Гордієнко Сергій Миколайович

український військовик

Сергі́й Микола́йович Гордіє́нко (1979—2014) — майор Збройних сил України, начальник розвідки відділення артилерії 30-ї механізованої бригади. Учасник російсько-української війни.

Гордієнко Сергій Миколайович
 Майор
Загальна інформація
Народження 24 липня 1979(1979-07-24)
Білопілля
Смерть 13 серпня 2014(2014-08-13) (35 років)
Степанівка
Поховання Білопілля
Alma Mater Сумське вище артилерійське командне училище
Військова служба
Роки служби 1996—2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Командування
Начальник розвідки відділення артилерії
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Життєпис

ред.

Народився 1979 року в місті Білопілля (Сумська область) у родині Миколи Олексійовича та Валентини Іванівни Гордієнків. 1996-го закінчив білопільську ЗОШ № 2; відтоді — в Збройних Силах України. Військову службу в Новограді-Волинському проходив з 2000 року — після закінчення Сумського військового інституту артилерії при Сумському державному університеті.

Командував взводом, згодом ротою Начальник розвідки відділення артилерії. Одружився із землячкою Мариною (з якою навчався у школі), народився син Єгор. Знаходив час для сімейних екскурсійних поїздок — до Житомира, Рівного.

У квітні 2014 року в складі підрозділів 30-ї механізованої бригади був направлений до кордонів щойно анексованого Росією Криму — спершу до Чонгару, а потім в район Арабатської стрілки.

6 серпня артилеристів перекинули на Донеччину, в район Савур-Могили, де на той час точилися важкі бої за український кордон. Починаючи з 11 серпня позиції 3-го батальйону під Степанівкою Шахтарського району зазнавали нищівних артилерійських ударів з Росії.[1]

Сергій загинув 13 серпня 2014-го в районі Степанівки. Офіцери отримали наказ самотужки виходити від кордону на захід. Сергій Гордієнко був у групі майора Миколи Лісовського, вони виходили останніми.[1] Разом з ними загинули капітан Олег Обухівський, сержант Олександр Гордійчук, солдат Ян Даманський та ще один військовослужбовець, особа якого остаточно не встановлена.

Вдома залишилися батьки-пенсіонери, дружина та син, старша сестра Оксана. Похований у Білопіллі, в останню дорогу провели 8 вересня 2014-го, у Білопільському районі оголошувався день смутку.

Нагороди і вшанування

ред.
  • 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).
  • у вересні 2015 року на фасаді будівлі загальноосвітньої школи № 2 в Білопіллі, на Сумщині, встановлено Меморіальну дошку на честь Гордієнка Сергія Миколайовича — випускника цієї школи.[2]
  • Вшановується 13 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 5, місце 32.
  • Почесний громадянин Звягеля (посмертно; рішення Новоград-Волинської міської ради від 24.07.2020 № 1002)[4]
  • 16 серпня 2016 року на 5-й сесії Білопільської районної ради було прийнято рішення про присвоєння з 1 вересня 2016 року ЗОШ № 2 міста Білопілля ім‘я Сергія Гордієнка.

Примітки

ред.
  1. а б Маринівка: стратегічна помилка з фатальними наслідками. tyzhden.ua. Архів оригіналу за 20 березня 2015. Процитовано 14 вересня 2017.
  2. Подвиг Сергія Гордієнка вшанували в Білопіллі на Сумщині. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 15 вересня 2015.
  3. Дзвін Пам'яті пролунав двадцять чотири рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників
  4. Гордієнко Сергій Миколайович

Джерела

ред.