Ворожба
Ворожба́ (МФА: [ʋoroˈʒbɑ] ( прослухати)) — місто районного підпорядкування в Сумському районі Сумської області. Розташоване на лівому березі річки Вир, за 3 км на північний захід від міста Білопілля. Відстань до облцентру становить близько 53 км і проходить автошляхом Р44.
Ворожба | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
Основні дані | |||||||||
Країна | Україна | ||||||||
Область | Сумська область | ||||||||
Район | Сумський район | ||||||||
Громада | Ворожбянська міська громада | ||||||||
Код КОАТУУ: | 5920610300 | ||||||||
Засноване | 1894 | ||||||||
Статус міста | з 1959 року | ||||||||
Населення | ▼ 7138 (01.01.2017)[1] | ||||||||
Площа | 14,8 км² | ||||||||
Поштові індекси | 41811—815 | ||||||||
Телефонний код | +380-5443 | ||||||||
Координати | 51°10′17″ пн. ш. 34°13′41″ сх. д. / 51.17139° пн. ш. 34.22806° сх. д.Координати: 51°10′17″ пн. ш. 34°13′41″ сх. д. / 51.17139° пн. ш. 34.22806° сх. д. | ||||||||
Висота над рівнем моря | 151 м | ||||||||
Водойма | річка Вир | ||||||||
Назва мешканців | ворожбя́нин, ворожбя́нка, ворожбя́ни | ||||||||
Відстань | |||||||||
Найближча залізнична станція | Ворожба | ||||||||
До обл./респ. центру | |||||||||
- фізична | 45 км | ||||||||
- залізницею | 54 км | ||||||||
- автошляхами | 53,9 км | ||||||||
До Києва | |||||||||
- залізницею | 296 км | ||||||||
- автошляхами | 318 км | ||||||||
Міська влада | |||||||||
Рада | Ворожбянська міська рада | ||||||||
Адреса | 41811, Сумська область, Сумський р-н, м. Ворожба, вул. Богдана Хмельницького, 8 | ||||||||
Вебсторінка | Ворожбянська міськрада | ||||||||
Міський голова | Дружченко Андрій Вікторович | ||||||||
Ворожба у Вікісховищі
|
Географія ред.
Місто Ворожба знаходиться на лівому березі річки Вир, вище за течією примикає місто Білопілля, нижче за течією на відстані 1,5 км розташоване село Старі Вирки. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Великий залізничний вузол, станція Ворожба. Через місто проходить автомобільна дорога Т 1908.
Історія міста і станції ред.
Селище Ворожба засноване на територіях колишньої Білопільської сотні Сумського слобідського полку. З кінця XIX століття перетворилося на великий залізничний вузол.
- З 1894 року вступила в експлуатацію вузькоколійна залізниця Ворожба — Хутір-Михайлівський (нині Дружба), яку в 1915 році перебудували на широку колію. Акціонерне товариство Московсько-Києво-Воронезької залізниці на початку 90-х років побудувало на Ворожбянському вузлі паровозо-вагонні майстерні. Економічне значення вузла зростало. Вивозився, головним чином хліб, довозилися вугілля матеріали, сіль тощо.
- У 1888 році на кошти Харківсько-Миколаївської та Курсько-Київської залізниць, збудована нова будівля вокзалу станції Ворожба. За проєктом київського архітектора Миколи Юргенса, яка збереглася до нашого часу. Останній поточний ремонт вокзалу був здійснений у 1998 році.
- Після ліквідації УНР на ворожбянському залізничному вузлі почалися відновні роботи. Проводилися вони в тяжких умовах. Але, попри це, вже в кінці відновного періоду залізничний вузол працював на повну потужність. Тут приймалося і звідси відправлялося вантажів більше, ніж в 1913 році. Так, протягом 1925—1926 років на станцію прибуло 18,4 тис. т вантажів, а було відправлене —41,4 тис. т.
- Вокзал станції Ворожба за обсягом виконуваної роботи віднесений до ІІІ класу, а за умовами процесу утворення пасажиропотоку є транзитним. Із вокзалу станції можна виїхати на два напрямки — Київ та Харків. За добу в середньому протягом року із вокзалу вирушає 450 пасажирів. Станція Ворожба — дільнична, за обсягом виконуваної роботи віднесена до I класу, і наразі є міждержавною передаточною станцією на Московську залізницю.
- Наприкінці XIX та на початку XX століть на лінії Ворожба — Київ споруджені станції: Путивль, Грузьке, Конотоп, Бахмач, Плиски, Крути, Ніжин, Носовка, Кобижчі, Бобровиці, Бобрик і Київ. У бік Курська: Волфине, Глушково, Корнєво, Колонтаївка, Артаково, Льгов, Лукашовка, Дьяконово і Курськ. Зазначення залізничної станції Ворожба, яка через деякий час стала вузловою, зростало. Становлення і розвиток станції Ворожба зробили суттєві зміни в розвиток економіки краю. До проведення Курсько-Київської залізниці Білопілля служило місцем збору борошна, жита вівса. Житнє борошно із довколишніх міст розходилось частково по Сумському і Лебединському повітах, на місцеві винокурні заводи та відправлялося в місто Глухів Чернігівської губернії. За ними приїздили із-за Десни, Великоросії. Пшеничне борошно і овес направлялось також на Північний Захід — в Чернігівську, Вітебську губернії. Частина вівса знаходила собі збут ще в Кременчуці, а жито — на Дону.
- Після проведення Курсько-Київської залізниці характер і обсяг торгівлі міста Білопілля змінився. Якщо раніше торгівля йшла з Глуховом, а звідти — за Десну й далі, то тепер із Білопілля продукція вирушала по Курсько-Київській залізниці. Основна маса зерна експортувалася за кордон — у Прусію.
Загальний розвиток капіталізму в Росії і, як одна із складових цього процесу — інтенсивне залізничне будівництво, призвели до значних змін залізничного вузла Ворожба. Навколо станції росло залізничне селище. В 1887 р. в ньому налічувалося 557 чол. Незрівнянно збільшувались пасажирські перевезення. Нагально постало питання про будівництво приміщення нового вокзалу. Наприкінці XIX ст. розпочалось його спорудження, а вже влітку 1898 р. новий вокзал станції Ворожба освятили й урочисто відкрили.
- Вокзал збудований за проєктом архітектора Юргенца. Будівля вокзалу мала два фасади: східний і західний. В одному крилі вокзалу розміщувався зал очікування, в іншому — ресторан.
- В крайній правій частині східного фасаду розташовані технічний відділ та митний пост. В крайній лівій частині західного фасаду розташовані кабінети начальника станції, заступника начальника станції, чергового по вокзалу, бухгалтерія та зал проведення планових інструктажів. В центральній частині вокзалу розташовані квиткові каси та відділення ЕКСПРЕСбанку. З усього видно що автор проєкту, архітектор Юргенц намагався створити споруду з перспективою на майбутнє, що не тільки тодішнім, а й прийдешнім поколінням було тут зручно, комфортно. Зараз цей чудовий архітектурний витвір є окрасою міста і посідає чільне місце вокзалів України.
- Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР 1932—1933 та 1946–1947 роках.
- З вересня 2023 року місто зазнає постійних обстрілів з боку російської Федерації.
Населення ред.
Чисельність ред.
1959 | 1979 | 1989 | 2001 | 2016 |
---|---|---|---|---|
10 826 | 9388 | 9811 | 8384 | 7198 |
Національний склад ред.
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року[2]:
Національність | Відсоток |
---|---|
українці | 90,95 % |
росіяни | 7,56 % |
інші/не вказали | 1,49 % |
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3][4]:
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 92,08 % |
російська | 7,07 % |
інші/не вказали | 0,85 % |
Постаті ред.
Уродженці ред.
- Галицький Микола Миколайович — старший сержант Державної прикордонної служби України, відзначився під час російського вторгнення в Україну.
- Науменко Олександр Анатолійович — радянський і російський оперний співак (бас) українського походження, соліст Великого театру РФ, Народний артист Росії.
- Сиротенко Олександр Іванович — український маляр.
- Таранченко Юрій Федорович — український диригент і педагог; заслужений артист УРСР.
- Штангеєва Надія Іванівна — український фахівець у галузі технології цукру.
Поховані ред.
- Руслан Батраченко, сержант ЗСУ, загинув у боях за Іловайськ.
- Олег Костюк, солдат ЗСУ, загинув у боях за Піски.
Примітки ред.
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ Національний склад міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
- ↑ Рідна мова населення міст України за переписом 2001 року — datatowel.in.ua
Посилання ред.
- Облікова картка[недоступне посилання з червня 2019]
- Worożba (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 5. (пол.)
- Банк даних Державної служби статистики України [Архівовано 31 липня 2014 у Wayback Machine.](укр.)
- Cities & towns of Ukraine [Архівовано 21 червня 2013 у WebCite](англ.)(укр.)
Джерела та література ред.
- О. Г. Бажан. Ворожба [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 632. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- М. І. Усенко. Ворожба [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.