Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки

театр драми в Києві, Україна

Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки (до кінця лютого 2022 року — Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки) — український російськомовний театр у Києві, що займає приміщення колишнього театру Бергоньє на вулиці Богдана Хмельницького, 5.

Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки
Будівля театру
Будівля театру

50°26′42″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.518611000027778601° сх. д. / 50.44500000002777540; 30.518611000027778601Координати: 50°26′42″ пн. ш. 30°31′06″ сх. д. / 50.44500000002777540° пн. ш. 30.518611000027778601° сх. д. / 50.44500000002777540; 30.518611000027778601
Країна Україна Україна
Місто
Назва на честь
(епонім)
Леся Українка
Архітектор Ніколаєв Володимир Миколайович
Тип драматичний театр, трупа, пам’ятка архітектуриd[1]
Статус спадщини пам’ятка архітектуриd[2]
Оф. відкриття 1875
Керівництво директор театру Резнікович Михайло Ієрухімович,
директор-розпорядник Кашліков Кирило Григорович
lesyatheatre.com.ua
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Ідентифікатори і посилання
Європейська театральна архітектура 3123


CMNS: Національний академічний драматичний театр імені Лесі Українки у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

1891 року у Києві з'явився перший постійний театр, антреприза режисера і актора Миколи Соловцова.

Акторський склад його трупи став базою Київського державного російського драматичного театру. Перші вистави трупа Соловцова показувала у приміщенні, де працює сьогодні театр ім. Івана Франка.

У 1919 році театр «Соловцов» був націоналізований радянською владою та отримав назву «Другий театр Української радянської республіки ім. Леніна».

 
Будівля театру 1910 року. Тоді — Театр Бергоньє

Навесні 1924 року театр ім. Леніна дав останню виставу в колишньої будівлі Соловцова, відзначивши 26 річницю перебування на цьому місці, і був закритий. Восени того ж року рішенням Київського окрвиконкому на його основі організовано Російську державну драму; 15 жовтня театр відкрив свій перший сезон у колишньому театрі Бергоньє, де знаходиться й тепер. Приміщення ж колишнього «Соловцова» було передано «Березілю» Леся Курбаса.

1941 року театру присвоєно ім'я Лесі Українки.

У 1972—1975 роках головним режисером був Ерін Борис Володимирович. 1994 року театр очолив народний артист України Михайло Резнікович.

У наслідок російської агресії проти України в кінці лютого 2022 року колектив театру вирішив прибрати з назви слова «російської драми»[3].

ТрупаРедагувати

У національному академічному театрі російської драми ім. Лесі Українки працювали актори Василь Арістов, Михайло Романов, Юрій Лавров, Марія Стрелкова, Лідія Карташова, Любов Добржанська, Микола Свєтловидов, Євгенія Опалова, Володимир Освецимський, Віктор Халатов, Валерія Драга, Валерія Заклунна-Мироненко (1966—2016), Михайло Білоусов, Сергій Філімонов (який у 1961 році заснував при театрі музей[4]), Ніна Подовалова, пізніше — Віктор Добровольський, Олег Борисов (1951—1963), Моїсей Розін, Павло Луспекаев, Кирило Лавров, Ада Роговцева (1958—???), Валерій Сівач, Артем Ємцов (2007—2009, 2011—2017), режисери Костянтин Хохлов, Володимир Неллі, Микола Соколов, Леонід Варпаховський, Георгій Товстоногов, Ірина Молостова, художники Анатолій Петрицький, Мориц Уманський, Давид Боровський, Даніїл Лідер, Леон Альшиц, Михайло Френкель (1987—1995), Борис Лятошинський, Юрій Шапорін.

На сьогодні, працюють народні артисти України Наталія Кудря, Борис Вознюк, Кирило Кашліков, Олег Замятін, Надія Кондратовська, Олександра Єна та художниця Валентина Плавун.

РепертуарРедагувати

Відомі вистави театруРедагувати

  • «Кам'яний господар» Лесі Українки з Ю.Лавровим, М.Стрелковою, М.Романовим
  • «Живий труп» Л. Толстого з М. Романовим
  • «Мораль пані Дульської» Г. Запольської і «Дерева помирають стоячи» А. Касони з дуетом Євгенії Опалової і Віктора Халатова
  • «Варшавська мелодія» Л. Зоріна з Адою Роговцевою
  • «Казка про Моніку» з Любов'ю Кубюк, Анатолієм Хостікоєвим, Олександром Ігнатушею
  • комедія О. Уайльда «Як важливо бути серйозним»
  • «Чорні діви» у постановці Алли Рибікової, у ролях Ірина Борщевска, Наталія Шевченко, Олена Червоненко

Вистави Романа Віктюка у театрі[5]Редагувати

  • 1987 р. — вистава «Священні чудовиська» за п'єсою Жана Кокто з Адою Роговцевою.
  • 1992 р. — вистава «Дама без камелій» за п'єсою Т. М. Реттінгана. За цю виставу режисер отримав низку нагород: премія «Київська пектораль» в номінаціях «Краща драматична вистава» та «Краща режисерська робота» та премія НСТД України «Тріумф».
  • 1997 р. — вистава «Бульвар Сан-Сет» за мотивами кінострічки Б. Уайлдера за участі Ади Роговцевої, Євгена Паперного, Олександра Дзюби та Катерини Паперної.

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати