Казка про Хлопчиша-Кибальчиша

«Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» (рос. «Сказка о Мальчише-Кибальчише») — український радянський дитячий повнометражний кольоровий художній фільм 1964 року за мотивами твору Аркадія Гайдара «Казка про військову таємницю, про Хлопчиша-Кибальчиша і його тверде слово».

Казка про Хлопчиша-КибальчишаPicto infobox cinema.png
рос. Сказка о Мальчише-Кибальчише
Жанр драма
військовий фільм
дитячий фільм
Режисер Євген Шерстобитов
Сценарист Євген Шерстобитов
На основі «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша»
У головних
ролях
Сергій Остапенко[d], Тихонов Сергій Михайловичd, Юрченко Анатолій Іванович, Мартінсон Сергій Олександрович, Леонід Галлісd і Капка Дмитро Леонтійович
Оператор Михайло Бєліков
Композитори Азон Фаттах, Володимир Рубін
Монтаж А. Голубенко
Художник Валерій Новаков
Костюмер Алла Костенко
Кінокомпанія Київська кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка
Тривалість 72 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСРУРСР УРСР
Рік 1964
IMDb ID 1869672

СюжетРедагувати

У Радянській країні сільські діти граються на вулиці. Один з них, Хлопчиш-Кибальчиш, демонструє відвагу, витягнувши з колодязя хлопчика, що необачно там сховався. В той же час жадібний Хлопчиш-Поганиш за яблуко видає, де ховаються інші. В село пробирається шпигун ворогів — буржуїнів, і підкупляє Хлопчиша-Поганиша солодощами й обіцянками. Буржуїни готуються напасти на країну і шпигун хоче вивідати Військову Таємницю — звідки береться в жителів сила битися, хоч які б не були втрати.

Прибуває гонець зі звісткою про війну. Батько Хлопчиша-Кибальчиша вирушає стримувати буржуїнів, поки не прибуде Червона армія. Кибальчиш сторожить поле і підстрелює шпигуна, коли той підпалює збіжжя. Поганиш за солодощі служить йому шкідництвом — підкладає камені під коси та вставляє палиці в колеса.

Знову прибігає гонець і просить про підмогу. Старший брат Кибальчиша слідом за батьком вирушає на війну. Незабаром гонець прибуває востаннє, поранений і без коня, та просить дати ще допомоги. З дорослих в селі лишився тільки старий немічний дід. Кибальчиш закликає дітей іти воювати з буржуїнами. Поганиш приєднується, щоб не видати своєї зради.

Шпигун вимагає в діда видати Військову Таємницю. Той обдурює його і скидає в колодязь. Діти тим часом стримують наступ ворогів. Головний буржуїн дізнається, що веде їх Хлопчиш-Кибальчиш. Хлопчиш-Поганиш неохоче допомагає на війні. Він не приносить вчасно боєприпаси, тому буржуїни оточують дітей. Вони б'ються чим можуть, але буржуїни лякаються Поганиша, який ніс набої. Шпигун дає Поганишу бомбу, а його самого схоплює Кибальчиш з друзями. Тоді шпигун видає зраду Поганиша, та йому не вірять. Склад з припасами вибухає і дітей схоплюють буржуїни.

Головний буржуїн наказує вивідати в Кибальчиша Військову Таємницю. Поганиша приймають в буржуїнство, призначають йому купу солодощів і нагороджують орденом, а всіх полонених дітей віддають йому в прислугу.

Прибуває Червона армія і Головний буржуїн хоче якомога швидше дізнатись Військову таємницю. Буржуїнів розбивають і вони відступають. Хлопчиш-Кибальчиш каже, що є таємниця, але він її не видасть, а самі буржуїни не здогадаються. Буржуїни тікають, але Кибальчиша встигають стратити. Поганиш лишається в палаці буржуїнів, який обвалюється. На мiсце загибелi Кибальчиша приходять червоноармiйцi та вiддають шану його жертвi.

У роляхРедагувати

У головних ролях:

В інших ролях:

Знімальна групаРедагувати

НагородиРедагувати

  • 1965: Приз ЦК ЛКСМ України найкращому фільму для молоді
  • 1965: Кінофестиваль дитячих і юнацьких фільмів у Харкові — Диплом Євгенові Шерстобитову за найкращу режисерську роботу

КритикаРедагувати

За СРСР «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша» здобула відомість як класичний дитячий фільм, покликаний формувати у підростаючого покоління уявлення про історію та службу вітчизні[1].

Після розвалу СРСР фільм почав сприйматися як агітаційний, в якому образ капіталістичних «класових ворогів» — буржуїнів, змішується з білогвардійцями та нацистами[2]. Відзначалося, що він продовжує лінію післявоєнної мілітаризації в радянській культурі[3].

ВпливРедагувати

Образ Хлопчиша-Поганиша після занепаду радянської ідеології став використовуватися для характеристики різноманітних осіб, переважно політиків, яким приписується продажність[4].

Російський письменник і журналіст Федір Раззаков відгукувався, що фільм прямо суперечить насталій реальності: «…радянський фільм, знятий за нею [казкою] в 1964 році Євгеном Шерстобитовим, в капіталістичній Росії потрапив в розряд заборонених — його не показують по телебаченню, не згадують у пресі. Що цілком зрозуміло: ця, на вигляд безневинна дитяча казка, насправді є одним з найталановитіших творів, що викриває новоявлених російських буржуїнів. Один Хлопчиш-Поганиш чого вартий — в його образі можна побачити всіх нинішніх продажних діячів, які за „медовий пряник“ і орден зрадника першого ступеня готові відректися від кого завгодно: від власних батьків, товаришів і рідної Батьківщини»[5].

ПриміткиРедагувати

  1. Баранов, О. А. (1979). Экран становится другом: Из опыта работы учителя. Москва: Просвещение. с. 23. 
  2. Столичные новости :: ТОВАРИЩ МАЛЬЧИШ. archive.li. 2005-02-20. Процитовано 2018-08-04. 
  3. http://www.dovzhenkocentre.org/rus/event/209/. www.dovzhenkocentre.org. Процитовано 2018-08-04. 
  4. правды», Комсомольская правда | Сайт "Комсомольской (2004-01-21). Кто сегодня Мальчиш-Плохиш?. KP.RU — сайт «Комсомольской правды» (ru). Процитовано 2018-08-04. 
  5. г., Издательство «Советская Россия», © 2018. ПЕРЕВЁРТЫШИ. www.sovross.ru (ru). Процитовано 2018-08-04. 

ПосиланняРедагувати