Роговцева Ада Миколаївна

українська акторка

А́да Микола́ївна Ро́говцева нар. 16 липня 1937, Глухів, Сумська область, Українська РСР, СРСР) — радянська і українська акторка театру і кіно. Народна артистка Української РСР (1967). Народна артистка СРСР (1978). Герой України (2007). Кавалер Ордена княгині Ольги II ступеня (2002), Ордена "За заслуги" I, III ступеня (1997, 2009). Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1981). Почесна громадянка Києва. Вдова українського актора Костянтина Степанкова (Волощука).

Ада Миколаївна Роговцева
Ада Роговцева на ювілейному вечорі в Києві. 2017
Ада Роговцева на ювілейному вечорі в Києві. 2017
Ада Роговцева на ювілейному вечорі в Києві. 2017
Народилася16 липня 1937(1937-07-16)[1] (87 років)
Глухів, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Національністьукраїнка
Громадянство СРСР
 Україна
Діяльністьакторка театру, кіноакторка, акторка
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
ЗакладНаціональний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Роки діяльностіз 1956
ЧоловікКостянтин Степанков (1928—2004)
Діти
IMDbnm0737385
Нагороди та премії

CMNS: Ада Миколаївна Роговцева у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Серед нагород акторки — чотири театральні премії «Київська пектораль» за найкращу жіночу роль у виставах «Дама без камелій» (1991), «Обдурена» (1997), «Схоже на щастя» (2014), а також за видатний внесок у театральне мистецтво (2003). Лауреатка кінопремії «Золота дзиґа» за визначний внесок у вітчизняне кіномистецтво (2020). Ада Роговцева входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України[2]. Диктувала всеукраїнський радіодиктант 2022 року.

Життєпис

ред.

Народилася 16 липня 1937 року в місті Глухів, що тоді входив до складу Чернігівської області УРСР. Батько, Микола Іванович Роговцев, мав дві вищі освіти, закінчивши індустріальний та сільськогосподарський інститути, до війни працював в НКВС. Мати, Ганна Митрофанівна Зайковська, за фахом агроном[3].

З молодих років вона писала вірші та декламувала їх. Мріяла стати журналісткою і лише за порадою подруг все ж таки вирішила піти в театральний інститут.

Навчалася у школі № 10 у Полтаві, з 1954 по 1959 рік — у Київському театральному інституті імені Івана Карпенка-Карого. Відразу після закінчення Київського державного інституту театрального мистецтва імені І. К. Карпенка-Карого Ада Роговцева пішла в Національний академічний російський драматичний театр імені Лесі Українки в Києві. в 23 роки стала заслуженою артисткою УРСР, зігравши головні ролі в трьох спектаклях.

З 1958 року — артистка Київського національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки, де пропрацювала понад 35 років.

Робота в кіно

ред.

Першим досвідом в кіно для акторки стала картина «Кривавий світанок», де Ада зіграла другорядну роль. Наступні 15 років Аді Миколаївні будуть діставатися лише епізодичні героїні.

Двосерійна драма «Салют, Маріє!» зробила Аду Роговцеву зіркою Радянського Союзу. Глядачі назвали Аду Миколаївну кращою актрисою, а аудиторія фільму склала 17 млн осіб. Далі була одна з найяскравіших ролей актриси у багатосерійній драмі «Вічний поклик», героїня якої пережила приниження від батька та шлюб з нелюбом. Також особливе місце в серцях глядачів займає картина «Було у батька три сини», де Ада Роговцева грає матір сімейства, яке переживає не кращі часи.

Після звільнення з Київського національного академічного театру російської драми ім. Лесі Українки гастролює з концертними програмами та камерними театрами. У Київському академічному театрі драми і комедії на Лівому березі грала у виставах «Рожевий міст» та «Вася повинен зателефонувати», які поставила її донька Катерина Степанкова.

Професор Національного університету культури, викладає в Київському театральному інституті ім. І. К. Карпенка-Карого.

З 1967 року — член КПРС, більш ніж 20 років була членом партбюро, її обирали секретарем парткому театру та делегатом XXVII з'їзду КПРС.

Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016).[4]

Особисте життя та родина

ред.

Навчаючись в театральному інституті, Ада Рогоцева познайомилася з майбутнім чоловіком — викладачем Костянтином Степанковим.

Разом вони прожили 46 років, в 2004 році Степанков помер. Ада Роговцева присвятила коханому чоловікові книгу «Мій Костя».

У 2012 році від невиліковної форми раку помирає її син Костянтин. Після написання книги «Свідоцтво про життя» Ада Роговцева повернулася на екрани та велику сцену. Пережити важкий час їй допомогла донька Катерина та троє онуків.

Театральні роботи

ред.

Ролі в театрі:

Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
  • 1959 — Поля Вихрова — «Юність Полі Вихрової», за романом Леоніда Леонова «Русский лес»
  • 1959 — Альонушка — «Товариші романтики», за п'єсою М. А. Соболя
  • 1959 — Машенька — «Машенька», за п'єсою А. Н. Афіногенова
  • 1960 — Вера — «Останні», за п'єсою М. Горького
  • 1962 — Ірина — «Перед вечерею», за п'єсою В. С. Розова
  • 1962 — Медсестра — «Палата», за п'єсою С. І. Альошина
  • 1963 — Наташа — «На дні», за п'єсою М. Горького
  • 1963 — Альона — «Поворот ключа», за п'єсою М. Кундери
  • 1963 — Валя — «Київський зошит», за п'єсою В. Н. Собка
  • 1963 — Женя — «Іду на грозу», за романом Д. О. Граніна
  • 1964 — Майка — «Платон Кречет», за п'єсою О. Є. Корнійчука
  • 1964 — Наташа — «104 сторінки про кохання», за п'єсою Е. С. Радзинського
  • 1965 — Соня — «Далекі вікна», за п'єсою В. Н. Собка
  • 1965 — Таня — «Хто за? Хто проти?», за п'єсою П. А. Загребельного
  • 1966 — Варюха — «Піднята цілина» за романом М. О. Шолохова
  • 1966 — Ірина — «Сьогодні і щодня», за повістю В. Ю. Драгунського
  • 1966 — Ліка Мізинова — «Насмішливе моє щастя», за п'єсою Л. Малюгіна
  • 1966 — Даша — «Ходіння по муках», за романом О. М. Толстого
  • 1967 — Гелена Модлевська — «Варшавська мелодія», за п'єсою Л. Зоріна (у цій ролі виходила на сцену понад 700 разів)
  • 1967 — Лізетта — «Шлюб за конкурсом», за п'єсою К. Гольдоні
  • 1969 — Мухіна — «Справедливість — моє ремесло», за п'єсою Л. А. Жуховицького
  • 1970 — Варя — «Розгром» за романом А. А. Фадєєва
  • 1971 — Клава — «Хтось повинен», за повістю Д. Граніна
  • 1971 — Долорес — «Камінний господар», за п'єсою Лесі Українки
  • 1973 — Лариса — «Безприданниця», за п'єсою О. М. Островського
  • 1974 — Наталія Миколаївна Гончарова — «Останні дні», за п'єсою М. Булгакова
  • 1975 — Тамара — «Вечірнє світло», за п'єсою А. Арбузова
  • 1975 — Валя — «Російські люди», за п'єсою К. Симонова
  • 1975 — Трубачова — «Дивний лікар», за п'єсою А. Софронова
  • 1976 — Саша — «Іванов», за п'єсою А. Чехова
  • 1976 — Сесилія — «Як важливо бути серйозним», за п'єсою О. Уайльда
  • 1978 — Гавриленкова — «Хазяйка», за п'єсою М. Гараєвої
  • 1979 — Леся Українка — «Сподіватися», за п'єсою Ю. Щербака
  • 1980 — Фрунова — «Прошу занести в стенограму», за п'єсою Р. Феденьова
  • 1980 — Раневська — «Вишневий сад», за п'єсою А. Чехова
  • 1981 — Анна — «Візаві», за п'єсою В. Врублевської
  • 1982 — Бланш — «Гравець», за романом Ф. Достоєвського
  • 1983 ? — Озе, Сольвейг, Жінка в зеленому, Інгрід, Анітра, Лікар у божевільні — «Пер Гюнт», літературно-музична композиція за драмою Генріка Ібсена, реж. Борис Ерін / Концертне виконання
  • 1983 — Філумена Мартурано — «Філумена Мартурано», за п'єсою Е. де Філіппо
  • 1984 — Фрося — «Пічка на колесі», за п'єсою Н. Семенової
  • 1985 — Віра — «Рядові», за п'єсою А. Дударєва
  • 1985 — Юлія — «Покликання», за п'єсою В. Врублевської
  • 1986 — Матінка Кураж — «Матінка Кураж та її діти», за п'єсою Б. Брехта
  • 1987 — Сестра Крисчед — «А цей випав з гнізда», за п'єсою Д. Вассермана, за романом Кена Кізі «Пролітаючи над гніздом зозулі»
  • 1987 — Естер — «Священні чудовиська», за п'єсою Ж. Кокто, реж. Роман Віктюк
  • 1988 — Патриція — «Перламутрова Зінаїда», за п'єсою М. Рощина
  • 1992 — Паола — «Дама без камелій», за п'єсою Т. Реттігана, реж. Роман Віктюк
  • 1992 — Лаура Верньє — «Загадка дому Верньє» А. Крісті, за п'єсою Р. Тома, реж. Н. П. Батуріна
  • 1992 — Бенефіс «Благо — дарю!…», за мотивами п'єс Анатолія Дяченка, реж. Костянтин Степанков
  • 1993 — Аркадіна — «П'ять пудів кохання», за п'єсою А. П. Чехова «Чайка», реж. Е. Митницький
  • 1997 — Норма Десмонд — «Бульвар Сан-Сет», за п'єсою Чарльза Брекета, Біллі Уайльдера и М. Маршала-мол, реж. Роман Віктюк
Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»
  1. 1995 — «Не боюсь сірого вовка» за п'єсою «Хто боїться Вірджинії Вулф?» Е. Олбі; реж. Андрій Жолдак — Марта-Джордж
  2. 2009 — «Будьте як вдома» Ж. Шевре; реж. Катерина Степанкова — Моріон Дюпре
  3. 2014 — «Схоже на щастя» П. Пальмада та К. Дютюрона; реж. Катерина Степанкова — Клод
«ТеатрДом» (Санкт-Петербург)
  1. 2000 — «Голу́бки» за п'єсою «Найдавніша професія» Поли Вогіл; реж. В'ячеслав Долгачов — Ліліан
  2. 2004 — «Мій коштовний скарб» В. Вербіна; реж. Борис Мільграм
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
  1. 2003 — «Варшавська мелодія — 2» за п'єсою Л. Зоріна; реж. Ігор Афанасьєв — Гелена
  2. 2007 — «Якість зірки» за п'єсою Ноела Кауарда; реж. Олексій Лисовець — Примадонна
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
  1. 2009 — «Рожевий міст» за романом «Мости округу Медісон» Р. Дж. Уоллера; реж. Катерина Степанкова — Франческа Джонсон
  2. 2010 — «Вася повинен зателефонувати» за п'єсою «Прогулянка в Лю-Бльо» Катерини Рубіної; реж. Катерина Степанкова — Рута
StageRC (Лондон)
  1. 2018 — «Якого дідька!» І. Іоаннесян, Н. Болтянської; реж. А. Маньковська — Анна Андреевна

Фільмографія[5]

ред.
Рік Ф/с Назва Роль Країна Примітки
1956 ф Кривавий світанок Гафійка
Коли співають солов'ї Мар'яна
Павло Корчагін Христина
1958 Прапори на баштах Оксана Литовченко
1959 Кінець Чирви-Козиря Оксана
Коли починається юність Марина, сестра Івана
1960 Летючий корабель Оленка
1961 Лісова пісня Польова русалка
1970 Важкий колос Дар'я
Салют, Маріє! Марія
1971 Лише три тижні
Камінний господар Донна Анна
1972 Приборкання вогню Наталія Башкирцева
19731983 с Вічний поклик Анна Кафтанова
1976 Хвилі Чорного моря Тетяна Іванівна
1978 Дівчинко, хочеш зніматися в кіно? Віра Федорівна, мама Інги
Діти як діти Таня, мама Дмитра
Море Віра Галузо
Напередодні прем'єри Ксенія Павлівна
1979 Літні канікули
Осіння історія Анна Георгіївна Зорина, завідувачка МІСЬКВНО
Поема про крила Юлія Туполева
1980 Київські зустрічі Марія
Сімейне коло Тетяна Михайлівна Сомова
Розплата Ганна Корякіна
ф Овід Джулія
1981 ф Було у батька три сини Мати
1983 Висока проба Ольга
ф Останній доказ королів Естер Тавнсенд, секретар президента США
1986 Мама, рідна, любима... Доктор
В одне єдине життя Ірина
1991 Сімнадцять лівих чобіт Тетяна Сергіївна, мати Альоші
1992 Чотири листи фанери Мати Богдана Мазепи Україна
1998 Два місяці, три сонця Мати Олексія
2002 Завтра буде завтра Марія Антонівна, директор дитбудинку
2003 Ніро Вульф і Арчі Гудвін
2004 Зимовий роман Ніна
Вони танцювали одну зиму мати Андрія Росія
ф 32 грудня Маргарита Миколаївна
За два кілометри від Нового року Ада
2005 Полювання на Ізюбря Мати Ірини
Кажан бабуся
2006 Квіти для снігової королеви Жанна Семенівна
Утьосов. Пісня довжиною у життя Олена, дружина Утьосова, у зрілому віці
Дев'ять життів Нестора Махна Євдокія Махно Україна, Росія
Інфант
Мій генерал
Щастя за рецептом бабуся Євгенія Веніамінівна Росія
2007 ф Чоловіча інтуїція Кирилова мати
Оплачено смертю Аврора Морозова
2008 с Єрмолови Антоніна Костянтинівна Єрмолова, мати Сергія, у старості Україна 60 серій
ф Тарас Бульба Тарасова дружина Україна, Росія
ф Адмірал Ганна Тімірьова у старості Росія
2011 Вогні притону Любина мати Україна
2012 с Особисте життя слідчого Савельєва Ангеліна Степанівна 32 серії
Свідок Женя Євгенія Сакевич-Даллас озвучення
2014 с Дворняжка Ляля Євгенія Черкасова
2015 с Червона королева Августа Леонтьєвна
2016 с Я кохаю свого чоловіка Поліна Штрауб 4 серії
2018 с Обручка з рубіном Катерина Добровольська 95 серій
2019 ф 11 дітей з Моршина Директорка музею
ф Вітер зі сходу камео
2020 ф Віддана Княжна [6]
с Сага Богдана Козак (в старості) [7]
с Перші ластівки. Залежні Надія Іванівна [8]
ф Казка старого мельника Мати Адама
2021 ф Де гроші Ада Потоцька
2022 с Мама. Продовження Ганна Миколаївна 1 серія

Книги

ред.

Громадянська позиція

ред.
 
Ада Роговцева, Марина Порошенко і Петро Порошенко. Київ, НАДТ імені Івана Франка, 1 грудня 2017 року

В 2004 році активно підтримувала Помаранчеву революцію, виступала на площі з промовами під помаранчевим прапором. Президент України Віктор Ющенко нагородив її званням Герой України до її 70-річчя.

Після анексії Криму та війни на сході України, назвала Росію державою-агресором. Під час російсько-української війни активно допомагала бійцям АТО, виступала з концертами перед воїнами АТО, організовувала збір коштів на шпиталь для українських військових і зібрала 52 тисячі на лікування поранених, за що у вересні 2015 в Росії проти неї було порушено кримінальну справу[10]. Оголошена в Росії персоною нон ґрата[11]. Після ув'язнення Росією Олега Сенцова записала відеозвернення[12] із закликом до усіх допомогти його звільненню.

2016 року взяла участь у зйомці для благодійного календаря «Щирі. Спадщина», присвяченого українському народному костюму та його популяризації. Усі кошти від реалізації календаря було направлено на допомогу українським музеям, зокрема Музею народної творчості Михайла Струтинського та Новоайдарському краєзнавчому музею[13][14].

Підтримала Порошенка на виборах Президента 31 березня 2019 р.[15][16]

3 квітня 2022 року Ада Роговцева заявила, що росіянам ніхто не пробачить звірства, скоєні окупантами у Київській області та інших регіонах України. Народна артистка України пояснила, чому треба зневажати російський народ. 84-річна зірка кіно зазначила, що Росія лишає по собі смерть і забирає награбоване майно замордованих українців. «Могутня» армія РФ викликає виключно ненависть і огиду[17][18].

Нагороди і номінації

ред.
Рік Категорія Робота Результат
Національна кінопремія «Золота дзиґа»
2020 Премія за внесок у розвиток українського кінематографа Н/Д Перемога[26]
«Київська пектораль»
1993 Найкраще виконання жіночої ролі Дама без камелій Перемога
1998 Обдурена Перемога
2003 Визначний внесок у театральне мистецтво Н/Д Перемога[27]
2015 Найкраще виконання жіночої ролі Схоже на щастя Перемога
Одеський міжнародний кінофестиваль
2018 «Золотий дюк» за внесок у кіномистецтво Н/Д Перемога
Загальнонаціональна премія «Людина року»
2019 Спеціальна премія ім. М. Вороніна «За високий стиль життя» Н/Д Перемога
Загальнонаціональна акція «Зірка України»
2004 Зірка українського мистецтва Н/Д Перемога
Фестиваль продюсерського кіно «Кіно — Ялта»
2007 Спеціальний приз «За вірність професії» Н/Д Перемога
Московський міжнародний кінофестиваль
1971 Приз за найкращу жіночу роль Салют, Маріє! Перемога
Опитування журналу «Радянський екран»
1971 Найкраща акторка року Салют, Маріє! Перемога
Премія «Кришталевий слон»
1996 Видатна акторська сім'я Н/Д Перемога
Всеукраїнська премія «Жінка III тисячоліття»
2006 Знакова постать Н/Д Перемога

Примітки

ред.
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Найвідоміші жінки давньої та сучасної України
  3. РОГОВЦЕВА Ада Николаевна. 19 вересня 2010. Архів оригіналу за 19 вересня 2010. Процитовано 16 липня 2016.
  4. Указ Президента України від 23 грудня 2016 року № 575/2016 «Про склад Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка»
  5. Фільмографія Ада Роговцева - інформація про Ада Роговцева - Kino-teatr.ua. kino-teatr.ua. Процитовано 17 листопада 2020.
  6. karavan.ua https://karavan.ua/kultura/kino/viddana/. Процитовано 18 листопада 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  7. «Сага»: Історія, показана через призму родини. www.golos.com.ua (укр.). Процитовано 18 листопада 2020.
  8. «Повний переворот сюжету». Яким буде новий сезон Перших ластівок. web.archive.org (укр.). Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 18 листопада 2020.
  9. Прості речі. Вісім розмов з Адою Роговцевою. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 24 березня 2021.
  10. Роговцева розповіла, чому росіяни завели на неї кримінальну справу
  11. Ада Роговцева: не буду больше пересекать границу Украины и России
  12. Не можна забирати волю у людини - Ада Роговцева. YouTube. Телеканал 1+1. 11 червня 2014. Процитовано 1 квітня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  13. В Польщі презентують фотовиставку українських національних костюмів. «Укрінформ». Процитовано 4 червня 2021.
  14. Українські зірки допомагають косівському Музею народної творчості Михайла Струтинського. «Галицький кореспондент». Процитовано 4 червня 2021.
  15. Роговцева стала довіреною особою Порошенка на виборах. Українська правда. 23 лютого 2019. Архів оригіналу за 30 січня 2021. Процитовано 6 червня 2021.
  16. «Солідарність»(інформбюлетень), лютий 2019, ст.6 правий кут зверху
  17. «Це навіть не звірі, а виродки»: Ада Роговцева пояснила, чому можна і треба ненавидіти росіян. news.obozrevatel.com. Процитовано 4 квітня 2022.
  18. Роговцева: Хочеться вірити, що російський народ прокинеться, бо зараз він в літургічному сні. www.youtube.com. Процитовано 3 квітня 2022.
  19. Указ Президента України 22 серпня 2002 року № 745
  20. Указ Президент України від 16.01.2009 № 26/2009 «Про відзначення державними нагородами України»
  21. Указ Президент України від 21.07.1997 № 659/97 «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  22. Указ Президента Российской Федерации от 09.07.2007 № 858. Архів оригіналу за 02.04.2015. Процитовано 02.02.2016.
  23. Ющенко присвоїв Аді Роговцевій звання Герой України
  24. Указ Президента України від 19 серпня 2016 року № 336/2016 «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю «25 років незалежності України»»
  25. Указ Президента України від 7 вересня 2017 року № 266/2017 «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2017 року»
  26. Лауреати Четвертої Національної кінопремії "Золота Дзиґа": повний список переможців | Новини. Українська Кіноакадемія (укр.). Процитовано 19 листопада 2020.
  27. Второе десятилетие «Пекторали». Зеркало тижня (рос.). Процитовано 4 квітня 2003.

Джерела та література

ред.

Посилання

ред.