Відкрити головне меню

Лавров Юрій Сергійович

Ю́рій Сергі́йович Лавро́в (1 (14) березня 1905(19050314), Санкт-Петербург, Російська імперія — † 20 серпня 1980, Ленінград, РРФСР) — радянський актор театру і кіно, театральний режисер. Заслужений артист УРСР (1943). Народний артист УРСР (1948). Народний артист СРСР (1960).[1]

Юрій Сергійович Лавров
Lavrov Yu S.jpg
Народився 14 березня 1905(1905-03-14)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Помер 20 серпня 1980(1980-08-20) (75 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Діяльність актор театру і кіно, театральний режисер
Заклад Національний академічний театр російської драми імені Лесі Українки
Дружина Смирнова Ольга
Діти Кирило Юрійович Лавров
Батьки Лаврови Сергій Васильович і Єлизавета Якимівна
IMDb ID 0492257
Нагороди та премії
Народний артист УРСР— 1948 Народний артист СРСР— 1960 Орден «Знак Пошани» Орден Леніна
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Батько актора Кирила Лаврова.

БіографіяРедагувати

Народився в сім'ї вчителя грецької і латинської мов Сергія Васильовича Лаврова. В 1917 році його батько емігрував за кордон, а мати — Єлизавета Якимівна, залишилася в Петрограді з чотирма дітьми. Юрій був змушений припинити навчання й шукати роботу. Працював, зокрема, кур'єром, помічником слюсаря.

На сцені з 1919 року. Працював в Ленінградському БДТ, Театрі імені Мейєрхольда, Ленінградському Червоному театрі (нині Театр «Балтійський дім»), в 19291934 роках — в Ленінградському театрі драми імені О. С. Пушкіна (нині Александрійський театр).

У 19381966 роках працював у Київському російському драматичному театрі імені Лесі Українки19411945 роках, під час німецько-радянської війни, у театрі Південно-Західного фронту).

З 1928 року знімався в кіно (на кіностудіях «Ленфільмі», Совкіно, кіностудії ім. М. Горького). Зіграв ряд ролей в українських кінокартинах.

Від 1966 року — на пенсії, проте продовжував грати в деяких спектаклях і зніматися у фільмах.

 
Могила Юрія Лаврова

Помер після тривалої хвороби серця. На прохання вдови — заслуженої артистки УРСР Ольги Смирнової, — урна з прахом Юрія Лаврова була перевезена до Києва й захоронена на Байковому цвинтарі (ділянка № 1).

ВідзнакиРедагувати

ТворчістьРедагувати

Театральні роліРедагувати

  • «Страх» М. Афіногенова — Кастальський
  • «Тартюф» Мольєра — Тартюф
  • «Живий труп» Л. М. Толстого — Абрезков
  • «Кам'яний господар» Лесі Українки — Дон-Жуан, Командор
  • «Овід» за Е. Л. Войнич — Ріварес
  • «Ходіння по муках» за О. Толстим — Рощин
  • «Маскарад» Лєрмонтова — Невідомий
  • «Діти сонця» М. Горького — Вагін
  • «Останні» М. Горького — Іван Коломійцев
  • «Палата» С. Альошина — Новіков
  • «Дон Карлос» Шіллера — Філіп II
  • «Ромео і Джульєтта» Шекспіра — Лоренцо

ФільмографіяРедагувати

Роботи на російських кіностудіях:

Зіграв в українських кінокартинах:

Озвучування:

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Митці України. К., 1992. — С.438;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.352;
  • Всемирный биографический Энциклопедический словарь. М., 1998. — С.404;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.744.
  • Театральна планета «Юрій Лавров» http://www.day.kiev.ua/178617/

ДжерелаРедагувати