 року силами ЗСУ в районі Путивля було зупинено наступ танків противника[10]

Населення ред.

Національний склад ред.

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[11]:

Національність Відсоток
українці 50,52 %
росіяни 48,52 %
інші/не вказали 0,96 %

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[12][13]:

Мова Відсоток
українська 36,85 %
російська 62,86 %
інші/не вказали 0,29 %

Економіка ред.

  • Птахопідприємство «Натон». Вирощує угорську птицю кросу ХайЛайн коричневий. Однак у перспективі хоче збільшити асортимент продукції шляхом посадки білої птиці, тому що на ринку попит має як коричневе яйце, так і біле.[14]
  • ПП «Прибормашсервіс».
  • ТОВ «Путивль-хліб».
  • ТОВ «Колос».
  • ППП «Сейм» [Архівовано 2 листопада 2020 у Wayback Machine.]

Освіта і культура ред.

У місті розташований Державний історико-культурний заповідник, який складається з 44 об'єктів нерухомої культурної спадщини. Об'єкти, що знаходяться власне в місті: краєзнавчий музей, Святодухівський монастир, Церква Миколи Козацького, Городок та інші.

Релігія ред.

Докладніше: Храми Путивля

Пам'ятки ред.

У Путивлі збереглися пам'ятки кам'яної архітектури XVII — XVIII ст.:

 
Пам'ятник княгині Ярославні (дитинець міста)
  • Спасо-Преображенський собор (1617-?) з каплицею (середина XVII століття), твір російської архітектури (українські елементи помітні тільки у різьбі іконостасу, що зроблений в традиційному для Росії «тябловому» стилі) і надбрамна церква з дзвіницею (1693—1697 рр.).

Уплив традицій українського дерев'яного будівництва позначений на двоповерховій трипільній, одноверхій церкві Миколи Козацького (1735—1737 рр.) із дзвіницею над притвором (1770-ті рр.) та на Воскресенській церкві (1758 р., не збереглась) типу трапезної у центрі міста.

З інших пам'яток XVII — XVIII століть:

  • цінна скульптура «Христа в темниці»;
  • ікони місцевих майстрів, гаптоване золотом і сріблом на білому атласі зображення Богоматері і празників та плащаниця (1666 р.);
  • мист. оправи євангелій;
  • дзвін «Самодзвон».

Під час розкопів городища у 1950 — 1960-х років відкрито рештки фундаментів, мабуть, Вознесенської церкви, що була споруджена у кінці XII — початку XIII століть та рештки валів з XII століття.

У місті збереглося багато житлових та громадських споруд 19 — початку 20 століття.

Пам'ятки цивільної архітектури:

  • Будинок, у якому мешкав історик Рябінін І. М. (1-а половина ХІХ століття);
  • Будинок, у якому мешкав фотограф Фесик Я. (кінець ХІХ століття);
  • Будинок графа Головіна (ХІХ століття);
  • Будинок земської управи (тепер міська рада, 1878-81);
  • Будинок купця Брежнєва (ХІХ століття);
  • Будинок Черепова А. (тепер краєзнавчий музей, 1914);
  • Будинок церковного притчу Покровської двухрамської церкви (1865);
  • Курдюмовська богадільня (ХІХ століття);
  • Магазин купця Брянцева (1910);
  • Ремісниче училище Маклакова М. (тепер Путивльський коледж Сумського національного аграрного університету, 1886);
  • Садиба генерала Косинського (1906-10);
  • Садиба поміщика Єфремова (1824-36);
  • Торгові ряди купців Пономарьових (ХІХ століття);
  • Водогінна вежа (початок ХХ століття).

Цікаві факти ред.

  • Староукраїнський сорт яблук Путивка очевидно утворений від назви міста Путивль.[15]

Транспорт ред.

 
Автостанція «Путивль»

Автобусна система міського транспорту в місті представлена єдиним маршрутом, що дозволяє вранці городянам дістатись до роботи та навчальних закладів.[16] Автобус курсує від місцевого РЕМу, через Райагробуд, центр та ПТУ до Прудів і в зворотному напрямку. Рейс триває півгодини. Розклад руху з 7:00 до 17:00. У вихідні та святкові дні графік роботи залежить від потреб пасажирів у транспорті.

Відомі люди ред.

Народилися ред.

Мешкали ред.

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Путивль Путивльського району Сумської області»
  3. Беценко Тетяна. Древнє місто Путивль і його назва
  4. У Путивлі проведуть народний суботник біля криниці Путимки
  5. Адміністративна карта Української Соціалістичної Радянської Республіки. Територіальний поділ при трьохступеневій системі врядування. Адміністративні межі на 1 березня 1927 року. Мірило 1:1.250.000. ‒ М.: Видання Народного Комісаріату Внутрішніх Справ УСРР та Державного Видавництва України, [1927].
  6. Адміністративна карта Української Соціялістичної Радянської Республіки. Територіяльний поділ за обласною системою врядування. Адміністративні межі на 20 березня 1932 р. [Варіянт 1]. — Х., 1932.
  7. Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — Москва-Ленинград : Издательство Академии Наук СССР, 1950. — С. 475-477.
  8. Похід на Москву / П. Блавацький. — Київ: Видавець Корбуш, 2020. — 208 с. — ISBN 978-966-2955-49-1.
  9. Адміністративно-територіальний поділ УСРС. За станом на 1 грудня 1933 року. — Харків: Видавництво ВУЦВК «Радянське будівництво і права», 1933. — 176 с
  10. Військове вторгнення Росії в Україну: що відбувається на Сумщині. Тиждень перший. Онлайн. Суспільне. Новини (укр.). 3 березня 2022. Архів оригіналу за 3 березня 2022. Процитовано 3 березня 2022. 
  11. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  12. Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  13. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  14. Сумська птахоферма збільшить поголів'я курей до 190 тис. голів. Архів оригіналу за 15 червня 2019. Процитовано 13 квітня 2019. 
  15. ПУТИВКА — ЕТИМОЛОГІЯ
  16. (рос.) Міський портал Путивля [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.].
  17. LLC, Hulu. У Харкові відкрили меморіальну дошку Олександрові Мещанінову. https://www.city.kharkov.ua/ (укр.). Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 26 грудня 2019. 

Джерела та література ред.

Посилання ред.