Відкрити головне меню

Михайло Микитович Ковенко (8 (20) листопада 1888, Білопілля, Російська імперія — не раніше 1922, невідомо) — український військовик, журналіст, дипломат. Член Центральної Ради УНР. Командир загонів Вільного Козацтва у Києві під час Січневого заколоту російських більшовиків. Редактор газети «Україна» (1919).

Ковенко Михайло Микитович
Народився 8 (20) листопада 1888
Білопілля, Сумський повіт, Харківська губернія, Російська імперія
Помер не раніше 1922
невідомо
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Russia.svg Російська республіка
Flag of Ukraine.svg УНР
Діяльність військовослужбовець
Учасник Штурм Києва
Партія Українська соціал-демократична робітнича партія

Після окупації УНР — лідер української військової еміграції у Румунії, очільник громади у місті Текуч.

БіографіяРедагувати

Народився 8 (20) листопада 1888(18881120) року в місті Білопілля, тепер Сумська область, Україна. Його батько — Микита Спиридонович Ковенко був селянином з села Грязне Краснопільської волості Охтирського повіту Харківська губернія. Освіту отримав в Люботинському двокласному училищі (1899), технікум в Альтенбурзі (Німеччина) (1910), Королівському політехнічному інституті Дармштадт (Німеччина) (1910), інженер-механік.

З 1910 року потрапляє на військову службу до 1-го Кавказького залізничного батальйону. У 1914 році близько двох місяців працює помічником інженера з обслуговування млинів Харківського відділення торгового дому «Абрам Волкенштейн і сини». З жовтня 1915 по липень 1916 року служить завідувачем технічного бюро відділу механічних майстерень комітету Південно-Західного фронту Всеросійського Земського союзу. З 1916 року починає брати активну участь у політичному житті. Вступає до Української соціал-демократичної робітничої партії.

З липня 1917 року — член Центральної Ради УНР. Там він представляє і Всеукраїнську Раду робітничих депутатів. Наприкінці року Ковенко уже член Української партії соціалістів-самостійників. Він твердо стоїть на державницьких позиціях, усвідомлюючи водночас, що тільки народна воля може вирішити питання про майбутній державний устрій України.

З 17 вересня 1917 року директор Виборчого бюро у складі Генерального секретарства внутрішніх справ. З грудня 1917 року у зв'язку з початком виборчої кампанії був відряджений на роботу до Вільного Козацтва для його інструктажу з охорони виборів. У січні 1918 року командував загонами Вільного козацтва під час оборони Києва. У січні 1918 року Київський міських комісар від Української Центральної Ради.

16 січня 1918 року особливий комендант Києва, брав участь в придушенні заколоту на заводі Арсенал. У січні 1918 року провів арешти лівих українських есерів, які пішли на змову з більшовицьким урядом. З 9 березня 1918 року представник міністерства закордонних справ УНР при військовому аташе уряду Німеччини.

З травня 1918 року директор київського заводу «Арсенал». У 1919 році редактор газети «Україна», яка виходила в Кам'янці-Подільському. На початку цього ж року став особливим комендантом Вінниці та околиць. З 1919 року голова Верховної слідчої комісії по боротьбі з контрреволюцією.

З 1920 року — живе на еміграції в Румунії. У 1922 році брав участь в організації секції Управи Філії Українського Товариства Ліги Націй у (Румунії).

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати