Мартінсон Сергій Олександрович

Сергій Олександрович Мартінсон (рос. Сергей Александрович Мартинсон; 6 лютого 1899, Петербург, Російська імперія — 2 вересня 1984, Москва, Російська РФСР) — російський радянський актор театру і кіно. Видатний комедійний актор, ексцентрик, майстер пантоміми. Заслужений артист РРФСР (1950). Народний артист РРФСР (1964). Кавалер орденів «Знак Пошани» (1944) і Трудового Червоного Прапора (1979).

Мартінсон Сергій Олександрович
Мартинсон Сергей Александрович
Сергій Мартінсон в ролі Головіна у фільмі «Друзі з табору» (1938)
Сергій Мартінсон в ролі Головіна у фільмі «Друзі з табору» (1938)
Народився 25 січня (6 лютого) 1899
Петербург, Російська імперія
Помер 2 вересня 1984(1984-09-02)[1] (85 років)
Москва, РРФСР
Поховання Кунцевське кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність актор
Alma mater Російський державний інститут сценічних мистецтв (1923) і Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут
Заклад Q4124544?, Московський академічний театр імені Володимира Маяковського, Державний театр імені Вс. Маєрхольдаd, Державний театр імені Вс. Маєрхольдаd, Державний театр імені Вс. Маєрхольдаd, St. Petersburg Music Halld і Державний театр кіноактора
Роки діяльності з з 1923
Діти дочка — Мартінсон Анна Сергіївна (1928—2012, художник театру і кіно);
онук — Walter Barshai (фізик)
IMDb nm0554178
Нагороди та премії
Заслужений артист РРФСРНародний артист РРФСР

CMNS: Мартінсон Сергій Олександрович на Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Закінчив Інститут сценічних мистецтв в Петрограді (1923).

Виступав в естрадних театрах Петрограда — в театрі «Вільна комедія», «Вільному театрі».

Працював у московських театрах: Театрі Революції (1924—1941), Вс. Меєрхольда (1925—1926, 1929—1933, 1937—1938), московському Мюзик-холі (1933—1936).

З 1945 року — актор Театру-студії кіноактора.

У 1924 році дебютував в кінематографі. Знімався переважно в ролях другого плану, невеликих, епізодичних, але грав яскраво і незабутньо. У фільмах «Нові пригоди Швейка» (1943), «Третій удар» (1948) створив сатиричний образ Гітлера.

Один з найбільш популярних і улюблених глядачем акторів. Яскравий гострохарактерний і різноплановий актор, майстерності і таланту якого були підвладні драма, водевіль, музична комедія, буфонада, ексцентрика, пантоміма.

Працював на дубляжі кінофільмів і озвучуванні мультфільмів.

У 1974 році на Центральному телебаченні був знятий фільм-спектакль «Бенефіс Сергія Мартінсона» за участю Сергія Олександровича в головній ролі і зірок радянського кіно, театру та естради (реж. Є. Гінзбург).

Помер 2 вересня 1984 року, похований на Кунцевському кладовищі Москви.

ТворчістьРедагувати

ФільмографіяРедагувати

Роботи у фільмах українських кіностудій:

Озвучування мультфільмівРедагувати

  • «Івась» (1940)
  • «Пропала грамота» (1945, Відьма)
  • «Слон і мураха» (1948, Вовк)
  • «Полкан і шавка» (1948, шавка)
  • «Федя Зайцев», «Чемпіон» (1948)
  • «Лев і заєць» (1949, Заєць)
  • «Фарбований лис» (1953, Лис)
  • «Підпис нерозбірливий», «Козел-музикант» (1954, Віслюк)
  • «Підпис нерозбірливий» (1954)
  • «Мільйон у мішку» (1956)
  • «Снігова королева» (1957, Ворон)
  • «Перша скрипка» (1958, Метелик)
  • «Петя і Червона Шапочка» (1958, Диктор)
  • «Таємниця далекого острова» (1958, Лікар)
  • «Котячий будинок» (1958, Півень)
  • «Пригоди Буратино» (1959, знахар Богомол)
  • «Лисиця, бобер та інші» (1960)
  • «Дикі лебеді» (1962, Монах)
  • «Дочка сонця» (1963, Північний Вітер)
  • «Дюймовочка» (1964, Жук)
  • «Пастушка і сажотрус» (1965)
  • «Мауглі» (1967—1971, шакал Табакі)
  • «Як ослик щастя шукав» (1971, Вівця)
  • «Каченя, яке не вміло грати в футбол» (1972, Півень) та багато інших…

ПриміткиРедагувати

  1. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

ДжерелаРедагувати