Відкрити головне меню

Театр-фестиваль «Балтійський дім» (рос. Театр-фестиваль «Балтийский дом») — російський державний театральний холдинг в місті Санкт-Петербург.

Балтійський дім
Sady & Parky Sankt-Peterburg 2010 0081.jpg

59°57′ пн. ш. 30°18′ сх. д. / 59.950° пн. ш. 30.300° сх. д. / 59.950; 30.300Координати: 59°57′ пн. ш. 30°18′ сх. д. / 59.950° пн. ш. 30.300° сх. д. / 59.950; 30.300
Країна Росія Росія
Місто
Адреса
Александровський парк, 4
Тип театр і Об'єкт культурної спадщини Росії[d]
Статус спадщини Об'єкт культурної спадщини Росії[d]
Відкрито 1936
Колишні назви Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу
Санкт-Петербурзький Державний театр «Балтійський дім»
baltic-house.ru


CMNS: Балтійський дім на Вікісховищі

Зміст

ІсторіяРедагувати

У 1936 році внаслідок злиття Ленінградського театру робітничої молоді (ТРАМ, заснований 1925 року) та Червоного театру (заснований 1926 року) був створений Ленінградський театр імені Ленінського комсомолу.

В роки німецько-радянської війни у 1942 році театр був евакуйований спочатку під Архангельськ, згодом — на Урал. До Ленінграду повернувся у 1945 році.

У 1991 році театр було перейменовано у Санкт-Петербурзький Державний театр «Балтійський дім».

У 2000 році театр отримав статус Театра-фестиваля. Нині це — великий театральний холдинг, що ставить основною задачею творчий пошук і експеримент в усіх сферах театрального життя. Під дахом театру працюють два творчих колективи: театр «Фарси» на чолі з Віктором Крамером та Експериментальна сцена під керівництвом Анатолія Праудіна.

РепертуарРедагувати

В роки керівництва театром Г. О. Товстоноговим на його сцені поставлено спектаклі: «Десь у Сибіру» Ірошникової (1949), «Дорогою безсмертя» за творами Ю. Фучика «Слово перед стратою» (1951; Державна премія СРСР, 1952), «Загибель ескадри» О. Корнійчука (1952), «Перша весна» Ніколаєвої і С. Радзинського (1955).

Також репертуарі театру були: «Сказка про правду» М. Алігер (1946; Державна премія СРСР, 1947), «Молода гвардія» по О. Фадеєву (1947), «Дев'ята симфонія» Принцева (1966), «Олексій та Ольга» Герасимова і Успенського (1968), «Любов Ярова» К. Треньова (1970), «Без вини винні» (1938), «Остання жертва» (1945) О. Островського, «Нові люди» за романом М. Чернишевського «Що робити?» (1953), «Принижені й ображені» за Ф. Достоєвським (1956).

В теперішній афіші театру спектаклі класичного та сучасного репертуару, серед яких: «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра, «Поховайте меня за плінтусом» за повістю П. Санаєва, «Лєрка» за п'єсами В. Сігарєва, «Одиночество в сети» за романом Я. Вишневського, «Ольга. Заборонений щоденник» на основі щоденників, листів і чернеток О. Берггольц, «Москва-Пєтушки» В. Єрофеєва.

Керівники театруРедагувати

В різні роки існування театру ним керували:

Відомі акториРедагувати

ПосиланняРедагувати