Кондратовська Надія Дмитрівна
акторка
Наді́я Дми́трівна Кондрато́вська (нар. 16 липня 1951, Львів) — українська актриса театру та кіно, народна артистка України[1] (2018), лауреат трьох премій «Київська пектораль» (1993, 2009, 2014).
| Кондратовська Надія Дмитрівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народилася |
16 липня 1951 (71 рік) Львів | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | актриса театру та кіно | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Чоловік | Бондаренко Олександр Вікторович | |||
| Діти | син Назар | |||
|
| ||||
| Нагороди та премії | ||||
 Народна артистка України (2018) | ||||
|
| ||||
ЖиттєписРедагувати
1968—1969 — навчання в Естрадно-цирковій студії при Львівському державному цирку.
1974 — закінчила Київський інститут театрального мистецтва (викладач О. Соломарський).
1969—1970; 1974—1978 — актриса Львівського українського драматичного театру ім. М. Заньковецької.
З 1978 — актриса Національного театру російської драми ім. Лесі Українки (м. Київ).
Ролі в театріРедагувати
- Варка («Піднята цілина» за М. Шолоховим)
- Діана («Філумена Мартурано» Е. де Філіппо)
- Дуняша («Вишневий сад» А. Чехова)
- Женя («Тил» М. Зарудного)
- Катерина («В степах України» О. Корнійчука)
- Лаговська («Кафедра» В. Врублевської)
- Мадемуазель Кап'юла («Запрошення до замку» Ж. Ануя)
- Олімпія («Блоха у вусі» Ж. Фейдо)
- Пані Пантич («ОБЕЖ» Б. Нушича)
- П'єра («Трохи ніжності» А. Ніколаї)
- Сарацинка («Помста по-італійськи» Л. Піранделло)
- Світлана («Головний екзамен» І. Шамякіна)
- Сюзетта («Сімейна вечеря» М. Камолетті)
- Фліпот («Генерали в спідницях» Ж. Ануя)
Роботи в кіно і на телебаченніРедагувати
- 1985 — «Спокута» (фільм-спектакль)
- 2004 — «Російські ліки»
- 2006 — «Повернення Мухтара-3»
- 2007 — «Позаземний»
- 2007 — «Люблю тебе до смерті»
- 2008 — «Один проти всіх»
- 2008 — «Карасі»
- 2008 — «Тринадцять місяців»
- 2010 — «Тільки кохання»
- 2010 — «Мама напрокат»
- 2010 — «Зозуля»
- 2011 — «Ліки для бабусі»
- 2011 — «Ластівчине гніздо»
- 2011 — «Земля забуття»
- 2020 — «Папаньки 2»
Нагороди й номінаціїРедагувати
| Рік | Категорія | Робота | Результат |
|---|---|---|---|
| «Київська пектораль» | |||
| 1993 | Найкраще виконання жіночої ролі другого плану | Запрошення до замку | Перемога |
| 2009 | Найкраще виконання жіночої ролі першого / другого плану | Леттіс і Лавідж | Перемога[3] |
| 2014 | Найкраще виконання жіночої ролі | Обещание на рассвете | Перемога[4] |
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б Указ Президента України від 1 грудня 2018 року № 404/2018 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 27-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року». Архів оригіналу за 2 грудня 2018. Процитовано 9 травня 2019.
- ↑ Указ Президента України від 20 березня 2009 року № 175/2009 «Про відзначення державними нагородами України діячів театрального мистецтва»
- ↑ «Київська пектораль»: труднощі росту. Архів оригіналу за 24 травня 2019. Процитовано 9 травня 2019.
- ↑ «Київська пектораль-2013»: премія у галузі культури і політики?. Архів оригіналу за 9 травня 2019. Процитовано 9 травня 2019.
ДжерелаРедагувати
- Кондратовська Надія Дмитрівна / Б. О. Куріцин // Енциклопедія сучасної України [Архівовано 19 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- Кондратовська Надія Дмитрівна // Офіційний сайт театру ім. Л. Українки [Архівовано 9 травня 2019 у Wayback Machine.]rusdram.com.ua
- «Я как узнала, что Саша умер, сразу попала в больницу» [Архівовано 9 травня 2019 у Wayback Machine.]gazeta.ua(рос.)
- Надежда Кондратовская // Киевский календарь(рос.)
- Надія Кондратовська // «Театральні сезони» на UA: ПЕРШИЙ 9 жовтня 2016 року [Архівовано 9 травня 2019 у Wayback Machine.]відео
- Її друге обличчя / Вороненко К. // ГУ. — 7 березня 1992
- І ліричні, й ексцентричні / Платонова В. // Театрально-концертний Київ. — 2006, № 7