Відкрити головне меню

Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут

Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет), СПДТІ — один з провідних вишів Російської Федерації. Заснований 28 листопада (10 грудня) 1828 року у Санкт-Петербурзі, університет існує вже майже два століття, займаючись, в першу чергу, підготовкою кваліфікованих кадрів у галузі хімії, хімічної, нано- та біотехнологій, кібернетики й техніки.

Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет)
СПДТІ (ТУ)
State Institute of Technology SPB (img1).jpg
59°55′05″ пн. ш. 30°19′12″ сх. д. / 59.918300000027777230° пн. ш. 30.32000000002777895° сх. д. / 59.918300000027777230; 30.32000000002777895Координати: 59°55′05″ пн. ш. 30°19′12″ сх. д. / 59.918300000027777230° пн. ш. 30.32000000002777895° сх. д. / 59.918300000027777230; 30.32000000002777895
Міжнародна назва рос. Санкт-Петербургский технологический институт (11 лютого 1992)
рос. Ленинградский технологический институт (10 квітня 1946)
рос. Ленинградский химико-технологический институт (25 квітня 1930)
рос. Технологический институт имени Ленсовета (1924)
рос. Технологический институт имени Петроградского Совета (1923)
рос. Петроградский технологический институт (1917)
рос. Технологический институт императора Николая I (1896)
рос. Санкт-Петербургский практический технологический институт
Ленінградський хіміко-технологічний інститут (25 квітня 1930)
Тип Об'єкт культурної спадщини Росії[d]
Країна Flag of Russia.svg Росія
Розташування Росія
Coat of Arms of Saint Petersburg (2003).svg Санкт-Петербург
Санкт-Петербург
Засновано 1828
Президент Дудирєв Анатолій Сергійович [1]
Ректор Лісіцин Микола Васильович (з 01.04.2010)
Студентів Понад 5000 [2]
Докторів 125 [2]
Випускники Категорія:Випускники Санкт-Петербурзького технологічного інституту
Штаб-квартира Санкт-Петербург
Адреса Росія, 190013, Санкт-Петербург, Московський проспект, 26
Сайт technolog.edu.ru
Нагороди
орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора
CMNS: Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут на Вікісховищі

Зміст

ІсторіяРедагувати

Санкт-Петербурзький Практичний Технологічний інститут був заснований 28 листопада (10 грудня) 1828 року за наказом імператора Миколи I. Указ було прийнято з подачі міністра фінансів Є. Ф. Канкріна.

Зокрема у «Положенні про Санкт-Петербурзький Практичний Технологічний інститут» було вказано:

рос. Цель Практического Технологического института есть та, чтобы приготовить людей, имеющих достаточные теоретические и практические познания для управления фабриками или отдельными частями оных.[3].
« Навчання вихованців у теоретичній частині має складатись із таких предметів:
  • Закон божий;
  • Чистописання;
  • Російська мова за правилами граматики, з практичними вправами, скільки потрібно, щоб вихованці могли ясно висловлювати свої думки;
  • Загальні пізнання географії й огляд Історії;
  • Начала Природничої Історії;
  • Малювання загалом й особливо машин, планів, будівель, узорів та прикрас;
  • Арифметика;
  • Алгебра до рівнянь;
  • Геометрія та деяке поняття про практичне вимірювання земель;
  • Потрібні частини прикладної математики;
  • Необхідні для ремесел та мистецтв пізнання фізики;
  • Основні пізнання практичної хімії щодо ремесел та мистецтв;
  • Курс технології, й особливо тих частин, які найближчим чином стосуються мети започаткування Інституту, як-то: а) красильного мистецтва, б) апертури тканих матерій, в) побудови різного роду машин, і при цьому загальні пізнання тих творів, які складають первинні матеріали фабрик.
»

У 1896 році інститут було перейменовано на «Технологічний Інститут Імператора Миколи I».

У 1930 році інститут отримав назву — Ленінградський Червонопрапорний хіміко-технологічний інститут.

У перші ж дні війни, за розпорядженням уряду, частину інституту було евакуйовано до Казані (в середині липня).

У березні 1942 року відбулась друга частина евакуації інституту. 12 березня припинились навчальні заняття.

Заняття відновились після повернення з евакуації інституту з Казани у 1944 році.

 
Міністерство вищої та середньої спеціальної освіти РРФСР. Ленінградський Ордена Жовтневої революції, Ордена Трудового червоного прапора Технологічний інститут імені Ленради
 
Технологічний інститут.
Заснований 1828 року

Музей історії інститутуРедагувати

Години роботи:
Щоденно з 10:00 до 17:00, окрім суботи та неділі. Є екскурсійне обслуговування за попередньою домовленістю.[4].

Меморіальні дошкиРедагувати

«Технологи-революціонери, державні діячі» (у будівлі):

1978 р. Архітектор Милорадович. Матеріал — мармур. «Видатні вчені, що працювали в інституті» (в актовій залі):

1978 р. Архітектор Милорадович. Матеріал — мармур.

  • меморіальна дошка (у будівлі) Багалу Л. І., «Тут у 1930—1969 роках працював найкрупніший спеціаліст, професор Л. І. Багал». 1978. Мармур.
  • меморіальна дошка (Ф-80) Бутлерову О. М., «О. М. Бутлеров. 1828—1886». 1960-ті рр. Метал.
  • меморіальна дошка (на будівлі кафедри технології резини) Бизову Б. В., «Тут у 1923—1934 роках працював найвидатніший спеціаліст у галузі хімії й технології каучуку та резини Б. В. Бизов». 1978. Мармур.
  • меморіальна дошка (Ф-4) Вариньському Л., «Тут, у Петербурзькому технологічному інституті, у 1874—1875 роках навчався Людвік Вариньський — діяч соціалістичного руху, засновник польської партії „Пролетаріат“ (1882). Загинув у Шліссельбурзькій фортеці у 1889 році». 1989. Архітектор Віра Ісаєва. Граніт.
  • меморіальна дошка (в будівлі) Вуколову С. П., «Тут у 1932—1940 роках працював видатний спеціаліст, професор Семен Вуколов». 1978. Мармур.
  • меморіальна дошка Горбунову М. П., «Тут, у Технологічному інституті, у 1910—1917 роках навчався Микола Петрович Горбунов, радянський державний діяч, один з організаторів науки, академік». 1984. Архітектор Іванов В. М. Граніт.

АрхітектураРедагувати

Територія Технологічного інституту обмежена ділянкою на перетині Заміського й Московського проспектів. Первинно його площа становила приблизно 31800 м². Після Указу про заснування 28 листопада 1828 року почалось зведення спеціальних будівель, й уже до серпня 1831 року був готовий триповерховий головний корпус, житлові будинки та деякі майстерні. Архітектори: Постников, Анерт.[5] До 1834 року завершено будівництво «Гірського будинку», а у 1853 році зведено першу на території інституту Хімічну Лабораторія, у якій працювали Дмитро Менделєєв і Федір Бейльштейн (нині у цій будівлі розташовано кафедру загальної фізики). У той самий час будуються ливарня, житловий дерев'яний будинок, сараї й навіс (арх. Бекман).

Інститут було відкрито 11.10.1831. У 1930 році з боку Московського проспекту було зведено навчальний корпус за проектом Д. Л. Кричевського й О. І. Гегелло.[5]

У 1863—1885 роках будуються Механічна Лабораторія, студентська їдальня у 3 поверхи; формується музей, спальні вихованців, квартири.

 
Внутрішній двір

У 1900-х роках, після великої перерви інститут значно розширює свої навчальні приміщення. Докорінним чином перебудовується Головний корпус.

Будівельну комісію очолюють викладачі інституту, цивільні інженери Л. П. Шишко та Максимов. Окрім зазначеного вище в інституті у цей час триває будівництво нових та перебудова старих будівель і лабораторій.

У 1913 році зводяться Інженерно-Механічна й Хіміко-Технічна лабораторії. У зв'язку з початком Першої світової війни інститут змушений будувати нові будівлі у й без того тісних дворах. У 1916 купується нова ділянка.

У 1990 році зводиться шестиповерхова будівля Фундаментальної бібліотеки СПДТІ (ТУ), що є однією з найбільших бібліотек ВНЗ.

Факультети й відділенняРедагувати

КафедриРедагувати

  • 1-й факультет: Хімічної технології неорганічних речовин та матеріалів
    • Кафедра технології неорганічних речовин та мінеральних добрив
    • Кафедра технології каталізаторів
    • Кафедра технології скла й загальної технології силікатів
    • Кафедра хімічної технології будівельних та спеціальних зв'язувальних речовин
    • Кафедра хімічної технології високотемпературних матеріалів
    • Кафедра хімічної технології тонкої технічної кераміки
  • 2-й факультет: Тонкого органічного й мікробіологічного синтезу
    • Кафедра хімії й технології органічних сполучень азоту
    • Кафедра хімії й технології синтетичних біологічно активних речовин
    • Кафедра хімічної технології органічних барвників та фототропних сполучень
    • Кафедра молекулярної біотехнології
    • Кафедра технології мікробіологічного синтезу
  • 3-й факультет: Інженерно-кібернетичний
    • Кафедра обладнання й робототехніки переробки пластмас
    • Кафедра машин та апаратів хімічних виробництв
    • Кафедра оптимізації хімічної та біотехнологічної апаратури
  • 4-й факультет: Технології органічного синтезу й полімерних матеріалів
    • Кафедра технології нефто- й вуглехімічних виробництв
    • Кафедра хімічної технології пластмас
    • Кафедра хімічної технології органічних покриттів
    • Кафедра хімії й технології високомолекулярних сполучень
    • Кафедра хімії й технології каучуку та резини
    • Кафедра хімії й технології переробки еластомірів
    • Кафедра технологій збереження ресурсів
  • 5-й факультет: Наукомістких технологій
    • Кафедра технології електротермічних та плазмохімічних виробництв
    • Кафедра технології електрохімічних виробництв
    • Кафедра хімічної нанотехнології й матеріалів електронної техніки
    • Кафедра радіаційної технології
    • Кафедра технології рідкісних елементів та наноматеріалів на їхній основі
    • Кафедра високоенергетичних процесів
  • 6-й факультет: Захисту довкілля
    • Кафедра інженерного захисту довкілля
    • Кафедра хімічної технології матеріалів та виробів сорбціонної техніки
    • Кафедра інженерної радіоекології та радіохімічної технології
    • Кафедра хімічної енергетики
    • Кафедра забезпечення життєдіяльності й охорони праці
  • 7-й факультет: Економіки й менеджменту (денне та вечірнє відділення)
    • Кафедра менеджменту й маркетингу
    • Кафедра економіки й організації виробництва
    • Кафедра управління персоналом та реклами
    • Кафедра фінансів та статистики
    • Кафедра економіки й логістики
  • 8-й факультет: Інформатики й управління
    • Кафедра автоматизації процесів хімічної промисловості (АПХП)
    • Кафедра автоматизованих технологічних комплексів та мікропроцесорних систем (АТК та МПС)
    • Кафедра систем автоматизованого проектування (САПР)
    • Кафедра інформаційних систем у хімічній технології (ІСХТ)
  • Гуманітарне відділення
    • Кафедра історії Вітчизни, науки та культури
    • Кафедра іноземних мов
    • Секція російської мови (при кафедрі іноземних мов)
    • Кафедра соціології
    • Кафедра фізичного виховання
    • Кафедра філософії
  • Фізико-математичне відділення
    • Кафедра вищої математики
    • Кафедра прикладної математики
    • Кафедра математичного моделювання й оптимізації хіміко-технологічних процесів
    • Кафедра загальної фізики
    • Кафедра електротехніки та електроніки
    • Кафедра теоретичної механіки
  • Хімічне відділення
    • Кафедра неорганічної хімії
    • Кафедра фізичної хімії
    • Кафедра органічної хімії
    • Кафедра аналітичної хімії
    • Кафедра колоїдної хімії
  • Загальноінженерне відділення
    • Кафедра інженерного проектування
    • Кафедра теоретичних основ хімічного машинобудування
    • Кафедра процесів та апаратів
    • Кафедра теоретичних основ матеріалознавства

Професорсько-викладацький складРедагувати

В інституті:

  • 28 академіків і членів-кореспондентів російських та міжнародних академій наук
  • 10 лауреатів Державних премій та премій Ради Міністрів
  • 12 заслужених діячів науки й техніки
  • 125 професорів та докторів наук
  • 560 доцентів та кандидатів наук
  • Понад 5 тис. студентів
  • 8 факультетів
  • 4 відділення
  • 59 кафедр[6]

Фундаментальна бібліотекаРедагувати

Фундаментальна бібліотека Технологічного інституту — одна з найстаріших хімічних бібліотек у Росії. За 170 років існування вона зібрала у своїх фондах близько мільйона томів. У бібліотеці представлена література з хімії та хімічної технології, фізики, математики, економіки та інших дисциплін.

У 1990 році бібліотека переїхала до нової будівлі, зведеної спеціально для неї у дворі інституту. На шести поверхах бібліотеки розміщено 4 читацьких зали, 5 абонементів, каталоги, книгосховища, службові приміщення[7].

Газета «Технолог»Редагувати

Газета Санкт-Петербурзького державного технологічного інституту (технічного університету)

Виходить з жовтня 1926 року.

Відомі випускникиРедагувати

Відомі викладачіРедагувати

  • Аксель Гадолін (1828—1892), Генерал від артилерії, академік, професор кристалохімії та мінералогії, заслужений професор Михайлівської Артилерійської Академії
  • Генріх Войницький (1833—1905?), інженер-генерал, професор Миколаївської Інженерної Академії та Технологічного інституту, спеціаліст із вентиляції та опалення, архітектор
  • Герман Паукер (1822—1889), інженер-генерал-лейтенант, інженер-будівельник, Міністр шляхів сполучення
  • Ілля Чайковський (1795—1880), інженер-генерал-майор, гірничий інженер, батько Петра Ілліча Чайковського
  • Олексій Шуляченко (1841—1903), інженер-генерал-майор, «батько» російського цементу, професор хімії, дослідник нітросполук, сполук кремнію, вибухових речовин, матеріалів будівельної хімії, заслужений професор Миколаївської інженерної Академії
  • Віктор Кирпічов(1844—1913), таємний радник (повний статський генерал), професор Технологічного інституту з прикладної механіки. Читав курси опору будівельних матеріалів, вантажопідйомних машин та побудови деталей машин, керував проектами з механіки. Засновник і перший ректор Харківського технологічного інституту й Київського політехнічного інституту. З 1903 року — професор ТІ та Політехнічного інституту.
  • Дмитро Менделєєв (1834—1907) — вчений та громадський діяч світового рівня. Член-кореспондент Імператорської Санкт-Петербурзької Академії наук, член багатьох Європейських Академій наук, професор Санкт-Петербурзького університету з хімічної технології та загальної хімії, енциклопедист: хімік, фізик, метролог, економіст, технолог, геолог, метеоролог, педагог, повітроплавець, мандрівник, інженер, приладобудівник, філософ й футуролог. Один із засновників Російського фізико-хімічного товариства. Керував хімічною лабораторією у Технологічному інституті у 1863—1866 роках, викладав органічну хімію до 1872 року; одночасно викладав у Миколаївських інженерних Академії та Училищі, в інституті корпусу інженерів шляхів сполучення.
  • Крупський Олександр Кирилович (*1845—†1911) — хімік-технолог.
  • Дмитро Коновалов — професор, викладав у 1916—1918 роках
  • Олексій Степанов (1866—1937), автор «Основ теорії ламп».
  • Федір Бейльштейн — професор, керував хімічною лабораторією з 1866 року.
  • Борис Розінг — викладав в інституті з 1892 року.
  • Олександр Порай-Кошиц (1877—1949), академік, ординарний професор (1917) за спеціальністю «Хімія і технологія фарбуючих та волокнистих речовин». Автор анілінофарбової промисловості у Росії. Один із авторів Російського інституту прикладної хімії (1919).
  • Микола Качалов (1883, Санкт-Петербург — 1961, Ленінград) — видатний хімік-технолог, спеціаліст у галузі оптичного скла, один з перших російських розробників технології його варки та засновник теорії його холодної обробки (шліфування та полірування), організатор науки та виробництва, організатор художнього склоробства. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1947), член-кореспондент АН СРСР (1933).
  • Михайло Шульц (1919—2006) — фізикохімік, директор Інституту хімії силікатів (1972—1998), дійсний член АН СРСР (1979, з 1991 — РАН), Герой Соціалістичної Праці (1991), почесний професор Технологічного інституту (1998), де викладав наприкінці XX — початку XXI століття.

КотиРедагувати

На території Технологічного інституту мешкає безліч котів, яких доглядають співробітники вишу. Поблизу вахтерської будки знаходиться ящик із написом «на корм котам», до якого кожен може кинути гроші.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • «Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут (технічний університет). 1828—1998». 1998 р., ISBN 230-09624-1
  • «Санкт-Петербурзький державний технологічний інститут. 1828—2003». 2003 р., ISBN 5-230-09651-9
  • «150 років Ленінградського ордену Трудового Червоного Прапора Технологічного інституту ім. Ленради».
  • Анатолій Дудирєв «Технологічний інститут. Спогади ректора». ISBN 978-5-367-01235-4
  • «Технологічний інститут імені Ленінградської ради робітничих, селянських і солдатських депутатів»: у 2 т. Л., 1928 р.

ПосиланняРедагувати