Данило Данилович Лідер (25 квітня (8 травня) 1917(19170508), Вікторфельд — 29 грудня 2002, Київ) — український художник-сценограф, педагог. Дійсний член Академії мистецтв України, член Національної спілки художників України, Національної спілки театральних діячів України, Комітету з Державних премій України імені Тараса Шевченка.

Лідер Данило Данилович
Народився25 квітня (8 травня) 1917
Q30890964?, Росія
Помер29 грудня 2002(2002-12-29) (85 років)
Київ, Україна
ПохованняБайкове кладовище
Країна Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
 Україна
Національністьнімець
Діяльністьрежисер, сценограф, педагог
Alma materРостовське художнє училище імені Митрофана Грекова (1937) і Ленінградський інститут живопису, скульптури й архітектури
Відомі учніБахіна Олександра Віталіївна, Кононенко Анастасія Григорівна, Баринова-Кулеба Віра Іванівна і Бражник Олена Владиславівна
ЗакладЧелябінський державний академічний театр драми імені Наума Орловаd, Київський національний академічний театр оперети, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка і Київський державний художній інститут
ЧленствоСХ СРСР і Національна спілка художників України
У шлюбі зПітоєва-Лідер Кіра Миколаївна
Нагороди
медаль «Ветеран праці»
народний художник УРСР Сталінська премія заслужений діяч мистецтв УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка
IMDbID 8535602

Біографія

ред.

Народився 25 квітня (8 травня) 1917 року в селі Вікторфельді Малчевсько-Полнинської волості Донецького округу Області Війська Донського (нині село Вікторівка Ростовська область). Німець. Від 1933 року навчався в Ростовському художньому училищі, а по його закінченні в 1937 році вступив до Ленінградської академії мистецтв.

З початком німецько-радянської війни, після окупації західних регіонів СРСР вермахтом, як етнічний німець був висланий на Урал, працював на трудовому фронті — спочатку забійником на шахтах, потім художником тресту «Еманжилинскуголь» в Челябінській області РРФСР.

Від 1946 року — головний художник Челябінського драматичного театру імені С. Цвіллінга. Від 1955 працював художником у театрах Ленінграда. У 1956 році закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна.

 
Могила Данила Лідера, Байкове кладовище

У 1962 році переїхав до Києва. Від 1963 року працював у Київському театрі оперети. Від 1965 року займав посаду головного художника Київського академічного українського драматичного театру імені І. Франка. Як художник співпрацював з іншими київськими театрами. Водночас у 19731980 роках викладав на кафедрі живопису і композиції Київського художнього інституту. У 19751980 роках — керівник театральної майстерні Київського художнього інституту. У 19791990 роках знову працював у Київському академічному українському драматичному театрі імені І. Франка.

Від 1990 року — викладач (водночас керівник майстерні), з 1994 року — професор кафедри живопису і композиції Української академії мистецтв. Заснував власну школу сценографії. Його учнями були ряд українських сценографів та художників, серед яких Андрій Александрович-Дочевський, Зінаїда Васіна, Володимир Карашевський[1], Леся Левада, Марія Левитська, Сергій Маслобойщиков, Ігор Несміянов, Олег Луньов тощо.

Був автором багатьох публікацій з творчих питань у періодичних виданнях. Його теоретичний доробок поданий у збірці «Театр для себе» (автор концепції та упорядник Ольга Островерх), що містить філософську та театральну есеїстику художника.

Помер у 85-річному віці в Києві 29 грудня 2002 року. 2 січня 2003 року похований на Байковому кладовищі (ділянка № 49б, 50°25′02″ пн. ш. 30°30′04″ сх. д. / 50.4172778° пн. ш. 30.5011528° сх. д. / 50.4172778; 30.5011528). За бажанням самого Лідера, на могилі відсутній надгробок — тільки квадратна ділянка, засаджена травою[2].

Сценографічні роботи

ред.

Данило Лідер оформив більше 150 вистав

Театр імені Самуїла Цвиллінга (Челябінськ)
Київський театр оперети
Київський академічний російський драматичний театр ім. Лесі Українки
Київський академічний український драматичний театр ім. Івана Франка
Театр опери та балету (Київ)

Відзнаки

ред.

Примітки

ред.
  1. Орден Лидера (рос.). «Іnший Kyiv». 5 червня 2017. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 2020-8-17.
  2. Житейські історії з… цвинтаря

Джерела та література

ред.