Ворожба (станція)

станція

Ворожба́ — вузлова дільнична залізнична станція 2-го класу Конотопської дирекції Південно-західної залізниці. Розташована в однойменному місті Ворожба Сумської області.

Ворожба
Конотопська дирекція
Південно-Західна залізниця
станція
Станція Ворожба. Вокзал і сумський парк.jpg
Вигляд на вокзал станції Ворожба та сумський парк
Розташування
Розташування Україна Україна
Адреса Ворожба
Координати 51°10′12″ пн. ш. 34°13′28″ сх. д. / 51.17020000002777635° пн. ш. 34.22460000002777747° сх. д. / 51.17020000002777635; 34.22460000002777747Координати: 51°10′12″ пн. ш. 34°13′28″ сх. д. / 51.17020000002777635° пн. ш. 34.22460000002777747° сх. д. / 51.17020000002777635; 34.22460000002777747
Структура
Структура Конотопська дирекція
Платформ 3
Тип платформ бічні та острівні
Колій 6 пасажирських та 3 вантажні
Послуги
Транспортні Залізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Оформлення багажу Камера схову
Супутні Автобус Таксі Кафе Аптека Ресторан Таксофон
Історія
Відкрито 1868 (154 роки)
Електрифіковано 2010 (~25 кв)
Будівля
Поверхів 2
Інша інформація
Власник Південно-Західна залізниця
Оператор Укрзалізниця
Код ЄМР (АСУЗТ) 329302
Код Експрес-3 2200050
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Конотоп 74,4 км
Харків-Пасажирський 404 км
Управління залізниці (Київ-Пасажирський) 296 км
Мапа
Ворожба на Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

Станція відкрита у 1868 році.

З 1894 року введена в експлуатацію вузькоколійна залізниця Ворожба — Середина-Буда (нині — станція Зернове), яку у 1915 році перебудували на широку колію. Акціонерне товариство Московсько-Києво-Воронезької залізниці на початку 1890-х років побудувало на Ворожбянському вузлі паровозо-вагонні майстерні. Економічне значення вузла зростало. Вивозився, головним чином хліб, доставлялося вугілля, низка будівельних матеріалів, сіль тощо.

Наприкінці XIX — початку XX століть на лінії Ворожба — Київ відкриті станції: Путивль, Грузьке, Конотоп, Бахмач, Плиски, Крути, Ніжин, Носівка, Кобижчі, Бобровиці, Бобрик. У напрямку Курська: Волфине, Глушково, Корнєво, Колонтаївка, Артаково, Льгов, Лукашовка, Дьяконово та Курськ.

Значення залізничної станції Ворожба, яка через деякий час стала вузловою, зростало. Становлення і розвиток станції Ворожба внесли суттєві зміни в розвиток економіки краю. До прокладання Курсько-Київської залізниці Білопілля служило місцем збору борошна, жита вівса. Житнє борошно із довколишніх міст розходилось частково по Сумському і Лебединському повітах, на місцеві винокурні заводи та відправлялося в місто Глухів Чернігівської губернії. За ними приїздили із-за Десни, Великоросії. Пшеничне борошно і овес направлялось також на Північний Захід — в Чернігівську, Вітебську губернії. Частина вівса знаходила собі збут ще в Кременчуці, а жито — на Дону.

Після проведення Курсько-Київської залізниці характер і обсяг торгівлі міста Білопілля змінився. Якщо раніше торгівля йшла з Глуховом, а звідти — за Десну й далі, то тепер із Білопілля продукція відправлялася Курсько-Київською залізницею. Основна маса зерна експортувалася за кордон — у Прусію.

Інтенсивне залізничне будівництво, призвели до значних змін залізничного вузла Ворожба. Навколо станції росло залізничне селище. У 1887 році в ньому налічувалося 557 чол.

26 листопада 1888 року відкрито рух поїздів на ділянці Ворожба — Курськ Курсько-Київської залізниці[1]. Незрівнянно збільшувались пасажирські перевезення. Нагально постало питання про будівництво приміщення нового вокзалу. Наприкінці XIX століття розпочалось його спорудження, а вже влітку 1898 році новий вокзал станції Ворожба освятили й урочисто відкрили.

Після ліквідації УНР на ворожбянському залізничному вузлі почалися відновні роботи. Проводилися вони в тяжких умовах. Проте, попри це, вже наприкінці відновного періоду залізничний вузол працював на повну потужність. Тут приймалося і звідси відправлялося вантажів більше, ніж у 1913 році. Впродовж 1925—1926 років до станції надійшло 18,4 тис. т вантажів, а було відправлене — 41,4 тис. т.

Вокзал станції Ворожба за обсягом виконуваної роботи віднесений до 3-го класу, а за умовами процесу утворення пасажиропотоку є транзитним. З вокзалу станції є можливість дістатися у київському та харківському напрямками. За добу в середньому протягом року із вокзалу відправляється 450 пасажирів.

Станція Ворожба — дільнична, за обсягом виконуваної роботи віднесена до 2-го класу, і є міждержавною передатною станцією на Московську залізницю.

Наприкінці 2009 року почалися активні роботи з електрифікації дільниці Конотоп — Ворожба.

17 червня 2010 року станція електрифікована змінним струмом, також урочисто відкрито після реконструкції вокзал станції Ворожба, що збудований ще у 1888 року. На станції було введено в дію тимчасову пересувну тягову підстанцію, в майбутньому планується будівництво стаціонарної[2].

ВокзалРедагувати

У 1888 році на кошти Харківсько-Миколаївської та Курсько-Київської залізниць, збудована нова будівля вокзалу станції Ворожба. За проєктом київського архітектора Миколи Юргенса, яка збереглася до нашого часу. Будівля вокзалу має два фасади: східний та західний. В одному крилі вокзалу розміщувався зал чекання, в іншому — ресторан. В крайній правій частині східного фасаду розташовані технічний відділ та митний пост. В крайній лівій частині західного фасаду розташовані кабінети начальника станції, заступника начальника станції, чергового по вокзалу, бухгалтерія та зала проведення планових інструктажів. В центральній частині вокзалу розташовані квиткові каси та відділення «ЕкпресБанку». З усього видно що автор проєкту, архітектор Юргенц намагався створити споруду з перспективою на майбутнє, що не тільки тодішнім, а й прийдешнім поколінням було тут зручно, комфортно. Зараз цей чудовий архітектурний витвір є окрасою міста і посідає чільне місце вокзалів України.

Останній поточний ремонт будівлі вокзалу був здійснений у 1998 році.

Пасажирське сполученняРедагувати

По станції Ворожба-Пасажирська зупиняються всі пасажирські поїзди далекого та приміського сполучення, у тому числі поїзд категорії Інтерсіті «Столичний експрес»:

Пасажирські поїзди далекого сполучення по станції Ворожба
Маршрут сполучення Періодичність курсування
21/22 «Вечірні зорі» Харків — Трускавець Через день
46/45 Лисичанськ — Ужгород Щоденно
100/99 Мінськ — Запоріжжя, Новоолексіївка* Скасований з березня 2020 року. Раніше курсував через день, з червня по вересень — щоденно.
123/124 Костянтинівка — Київ Скасований з березня 2020 року
143/144 Харків — Санкт-Петербург Скасований з березня 2020 року. Раніше курсував через день.
236/235 Харків — Ужгород За вказівкою.
327/328 Зернове — Суми Скасований. Курсував по вівторках, п'ятницях, неділях
329/330 Шостка — Суми Скасований. Курсував по понеділках, середах, четвергах та суботах
775/776
«Столичний експрес»
Харків — Київ Скасований
779/780
«Столичний експрес»
Суми — Київ Щоденно
817/818
«Регіональний експрес»
Ворожба — Фастів Щоденно
885/886
«Слобожанський експрес»
Харків — Ворожба Призначений з 21 грудня 2021 року

Примітка: Зірочкою позначено поїзд, який курсує під час літнього періоду до станції Новоолексіївка.

З актуальним розкладом руху пасажирських поїздів по станції Ворожба є можливість дізнатися на офіційному вебсайті ПАТ «Укрзалізниця»[3].

З червня 2010 року курсує електропоїзд підвищеного комфорту № 818/817 Київ  — Ворожба. Завдяки електротязі час руху поїздів з Ворожби до Києва скоротився приблизно на півгодини.

З 21 грудня 2021 року призначений регіональний поїзд «Слобожанський експрес» сполученням Харків — Ворожба, який сполучає східні регіони України[4].

До 2013 —2014 років через станцію Ворожба курсували пасажирські поїзди у напрямках:

Скасовані пасажирські поїзди далекого сполучення
Маршрут сполучення
88/87 Київ — Луганськ
118/117 Москва — Суми
135/136 Євпаторія — Мінськ
348/347 Санкт-Петербург — Маріуполь
375/374 Харків — Брянськ
331/332 Київ — Воронеж

ГалереяРедагувати

     
Вокзал станції Ворожба
на початку XX століття
Вокзал до реконструкції, 2006 рік.
Вигляд на схід Сумський напрямок
Вигляд на захід.
Конотопський напрямок

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Тарифное руководство № 4. Книга 1 (на 15.05.2021)  (рос.) [Архівовано з першоджерела 15.05.2021.]
  • Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
  • Україна. Атлас залізниць. Мірило 1:750 000. — К. : ДНВП «Картографія», 2008. — 80 с. — ISBN 978-966-475-082-7.

ПосиланняРедагувати