Ворожба

місто в Сумській області (Україна)
(Перенаправлено з Ворожба (місто))

Ворожба́ (МФА[ʋoroˈʒbɑ] ( прослухати)) — місто районного підпорядкування в Сумському районі Сумської області. Розташоване на лівому березі річки Вир, за 3 км на північний захід від міста Білопілля. Відстань до облцентру становить близько 53 км і проходить автошляхом Р44.

Ворожба
Герб Ворожби Прапор Ворожби
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район Сумський район
Громада Ворожбянська міська громада
Код КОАТУУ: 5920610300
Засноване 1894
Статус міста з 1959 року
Населення 7138 (01.01.2017)[1]
Площа 14,8 км²
Поштові індекси 41811—815
Телефонний код +380-5443
Координати 51°10′17″ пн. ш. 34°13′41″ сх. д. / 51.17139° пн. ш. 34.22806° сх. д. / 51.17139; 34.22806Координати: 51°10′17″ пн. ш. 34°13′41″ сх. д. / 51.17139° пн. ш. 34.22806° сх. д. / 51.17139; 34.22806
Висота над рівнем моря 151 м
Водойма річка Вир
Назва мешканців ворожбя́нин, ворожбя́нка, ворожбя́ни
Відстань
Найближча залізнична станція Ворожба
До обл./респ. центру
 - фізична 45 км
 - залізницею 54 км
 - автошляхами 53,9 км
До Києва
 - залізницею 296 км
 - автошляхами 318 км
Міська влада
Рада Ворожбянська міська рада
Адреса 41811, Сумська область, Сумський р-н, м. Ворожба, вул. Богдана Хмельницького, 8
Вебсторінка Ворожбянська міськрада
Міський голова Дружченко Андрій Вікторович

Ворожба у Вікісховищі

Карта
Ворожба. Карта розташування: Україна
Ворожба
Ворожба
Ворожба. Карта розташування: Сумська область
Ворожба
Ворожба
Мапа

Географія

ред.

Місто Ворожба знаходиться на лівому березі річки Вир, вище за течією примикає місто Білопілля, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Старі Вирки. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Великий залізничний вузол, станція Ворожба. Через місто проходить автомобільна дорога Т 1908.

Історія міста і станції

ред.
 
Шлях у Ворожбі на початку XX століття

Селище Ворожба засноване на територіях колишньої Білопільської сотні Сумського слобідського полку. З кінця XIX століття перетворилося на великий залізничний вузол.

  • З 1894 року вступила в експлуатацію вузькоколійна залізниця Ворожба — Хутір-Михайлівський (нині Дружба), яку в 1915 році перебудували на широку колію. Акціонерне товариство Московсько-Києво-Воронезької залізниці на початку 90-х років побудувало на Ворожбянському вузлі паровозо-вагонні майстерні. Економічне значення вузла зростало. Вивозився, головним чином хліб, довозилися вугілля матеріали, сіль тощо.
  • У 1888 році на кошти Харківсько-Миколаївської та Курсько-Київської залізниць, збудована нова будівля вокзалу станції Ворожба. За проєктом київського архітектора Миколи Юргенса, яка збереглася до нашого часу. Останній поточний ремонт вокзалу був здійснений у 1998 році.
  • Після ліквідації УНР на ворожбянському залізничному вузлі почалися відновні роботи. Проводилися вони в тяжких умовах. Але, попри це, вже в кінці відновного періоду залізничний вузол працював на повну потужність. Тут приймалося і звідси відправлялося вантажів більше, ніж в 1913 році. Так, протягом 1925—1926 років на станцію прибуло 18,4 тис. т вантажів, а було відправлене —41,4 тис. т.
  • Вокзал станції Ворожба за обсягом виконуваної роботи віднесений до ІІІ класу, а за умовами процесу утворення пасажиропотоку є транзитним. Із вокзалу станції можна виїхати на два напрямки — Київ та Харків. За добу в середньому протягом року із вокзалу вирушає 450 пасажирів. Станція Ворожба — дільнична, за обсягом виконуваної роботи віднесена до I класу, і наразі є міждержавною передаточною станцією на Московську залізницю.
  • Наприкінці XIX та на початку XX століть на лінії Ворожба — Київ споруджені станції: Путивль, Грузьке, Конотоп, Бахмач, Плиски, Крути, Ніжин, Носовка, Кобижчі, Бобровиці, Бобрик і Київ. У бік Курська: Волфине, Глушково, Корнєво, Колонтаївка, Артаково, Льгов, Лукашовка, Дьяконово і Курськ. Зазначення залізничної станції Ворожба, яка через деякий час стала вузловою, зростало. Становлення і розвиток станції Ворожба зробили суттєві зміни в розвиток економіки краю. До проведення Курсько-Київської залізниці Білопілля служило місцем збору борошна, жита вівса. Житнє борошно із довколишніх міст розходилось частково по Сумському і Лебединському повітах, на місцеві винокурні заводи та відправлялося в місто Глухів Чернігівської губернії. За ними приїздили із-за Десни, Великоросії. Пшеничне борошно і овес направлялось також на Північний Захід — в Чернігівську, Вітебську губернії. Частина вівса знаходила собі збут ще в Кременчуці, а жито — на Дону.
 
Залізничний вокзал (26 січня 2010 року)
  • Після проведення Курсько-Київської залізниці характер і обсяг торгівлі міста Білопілля змінився. Якщо раніше торгівля йшла з Глуховом, а звідти — за Десну й далі, то тепер із Білопілля продукція вирушала по Курсько-Київській залізниці. Основна маса зерна експортувалася за кордон — у Прусію.

Загальний розвиток капіталізму в Росії і, як одна із складових цього процесу — інтенсивне залізничне будівництво, призвели до значних змін залізничного вузла Ворожба. Навколо станції росло залізничне селище. В 1887 р. в ньому налічувалося 557 чол. Незрівнянно збільшувались пасажирські перевезення. Нагально постало питання про будівництво приміщення нового вокзалу. Наприкінці XIX ст. розпочалось його спорудження, а вже влітку 1898 р. новий вокзал станції Ворожба освятили й урочисто відкрили.

  • Вокзал збудований за проєктом архітектора Юргенца. Будівля вокзалу мала два фасади: східний і західний. В одному крилі вокзалу розміщувався зал очікування, в іншому — ресторан.
  • В крайній правій частині східного фасаду розташовані технічний відділ та митний пост. В крайній лівій частині західного фасаду розташовані кабінети начальника станції, заступника начальника станції, чергового по вокзалу, бухгалтерія та зал проведення планових інструктажів. В центральній частині вокзалу розташовані квиткові каси та відділення ЕКСПРЕСбанку. З усього видно що автор проєкту, архітектор Юргенц намагався створити споруду з перспективою на майбутнє, що не тільки тодішнім, а й прийдешнім поколінням було тут зручно, комфортно. Зараз цей чудовий архітектурний витвір є окрасою міста і посідає чільне місце вокзалів України.
  • Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
  • З вересня 2023 року місто зазнає постійних обстрілів з боку російської Федерації.

Населення

ред.

Чисельність

ред.
1959 1979 1989 2001 2016
10 826 9388 9811 8384 7198

Національний склад

ред.

Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[2]:

Національність Відсоток
українці 90,95%
росіяни 7,56%
роми 0,90%
білоруси 0,13%
інші/не вказали 0,46%

Мова

ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3][4]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 7 712 92,08%
Російська 592 7,07%
Ромська 32 0,38%
Білоруська 4 0,05%
Німецька 1 0,01%
Інші/Не вказали 34 0,41%
Разом 8 375 100%

Постаті

ред.
 
Братська могила загиблих у Другій світовій війні

Уродженці

ред.

Поховані

ред.

Примітки

ред.
  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  3. Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
  4. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання

ред.

Джерела та література

ред.